Постанова № 41041736, 20.10.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2770/14

20 жовтня 2014 року 12год. 39хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненський міський центр зайнятості доОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Рівненський районний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 547 грн. 51 коп.

Позивач в судове засідання не з'явився, до початку судового розгляду справи подав заяву про розгляд справи без участі його представника (а.с.22).

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час і місце судового засідання призначеного на 20.10. 2014 року був повідомлений належним чином, про що свідчить відправлений конверт, який повернувся на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання"(а.с.21). Клопотань про розгляд справи без його участі не подавав.

Згідно із частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 02.08.2013 року на підставі заяви від 02.08. 2013 року (а.с.9) ОСОБА_1 надано статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, що підтверджено копією персональної картки № 170013080200038 (а.с.7-8).

Згідно з ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533 від 02.03. 2000 року (далі - Закон України № 1533 від 02.03. 2000 року), держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

В частині 6 ст.10 Закону України № 1533 від 02.03. 2000 року зазначено, що функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та цього Закону. Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, входить до складу правління Фонду.

Положення про Державну службу зайнятості України, затвердженого Указом Президента України від 16.01. 2013 року № 19/2013 визначає державну службу зайнятості України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України, що входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Служба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах, а також через міжрегіональні територіальні органи Служби. Одним із завдань Державної служби зайнятості України є здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Відповідно до даного Положення Службі надано право представляти інтереси Фонду в судових та інших органах, у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадськими об'єднаннями з питань соціального захисту, а також з органами соціального страхування на випадок безробіття іноземних держав, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини.

Згідно ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067 від 05.07. 2012 року (далі - Закон України № 5067 від 05.07. 2012 року), безробітною визнається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Зі змісту ст. 22 Закону України № 5067 від 05.07. 2012 року випливає, що реалізація державної політики у сфері зайнятості населення здійснюється зокрема через надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та даного Закону.

Видами забезпечення згідно п. 1 ст. 7 Закону України № 5067 від 05.07. 2012 року є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 07.10. 2013 року по 06.11. 2013 року ОСОБА_1 було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 547 грн. 51 коп., що підтверджується відповідною довідкою позивача (а.с.6).

Відповідно до ч.2 ст. 36 Закону України № 5067 від 05.07. 2012 року, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг

Судом встановлено, що у вказаний період отримання матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю) відповідач одночасно отримував дохід від роботи в ПТ «Ломбард - Скарбниця », на яку його було прийнято з 07.10.2013 року згідно наказу від 07.10.2013 року № ЛС000002432 (а.с.10).

Згідно п.1, ч.1 ст. 31 вказаного Закону виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного.

Відповідно до ч.3 ст. 36 Закону України № 1533 від 02.03. 2000 року, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Суд вважає, що факт працевлаштування ОСОБА_1 є обставиною, яка впливає на умови виплати йому забезпечення по безробіттю. Відповідач не повідомив позивача про даний факт, в результаті чого незаконно отримав допомогу по безробіттю в сумі 547 грн. 51 коп. з 07.10.2013 року по 06.11. 2013 року.

Крім того, 23.07.2014 року позивач надіслав відповідачу повідомлення від 23.07.2014 року № 07-18/4242 з пропозицією добровільно відшкодувати кошти в сумі 547 грн. 51 коп., отриманні ним незаконно(а.с.5).

Відповідно до ст. 39 Закону України № 1533 від 02.03. 2000 року спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Станом на момент розгляду справи в суді, відповідачем суму виплаченого позивачем забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 в розмірі 547 грн. 51 коп. Рівненському міському центру зайнятості - не відшкодовано.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають до задоволення.

В силу ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути кошти із ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Рівненського міського центру зайнятості, що діє від імені Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" в сумі 547 грн. (п'ятсот сорок сім) 51 (п'ятдесят одна) коп. на р/р 37176001000246, банк - ГУ ДКС України в Рівненській області, МФО 833017, одержувач - Рівненський міський центр зайнятості, код ЄДРПОУ 21084805, призначення платежу - повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю внаслідок розслідування страхового випадку гр. ОСОБА_1

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д.П.