Постанова № 41041641, 09.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 р. Справа № 804/13112/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі - Гончаровій В.Г.

за участю:

представника позивача - Юсупова Є.У.

представників відповідача - Чохелі Т.Р., Мірошніченка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фаворит» до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають законодавству України, оскільки, по-перше, відповідно до положень законодавства України (Податкового кодексу України, Митного кодексу України та ін.) відповідач не уповноважений проводити невиїзні документальні перевірки стану дотримання позивачем законодавства України при митному оформленні товарів. По-друге, під час митного оформлення товару (кава натуральна розчинна), який ввозився позивачем в Україну, Дніпропетровській митниці були надані усі необхідні відповідно до законодавства документи, оформлені належним чином, для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару. Дніпропетровська митниця за результатами контролю правильності визначення митної вартості товару, ретельно перевіривши надані декларантом документи та інформацію, визнала (тобто підтвердила) заявлену декларантом за методом 1 (основним методом) митну вартість товару по двох митних деклараціях та скоригувала за методом 6 (резервним методом) у бік збільшення митну вартість товару по чотирьох митних деклараціях, що свідчить про проведення Дніпропетровською митницею належної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України при ввезенні товару в Україну (у тому числі вимог щодо визначення митної вартості товару). А розбіжність у відомостях про вартість товару між документами (інвойсами двох англійських компаній - продавців товару), наданими декларантом Дніпропетровській митниці під час митного оформлення товару, та документами (інвойсами індійської компанії - виробника товару), отриманими відповідачем від компетентних органів Індії, при співпадінні у цих документах номерів, дат, товару та вантажоодержувача (позивача) жодним чином не впливає і не може впливати на визначення митної вартості товару та законність цього визначення. Оскільки взаємовідносини між виробником товару та англійськими компаніями (у тому числі питання ціноутворення на товар) не мають і не можуть мати будь-якого відношення до поставки товару англійськими компаніями на користь позивача.

За таких обставин, позивач просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000342210 від 20.08.2014 р. та №0000352210 від 20.08.2014 р.

В судовому засіданні представник позивача пред'явлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнали та зазначили, що при порівнянні відомостей з документів, отриманих відповідачем під час перевірки від компетентних органів Індії, та документів, які надавались позивачем при митному оформленні товару (а саме: інвойсів та пакувальних листів до них), було встановлено, що до митного оформлення Дніпропетровській митниці було заявлено товар, про який йдеться у відповіді компетентних органів Індії, однак інвойси, на підставі яких визначалась митна вартість товару під час його митного оформлення, відрізняються від тих, які були надіслані компетентними органами Індії, за вартістю товару (у бік заниження) при тому, що у цих інвойсів співпадають номери та дати, а отже, митна вартість товару під час його митного оформлення була занижена, що призвело до заниження розміру належних до сплати митних платежів з операції ввезення товару в Україну. Тому прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000342210 від 20.08.2014 р. та №0000352210 від 20.08.2014 р. є цілком законними та вірними, а тому представники відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та наведені ними доводи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу відповідача № 309 від 26.06.2014 р. посадовою особою відповідача - головним державним ревізором - інспектором Мірошніченко О.С. - була проведена невиїзна документальна перевірка стану дотримання позивачем законодавства України при митному оформленні товару (кава натуральна розчинна) за окремими митними деклараціями (№ 110130000/2013/511288 від 22.10.2013 р., № 110130000/2013/512419 від 21.11.2013 р., № 110130000/2014/500649 від 27.01.2014 р., №110130000/2014/500654 від 27.01.2014 р., № 110080000/2014/104842 від 28.02.2014 р., №110080000/2014/104877 від 01.03.2014 р.).

За результатами цієї перевірки був складений акт № Н16/14/33949678 від 08.08.2014 р., у якому було зазначено, що позивач порушив вимоги митного законодавства України у частині визначення митної вартості товару (митна вартість товару була занижена), внаслідок чого були невірно визначені податкові зобов'язання позивача щодо сплати ввізного мита та податку на додану вартість з операції ввезення в Україну товару, а саме: вищезазначені митні платежі були занижені на загальну суму 815 732,81 грн. (з них ввізне мито - 177 604,21 грн., податок на додану вартість - 638 128,60 грн.).

Підставою для цього висновку відповідач зазначив те, що при порівнянні відомостей з документів, отриманих відповідачем під час перевірки від компетентних органів Індії, та документів, які надавались позивачем при митному оформленні товару (а саме: інвойсів №20000175 від 07.09.2013 р., № 20000186 від 23.09.2013 р., № 20000240 від 28.11.2013 р., №20000241 від 28.11.2013 р., № 20000256 від 31.12.2013 р., № 30000133 від 31.12.2013 р. та пакувальних листів до них), було встановлено, що до митного оформлення Дніпропетровській митниці було заявлено товар, про який йдеться у відповіді компетентних органів Індії, при цьому інвойси, на підставі яких визначалась митна вартість товару під час його митного оформлення, значно відрізняються від тих, які були надіслані компетентними органами Індії, як за зовнішнім виглядом, так і за вартістю товару (у бік заниження), при тому, що у цих інвойсах співпадають номери, дати, товар, вантажоодержувач (позивач), продавці згідно з контрактом № 0309 (компанія ADINGTON TRADE LLP) та контрактом №0409 (компанія TWINING FINANCE LLP), і до того ж, в інвойсах, на підставі яких визначалась митна вартість товару під час його митного оформлення, відсутні відмітки митниці країни відправлення (Індії) та відмітки відправника товару - компанії TATA COFFEE LIMITED (Індія), в той час як ці відмітки наявні на інвойсах, які були надіслані компетентними органами Індії. На підставі чого відповідач дійшов висновку, що митна вартість товару під час його митного оформлення була визначена на підставі недостовірної інформації, що призвело до заниження розміру належних до сплати митних платежів з операції ввезення товару в Україну.

На підставі акта перевірки № Н16/14/33949678 від 08.08.2014 р. відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000342210 від 20.08.2014 р. та №0000352210 від 20.08.2014 р. про необхідність сплати податкового зобов'язання у розмірі 1 019 666,01 грн., у тому числі: недоплачене ввізне мито - 177 604,21 грн., штрафні санкції за недоплату ввізного мита - 44 401,05 грн., недоплачений податок на додану вартість - 638 128,60 грн., штрафні санкції за недоплату податку на додану вартість - 159 532,15 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 20.08.2014 р. за номерами 0000342210, 0000352210, прийняті Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.15 Митного кодексу України передбачено, що митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

Відповідно до ст.4 Митного кодексу України - принципи митного регулювання - визначено виключну компетенцію митних органів України щодо здійснення митної справи. Отже, перевірка правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, є виключною компетенцією митного органу.

Відповідно до ч.1 ст.260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього кодексу. Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно ст.42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Перевірку правильності визначення митної вартості товарів, відповідно до положень постанови КМУ від 09 квітня 2008 року №339 «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» митний орган здійснює шляхом: перевірки документів поданих для підтвердження заявленої декларантом митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено; застосування інших форм контролю, які передбачені митним кодексом України.

До цього ж, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), використовується, зокрема, в разі, якщо покупець і продавець не є пов'язаним між особою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч.7 ст.267 Митного кодексу України при продажу товарів між пов'язаними особами, вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час: вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст.271 цього Кодексу; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст.272 цього Кодексу.

У відповідності до статей 257, 266 МК України закріплено обов'язок декларанта внести до митної декларації, зокрема, відомості про код товару, нарахування митних платежів, їх ставки та суми тощо.

Відповідно до ч.4 ст.69 МК України закріплено право органу доходів і зборів самостійно класифікувати товари, у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів.

Згідно ч.7 ст.69 Митного кодексу України, рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими.

Як випливає з матеріалів справи, позивач уклав контракт № 0309 від 03.09.2013 р. з компанією ADINGTON TRADE LLP (Великобританія) та контракт № 0409 від 04.09.2013 р. з компанією TWINING FINANCE LLP (Великобританія).

Відповідно до яких компанії ADINGTON TRADE LLP (продавець) та TWINING FINANCE LLP (продавець) зобов'язуються передати у власність позивача (покупця) товар, найменування, ціна та кількість якого зазначаються у специфікаціях, які підписуються сторонами на кожну окрему поставку і з моменту їх підписання обома сторонами є невід'ємною частиною вищезазначених контрактів.

Згідно зі специфікаціями № 8КРИТ від 07.09.2013 р. та № 9КРИТ від 23.09.2013 р. до контракту № 0309 від 03.09.2013 р. компанія ADINGTON TRADE LLP (продавець) зобов'язалась здійснити поставку позивачу (покупцю) наступного товару: кава розчинна загальною вартістю 104 316,48 доларів США (59 076,48 доларів США - за специфікацією №8КРИТ від 07.09.2013 р., 45 240,00 доларів США - за специфікацією № 9КРИТ від 23.09.2013 р.).

Згідно зі специфікаціями № 11КРИТ від 28.11.2013 р., № 12КРИТ від 28.11.2013 р., №12КРИТ від 31.12.2013 р. та № 13КРИТ від 31.12.2013 р. до контракту № 0409 від 04.09.2013 р. компанія TWINING FINANCE LLP (продавець) зобов'язалась здійснити поставку позивачу (покупцю) наступного товару: кава розчинна загальною вартістю 212928,24 доларів США (45 240,00 доларів США - за специфікацією № 11КРИТ від 28.11.2013 р., 59 814,24 доларів США - за специфікацією № 12КРИТ від 28.11.2013 р., 45 240,00 доларів США - за специфікацією № 12КРИТ від 31.12.2013 р., 62 634,00 доларів США - за специфікацією № 13КРИТ від 31.12.2013 р.).

На підставі вищезазначених специфікацій були виписані інвойси № 20000175 від 07.09.2013 р., № 20000186 від 23.09.2013 р., № 20000240 від 28.11.2013 р., № 20000241 від 28.11.2013 р., № 20000256 від 31.12.2013 р. та № 30000133 від 31.12.2013 р., у яких зазначено, що продавцями є компанії ADINGTON TRADE LLP та TWINING FINANCE LLP, а покупцем - позивач.

За цими інвойсами компанії ADINGTON TRADE LLP та TWINING FINANCE LLP поставили товар позивачу, і вартість товару, зазначена у цих інвойсах, була повністю сплачена позивачем (покупцем) на користь компаній ADINGTON TRADE LLP та TWINING FINANCE LLP (продавців), що підтверджується платіжними дорученнями № 21 від 11.10.2013 р., № 43 від 07.11.2013 р., № 149 від 19.12.2013 р., № 147 від 19.12.2013 р. та №112 від 06.02.2014 р.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що продавцями товару, який ввозився позивачем (покупцем) в Україну, є саме компанії ADINGTON TRADE LLP та TWINING FINANCE LLP.

Виходячи з цього, суд погоджується з доводами позивача про те, що під час митного оформлення товару серед інших документів Дніпропетровській митниці правомірно та обґрунтовано були надані інвойси, виписані саме компаніями ADINGTON TRADE LLP та TWINING FINANCE LLP.

Судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що насправді позивач придбавав товар у виробника-компанії TATA COFFEE LIMITED (а отже, для митного оформлення товару повинні були надаватись інвойси, виписані компанією TATA COFFEE LIMITED, однак позивач цього не зробив, внаслідок чого митний орган був введений в оману щодо дійсної вартості товару). Оскільки ці доводи є лише припущеннями відповідача, і спростовуються тим, що у наданих відповідачем інвойсах та пакувальних листах, які були виписані компанією TATA COFFEE LIMITED, позивач зазначений лише як одержувач товару, а не його покупець, в той час як покупцями товару згідно з цими інвойсами є компанії ADINGTON TRADE LLP та TWINING FINANCE LLP. Також і в інших документах, якими оформлювалась поставка товару та які надавались до Дніпропетровської митниці під час митного оформлення товару (зокрема, міжнародні автомобільні накладні (CMR) за номерами 406249, 85850/1, 90810/1, 90820/1, 544255 та 544262, коносаменти за номерами ZIMUTUT6000548, ZIMUTUT6000664, ZIMUTUT6001140, ZIMUTUT6001141, 867200880 та 562266008, сертифікати походження товару), відсутня жодна вказівка про те, що компанія TATA COFFEE LIMITED є продавцем товару саме для позивача. Більше того - сама компанія TATA COFFEE LIMITED у своєму листі від 18.07.2014 р. підтвердила, що вона продавала товар саме компаніям ADINGTON TRADE LLP та TWINING FINANCE LLP, а позивач був лише одержувачем цього товару.

З огляду на вищезазначене суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що компанії ADINGTON TRADE LLP та TWINING FINANCE LLP, очевидно, уклали контракти з компанією TATA COFFEE LIMITED на придбання у неї товару і контракти з позивачем на продаж йому цього самого товару, у зв'язку з чим на прохання компаній ADINGTON TRADE LLP та TWINING FINANCE LLP товар був відвантажений компанією TATA COFFEE LIMITED з Індії безпосередньо до України, що не суперечить українському законодавству, міжнародним нормам права, торговельним звичаям тощо.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що перевищення ціною продажу товару його виробником - компанією TATA COFFEE LIMITED (Індія) - на користь компаній ADINGTON TRADE LLP та TWINING FINANCE LLP (Великобританія) ціни продажу цього ж товару вищезазначеними англійськими компаніями на користь позивача об'єктивно не впливає і не може впливати на визначення митної вартості товару при ввезенні його в Україну позивачем та законність визначення цієї митної вартості.

Оскільки, виходячи з наявних у справі доказів, усі вимоги законодавства України щодо визначення митної вартості товару, поставленого компаніями ADINGTON TRADE LLP та TWINING FINANCE LLP на користь позивача, були належним чином дотримані, підтвердженням чого є результати контролю правильності визначення митної вартості товару з боку Дніпропетровської митниці. А саме: визнання Дніпропетровською митницею заявленої декларантом митної вартості товару за методом 1 по двох митних деклараціях та збільшення Дніпропетровською митницею митної вартості товару за методом 6 по чотирьох митних деклараціях (тобто Дніпропетровська митниця під час митного оформлення товару належним чином перевірила усі необхідні документи та інформацію щодо визначення митної вартості товару), в той час як взаємовідносини між компанією TATA COFFEE LIMITED і компаніями ADINGTON TRADE LLP та TWINING FINANCE LLP (у тому числі питання ціноутворення на товар при укладенні контрактів між цими компаніями) є суто внутрішніми питаннями господарської діяльності цих компаній і не стосуються поставки товару компаніями ADINGTON TRADE LLP та TWINING FINANCE LLP на користь позивача. Посилання відповідача на співпадіння номерів та дат інвойсів, виписаних компаніями ADINGTON TRADE LLP і TWINING FINANCE LLP, та інвойсів, виписаних компанією TATA COFFEE LIMITED, як доказ того, що ці документи були оформлені таким чином з метою заниження митної вартості товару, відхиляються судом як необґрунтовані з огляду на те, що ці доводи не підтвердженими належними доказами.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи усі докази, які були дослідженні у їх сукупності, приймаючи до уваги, що податкові повідомлення-рішення від 20.08.2014 р. за номерами 0000342210, 0000352210, прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, з викладених вище підстав, суд приходить до висновку про можливість задоволення адміністративного позову в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.08.2014 р. за номерами 0000342210, 0000352210, прийняті Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови суду складений 14.10.2014 р.

Суддя Кучма К.С.