Постанова № 41041662, 14.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 р. Справа № 804/15638/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суду у складі судді Кучми К.С., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Тернівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року позивач на виконання своїх владних повноважень звернувся до адміністративного суду із вищезазначеним позовом, в якому зазначив, що відповідачем було незаконно отримано кошти в якості допомоги по безробіттю в розмірі 882,58 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь рішенням суду.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, про день та час його проведення повідомлявся належним чином. Позивач подав до суду заяву, в якій позов підтримав, а справу просив розглядати без участі його представника.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, заперечень проти позову не направила.

У відповідності до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходився на обліку в Тернівському районному центру зайнятості з 18.03.2004 р. по 18.05.2004 р., з 18.03.2008 року по 18.06.2008 року, з 13.07.2009 року по 31.08.2009 року, з 20.04.2011 року по 23.05.2011 року та отримувала допомогу по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року №307.

Судом також встановлено, що відповідач, на підставі договору центру зайнятості з громадянином щодо його професійного навчання від 16.04.2008 року №75, з 17.04.2009 року по 18.06.2008 року проходила за направленням центру зайнятості професійне навчання у ДП «Навчально-курсовий комбінат «Кривбасбуд» за напрямком «Опоряджувальник будівельний». Наказом навчального закладу від 17.06.2008 року № 454 ОСОБА_1 була відрахована з навчальної групи у зв'язку з працевлаштуванням.

Як вбачається з матеріалів справи вартість професійного навчання відповідача склала 176,21 грн.

Судом також встановлено, що при проведенні обміну інформацією з ДПА у відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62 та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 14.05.2001 року.

У відповідності до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р. №803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Відповідно до ст.25 даного Закону держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій; б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до п.п.1, 3, 4 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. №1533-III застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Так, за періоди з 18.03.2004 р. по 18.05.2004 р., з 18.03.2008 р. по 18.06.2008 р., з 13.07.2009 р. по 18.08.2009 р., з 20.04.20011 р. по 23.05.2011 р. відповідач безпідставно, отримував матеріальне забезпечення на випадок безробіття, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», загальна вартість яких склала 882,52 грн., а саме: допомога по безробіттю - 706,37 грн.; вартість професійного навчання 176,21 грн.

Судом також встановлено, що позивачем на адресу ОСОБА_2 було направлено листа з проханням повернути отримані кошти у сумі 882,58 грн., але сума заборгованості на теперішній час є непогашеною.

Згідно до п.1 ст.23 вказаного Закону застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

У відповідності до абз.1 ч.3 ст.36 зазначеного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6.14 розділу 6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 року №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. за №915/5136 передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

Таким чином, суд вважає, що позов Тернівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно отриманих коштів в якості допомоги по безробіттю є обґрунтованим, оскільки в період отримання допомоги по безробіттю відповідач була працевлаштованою особою і отримувала заробітну плату, не повідомивши про зазначену обставину позивача. Вказане призвело до безпідставного отримання відповідачем грошових коштів в сумі 882,58 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Тернівського районного центру зайнятості м.Кривого Рогу (р/р 37171001012632 в ГУДКСУ Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 37665132, МФО 805012) кошти отримані незаконним шляхом в сумі 882,58 грн. /вісімсот вісімдесят дві гривні п'ятдесят вісім копійок/.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя Кучма К.С.