Постанова № 41041259, 23.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2014 р. Справа№ 910/5889/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Майструк Є.С. - за дов.

від відповідача-1: Чала І.М. - за дов.

від відповідача-2: Пустовойт О.С. - за дов.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Термоелектро-Україна» та Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014

у справі № 910/5889/14 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до 1) Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Термоелектро-Україна»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 310 068,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Термоелектро-Україна» (далі, відповідач-2) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 310 068,21 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 0259а/12д/шев від 27.04.2012, предметом якого є майнові інтереси, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу Range Rover д/н НОМЕР_1 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування на ремонт пошкодженого автомобіля марки Range Rover д/н НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу ТАТА д/н НОМЕР_3, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована у відповідача-1, позивачем було направлено останньому претензію про сплату страхового відшкодування. У зв'язку з недостатністю страхової виплати (ліміту відповідальності за майнову шкоду) для повного відшкодування завданої шкоди позивачем також заявлені позовні вимоги до власника транспортного засобу (відповідача-2), винного у скоєнні ДТП.

Спір у справі виник у зв'язку із відмовою відповідачів відшкодувати позивачеві заявлену до стягнення суму.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 у справі № 910/5889/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» 250 000,00 грн. страхового відшкодування, 4 999,10 грн. судового збору.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термоелектро-Україна» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» 60 068,21 грн. страхового відшкодування, 1 202,26 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Термоелектро-Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідної до якої просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача-2 на користь позивача 60 068,21 грн. страхового відшкодування та 1 202,26 грн. судового збору та відмовити позивачу у задоволенні позову у цій частині.

Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулось Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 у справі № 910/5889/14 частково та прийняти нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до відповідача-1 у розмірі 54 248,48 грн.

Апеляційні скарги відповідачів мотивовані тим, що рішення суду є необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Термоелектро-Україна» та Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» у справі № 910/5889/14 були передані на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 у справі № 910/5889/14 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термоелектро-Україна» прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 у справі № 910/5889/14 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» прийнято до провадження, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Термоелектро-Україна» та Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» об'єднано в одне апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 02.10.2014.

02.10.2014 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на апеляційні скарги відповідачів, у яких зазначив, що апеляційні скарги грунтуються виключно на власних переконаннях відповідачів, а не виходячи із вимог чинного законодавства України. Позивач правомірно використав страхову суму у розмірі 579 869,05 грн. та повністю виконав взяті на себе за Договором страхування КАСКО № 0259а/12д/шев від 27.04.2012 зобов'язання, про що свідчить платіжне доручення про виплату страхового відшкодування.

У судовому засіданні 02.10.2014 було оголошено перерву до 23.10.2014.

Представники відповідачів у судових засіданнях підтримали вимоги, викладені ними у апеляційних скаргах та просили суд їх задовольнити.

Представник позивача проти доводів відповідачів, наведених у апеляційних скаргах, заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши у судових засіданнях апеляційні скарги, заперечення на них, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне:

27.04.2012 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та ОСОБА_5 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 0259а/12д/шев «Все включено» (далі, Договір страхування) (том 1, а.с. 14-22) предметом якого є майнові інтереси, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Rаnge Rover д/н НОМЕР_1.

22.11.2012 о 09 год. 00 хв. на 458 км автодороги «Знам'янка-Луганськ-Ізварине» сталася дорожньо - транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення автомобіля марки «ТАТА» д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Термоелектро-Україна», та автомобіля Rаnge Rover д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_7

Вироком Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області № 1-кп/250/201/13 від 23.08.2013 встановлено, що ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_6 вимог Правил дорожнього руху України.

У відповідності до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 474/12 від 29.12.2012 (том 1, а.с. 49-55) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Range Rover д/н НОМЕР_1 складає 578 362,67 грн., що перевищує 70 % від його дійсної вартості автомобіля на момент укладення Договору страхування (579 869,05 грн.) та за умовами Договору страхування, а саме пункту 29.5, визнається повною загибеллю транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Rаnge Rover д/н НОМЕР_1 складає 420 751,52 грн.

Позивачем, враховуючи умови Договору страхування, визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та 22.02.2013 складено страховий акт № 1.001.12.04244/VESKO6517 (том 1, а.с. 77-78), відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 310 068,21 грн.

Як підтверджується копією платіжного доручення № 12 374 від 25.02.2013 (том 1, а.с. 79), позивач здійснив виплату страхового відшкодування за Договором страхування в розмірі 310 068,21 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб, які експлуатують автомобіль «ТАТА» д/н НОМЕР_3 на законних підставах, була застрахована у відповідача-1 на підставі Договору (полісу) АВ4284837 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту 98-02 № 244/02036/12/00735885 від 08.10.2012. Вказаним договором (полісом № АВ4284837) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн. та встановлена франшиза в розмірі 0 грн., Договором добровільного страхування 98-02 № 244/02036/12/00735885 встановлена страхова сума в розмірі 200 000,00 грн., франшиза не застосовується.

Отже, відповідач-1 є особою, на яку полісом № АВ4284837 та Договором добровільного страхування покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля на час спірної ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача-1 (страхова компанія, яка застрахувала відповідальність винної особи в ДТП) з претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 250 000,00 грн. Проте, дані вимоги відповідачем-1 виконані не були.

Також, у позовній заяві позивач зазначив, що він отримав право вимоги до власника транспортного засобу на залишок суми страхового відшкодування, що становить 60 068,21 грн. (310 068,21 грн.-250 000,00 грн. = 60 068,21 грн.).

Так, вироком Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області № 1-кп/250/201/13 від 23.08.2013 встановлено, що власником транспортного засобу «ТАТА» д/н НОМЕР_3 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Термоелектро-Україна» (відповідач-2).

Із матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача-2 направлялася претензія № 4976/2бцв від 09.09.2013 про виплату страхового відшкодування в розмірі 60 068,21 грн. однак, дана вимога виконана не була.

З огляду на зазначене, позивач і звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача-1 250 000,00 грн. та з відповідача-2 - 60 068,21 грн. матеріальних збитків.

Рішенням суду вимоги позивача були задоволені повністю.

У апеляційній скарзі відповідач-1, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, зазначає, що господарським судом при прийнятті рішення було порушено пункт 30.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким визначено, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. З огляду на це, відповідач-1 визнає позовні вимоги лише частково, у розмірі 195 751,52 грн. (420 751,52 грн. - 225 000,00 грн.), що є різницею між матеріальним збитком та залишками автомобіля.

На аналогічних підставах ґрунтується апеляційна скарга відповідача-2. Так, відповідач-2 у апеляційній скарзі зазначає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з нього на користь позивача 60 068,21 грн., оскільки відповідно до лімітів полісу АВ/4284837 та Договору добровільного страхування 98-02 № 244/02036/12/00735885 від 08.10.2012 (разом 250 000,00 грн.) сума матеріальних збитків, яка має становити 195 751,52 грн., підлягає стягненню з відповідача-1.

Також, відповідачі у апеляційних скаргах наголосили на тому, що ринкова вартість на момент ДТП (420 751,52 грн.), встановлена висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 474/12 від 29.12.2012, значно не відповідає страховій сумі, розрахованій позивачем.

Колегія суддів, дослідивши доводи апеляційних скарг відповідачів, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та зазначає про відсутність підстав для скасування судового рішення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частиною 1 статті 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Так, як уже зазначалося вище, гр. ОСОБА_5, яка є власником автомобіля Rаnge Rover д/н НОМЕР_1, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 0259а/12д/шев «Все включено».

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 474/12 від 29.12.2012 визначено наступне:

1. Ринкова вартість дорожнього транспорту марки Range Rover д/н НОМЕР_1 станом на момент ДТП, що сталася 22.11.2012 складала: 420 751,52 грн.

2. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Range Rover д/н НОМЕР_1, станом на момент ДТП, що сталася 22.11.2012 року складає: 578 362,67 грн.

3. Вартість матеріального збитку транспортного засобу Range Rover д/н НОМЕР_1 станом на момент ДТП, що сталася 22.11.2012 складає: 420 751,52 грн.

Відповідно до зобов'язуючої пропозиції (том 1, а.с. 75) вартість транспортного засобу після ДТП склала 225 000,00 грн. (вартість залишків транспортного засобу).

Під поняттям страхової суми відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування» слід розуміти грошову суму, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету). Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.

Відповідно до пункту 8 Договору страхування страхова сума складає 579 869,05 грн.

Згідно Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 474/12 від 29.12.2012 пошкодження застрахованого автомобіля за умовами Договору страхування є такими, що призвели до повної його конструктивної загибелі.

Пунктом 25.8. Договору страхування визначено, що при повній загибелі транспортного засобу страхове відшкодування сплачується в розмірі страхової суми за вирахуванням суми знецінення транспортного засобу за період страхування, вартості залишків транспортного засобу, та встановленої франшизи.

Таким чином, з урахуванням пункту 25.8. Договору страхування розмір страхового відшкодування становить: 579 869,05 - 33 203,46 - 11 597,38 - 225 000,00 = 310 068,21 грн., де:

579 869,05 грн. - страхова сума;

33 203,46 грн. - знецінення транспортного засобу за період страхування;

11 697,38 грн. - франшиза;

225 000,00 грн. - вартість залишків транспортного засобу, визначена шляхом використання системи онлайн-аукціону ТОВ УПП «Автоонлайн-Україна».

З огляду на зазначене, позивачем на підставі пункту 25.8. Договору страхування та у відповідності до вимог чинного законодавства України вірно розраховано розмір страхового відшкодування (310 068,21 грн.) за Договором страхування.

Стосовно посилань апелянтів на неправомірність встановлення позивачем страхової суми у Договорі страхування колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та зазначалося позивачем, автомобіль Range Rover д/н НОМЕР_1 являється заставним майном по кредитному договору перед Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк», що підтверджується пунктом 4 Договору страхування. Відповідно до оцінки, проведеної 07.04.2011, ринкова вартість автомобіля Range Rover д/н НОМЕР_1 складала 597 803,14 грн. У свою чергу, з моменту складання зазначеної оцінки до моменту укладення Договору страхування, автомобіль Range Rover д/н НОМЕР_1 знецінився, як зазначає позивач, на 17 394,09 грн. Таким чином, на момент укладення Договору страхування, страхова сума становила 579 869,05 грн.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачем неправомірно було визначено страхову суму у розмірі 579 869,05 грн. відповідачами суду не надано.

Водночас, ринкова вартість транспортного засобу на момент ДТП у розмірі 420 751,52 грн. була визначена за результатами проведення сертифікованим експертом експертного автотоварознавчого дослідження № 474/12.

Доказів на спростування встановленої Висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 474/12 ринкової вартості транспортного засобу та розміру матеріальної шкоди, завданої власнику застрахованого автомобіля, та встановленого коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля, суду надано не було.

Інших висновків сертифікованих оцінювачів або аварійних комісарів щодо встановлення іншого розміру оціненої шкоди, завданої внаслідок пошкодження застрахованого автомобіля у ДТП, та на доведення іншого коефіцієнту фізичного зносу застрахованого автомобіля, суду також надано не було.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 310 068,21 грн. право регресної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до положень частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, з огляду на норми чинного законодавства, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 є особою на яку полісом № АВ4284837 та Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту 98-02 № 244/02036/12/00735885 від 08.10.2012 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля на час спірної ДТП.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Ліміт відповідальності страховика (відповідача-1) за полісом № АВ4284837 та Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту 98-02 № 244/02036/12/00735885 від 08.10.2012 становить у сумі 250 000,00 грн.

Статтею 29 вказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача до відповідача-1 у сумі 250 000,00 грн. (50 000,00 грн. - 0,00 грн. франшизи за Полісом № АВ4284837, 200 000,00 грн. - 0,00 грн. франшизи за Договором добровільного страхування 98-02 № 244/02036/12/00735885).

Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як уже зазначалося вище, власником транспортного засобу ТАТА д/н НОМЕР_3 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Термоелектро Україна».

Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З огляду на приписи вищезазначених норм права, враховуючи суму страхового відшкодування (310 068,21 грн.) та ліміт страхової відповідальності відповідача-1 (250 000,00 грн.) з відповідача-2 підлягає стягненню сума страхового відшкодування в розмірі 60 068,21 грн. (310 068,21 грн. - 250 000,00 грн.)

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржників, викладені у апеляційних скаргах, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Термоелектро-Україна» та Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Термоелектро-Україна» та Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 у справі № 910/5889/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 у справі № 910/5889/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/5889/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко