Постанова № 41042272, 06.10.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року № 813/5007/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Лопушанський Т.В.;

від відповідача - Кохан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (надалі ПП) «Львівдах» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

ПП «Львівдах» звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17.04.2014 року за №0001192201 та за №0001202201.

Позивач в позовній заяві стверджує, що посилання контролюючого органу на неможливість здійснення господарської діяльності з ТзОВ «А-Знак» та ПП «БК Аструм», які не підтверджені судовими рішеннями про припинення вищенаведених контрагентів підприємства на підставі фіктивного підприємництва, не може ставити під сумнів фактичне здійснення господарської діяльності підприємства, що підтверджується відповідними первинними документами, які були представлені під час проведення перевірки. Також, продовжує позивач, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, а тому не може бути єдиним безумовним документом, що підтверджує факт придбання товару та його транспортування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що в матеріалах перевірки описана інформація щодо неможливості виконання ТзОВ «А-Знак» та ПП «БК Аструм» цивільно-правових зобов'язань щодо поставки товарів у зв'язку з відсутністю у зазначених суб'єктів господарювання економічних можливостей.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Львівдах» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Роял Ісланд», ТзОВ «Капістраио», ТзОВ «А-Знак» та ПП «БК Аструм» за весь період здійснення взаєморозрахунків, ДПІ у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області складено акт за № 52313-50-22-01-17/22-10/37030088 від 07.04.2014 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.04.2014 року:

- за №0001192201, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 232684 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 155123 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 77561 грн. 50 коп.;

- за №0001202201, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 254353 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем - 169569 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 84784 грн. 50 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.44.1, п.138.2 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 155123 грн. 00 коп.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України внаслідок чого завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по безтоварних операціях на суму 1726326 грн. 22 коп.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 169569 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається з акта перевірки, при проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що будь-які документи (договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійсненні господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому, спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтувались на висновках контролюючого органу, які стосувались господарських операцій позивача з контрагентами ТзОВ «А-Знак» та ПП «БК Аструм».

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях ТзОВ «А-Знак» та ПП «БК Аструм».

Так, між ТзОВ «А-Знак» (постачальник) та ПП «Львівдах» (покупець) 01.08.2012 року було укладено договір поставки згідно з умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у визначені строки покупцеві будівельні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти вказану продукцію і сплатити за неї встановлену грошову суму.

Крім того ПП «БК «Аструм» поставило ПП «Львівдах» товарно-матеріальні цінності на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2013 року видаткових накладних за №12/04-02 від 12.04.2013 року, за №16/04-03 від 16.04.2013 року, за №19/04-02 від 19.04.2013 року.

При цьому, дата укладення договору купівлі-продажу саме 12.04.2013 року, підтверджується листами ПП «БК Аструм» від 03.10.2014 року та позивача від 02.10.2014 року.

В підтвердження виконання вищенаведених договір позивачем надано видаткові та податкові накладні, банківські виписки, робочу переписку та внутрішні документи.

Також, позивач представив докази використання отриманих товарно-матеріальних цінностей у свої подальшій господарській діяльності, зокрема, договір про закупівлю робіт за державні кошти від 31.05.2012 року за №01/12-С, договір підряду від 13.08.2012 року за №03-08, акти приймання виконаних будівельних робіт.

В той же час, відповідач вважає, що даних доказів не є достатньо в підтвердження обставин реальності господарської операції між позивачем та вищенаведеними контрагентами.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган зазначає, що внаслідок відсутності управлінського та технічного персоналу , основних фондів, транспортних засобів встановлено факт нереальності вчинення та удаваних господарських операцій між позивачем та його контрагентами та, як наслідок, юридичну дефектність відповідних первинних документів за змістом п.44.1 ст.44 ПК України, що унеможливлює формування даних податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платника податку - учасників відповідної операції.

Такі висновки ґрунтуються на актах ДПІ у Печерському районі м.Києва від 22.08.2013 року за №877/26-55-22-07/37193050/01011, від 22.07.2013 року за №422/26-55-22-03.

Однак, суд зазначає, що неможливість проведення перевірки контрагентів платника податків у зв'язку із їх відсутністю за юридичною адресою його контрагентів, про що йдеться у згаданих актах, не може вказувати на нереальність господарських операцій між ними, оскільки в таких актах дається оцінка діяльності лише контрагентів позивача, а не їхньої спільної господарської діяльності.

Також, не беруться судом до уваги посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних по окремих договорах, оскільки зберігання таких не є обов'язковим для платника податків під час відображення у податковому обліку витрат та податкового кредиту з господарських операціях поставки товарно-матеріальних цінностей, за умови відсутності витрат у такого платника податків за транспортування, що має місце у даному випадку.

Окрім того, згідно з листа Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року за №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, які відповідно до законодавства надають право на формування податкового кредиту.

Не може бути доказом, який спростовує обставини реальності господарських операцій, лист Західного реабілітаційно-спортивного центру від 19.09.2014 року, який надісланий відповідачу на електронну адресу, оскільки такий лише вказує на відсутність інформації в останнього щодо придбання матеріалів та постачання для будівництва об'єктів, яке здійснювало ПП «Львівдах» у ТзОВ «А-Знак».

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента.

Також слід зазначити, що позивачем надано докази використання отриманих - товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності, що підтверджує наявність ділової мети та одержання економічного ефекту від господарських операцій з контрагентами.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданої господарської операції.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності контрагентів, як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, витяги з офіційного веб-порталу Державної фіскальної служби України та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій ТзОВ «А-Знак» та ПП «БК Аструм» були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та є платниками податку на додану вартість.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним, зокрема, таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

Що стосується завищення позивачем валових витрат за результатами господарських операції із вищенаведеними контрагентами, то суд зазначає наступне.

Відповідно п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Як передбачено п.138.2 цієї ж статті, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З врахуванням встановлених вище обставин реальності здійснення господарських операцій та наявності в матеріалах справи первинних документів, які складені та заповнені у встановленому порядку, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано валові витрати за результатами здійснення господарських операцій ТзОВ «А-Знак» та ПП «БК Аструм».

Таким чином, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту та витрат за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 17.04.2014 року за №0001192201 та за №0001202201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Львівдах» (код ЄДРПОУ 37030088), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Литвиненка, 3, 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) сплаченого судового збору.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

4. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 жовтня 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк