Постанова № 41041239, 07.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа№ 925/452/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Ткаченка Б.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Биченко І.Я.,

від відповідача -Бірюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства "Бірюк" від 08.05.2014

на рішення господарського суду Черкаської області від 24.04.2014

у справі № 925/452/14

за позовом приватного підприємства "Амбар Агро", смт Драбів, Черкаської області

до фермерського господарства "Бірюк", смт Драбів, Черкаської області

про стягнення 117510грн.33коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.04.2014 (суддя Хабазня Ю.А.) частково задоволено позовні вимоги ПП «Амбар Агро» та зворотньо стягнуто з ФГ «Бірюк» 100000грн. попередньої оплати, оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання з поставки позивачу продукції (зерна). При цьому судом встановлено, що договір купівлі-продажу №24072012 від 24.07.2012, на який посилається позивач, є неукладеним, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо такої його істотної умови як предмет договору. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що правова підстава для перерахування позивачем відповідачу коштів відсутня, тому отримані відповідачем кошти у сумі 100000грн. є безпідставно набутими і останній згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України зобов'язаний повернути їх позивачу.

При цьому судом відмовлено в стягненні з відповідача пені та штрафу, в зв'язку з відсутністю правової підстави для їх стягнення, оскільки такі вимоги ґрунтуються на договорі, який неукладено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати і припинити провадження у справі. Апелянт зазначив, що суд першої інстанції безпідставно не відклав розгляд справи для отримання від Головного слідчого управління Служби безпеки України відповіді, яку останнє мало надати на виконання вимог ухвали господарського суду Черкаської області від 15.04.2014, якою зобов'язано Головне слідче управління Служби безпеки України надати суду (за їх наявності) належним чином посвідчені копії товарно-транспортних накладних від 19.11.2012, 20.11.2012, 28.11.2012 про передачу селянським фермерським господарством "Бірюк" до ДП "Златодар" (м.Золотоноша Черкаської області) зерна кукурудзи урожаю 2012 року у кількості 74,320 тон, оригінали яких знаходяться у матеріалах кримінальної справи (кримінальне провадження №22013000000000208, ст.слідчий Шапакін О.В.). Вказані товарно-транспортні накладні, на думку відповідача, підтверджують виконання ним зобов'язань перед позивачем в повному обсязі.

Так, враховуючи викладене в поданій апеляційній скарзі, апеляційним господарським судом за номером 09-12/3659 від 18.08.2014 було надіслано до Головного слідчого управління Служби безпеки України лист з проханням надати апеляційному господарському суду (за їх наявності) належним чином посвідчені копії вищевказаних товарно-транспортних накладних або ж у разі неможливості надання зазначених доказів - надати відповідні пояснення. Від Головного слідчого управління Служби безпеки України 04.09.2014 до суду надійшов лист №6/11032 від 01.09.2014 в якому суд повідомлено про те, що документи зазначені в листі апеляційного господарського суду під час досудового розслідування кримінального провадження не вилучались і їх копії в матеріалах провадження відсутні.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує заявлені вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі продажу №24072012 від 24.07.2012, відповідно до умов якого продавець (відповідач) зобов'язується передати визначену договором сільськогосподарську продукцію 2012 року врожаю у власність покупцю (позивачу) згідно з графіком здачі, який визначений цим Договором, а покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами та в порядку, які визначені цим Договором. Також, договором встановлено, що покупець надає продавцю в безготівковому порядку передоплату в сумі 100000грн. до 25 липня 2012 р., а продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар на суму 100000грн. в період з 01 серпня по 01 жовтня 2012 року. Ціна товару на момент його передачі покупцю є договірною.

Проте, судом встановлено, що договір купівлі продажу №24072012 від 24.07.2012 є неукладеним, оскільки словосполучення "сільськогосподарська продукція 2012 року врожаю" не може вважатися конкретним предметом, такою продукцією могло бути будь-яке збіжжя, будь-які фрукти, овочі тощо. Також договір не містить визначення умов щодо кількості чи якості товару, ціни товару, чи порядку їх встановлення. Сам договір містить вказівку на те, що його не укладено і істотні умови підлягають визначенню в момент поставки товару (п.3.4).

Однак, платіжним дорученням від 24.07.2012 №102 позивачем відповідачу перераховано 100000грн. У графі призначення платежу вказано "попередня оплата за зерно згідно рахунку №СФ-0000006 від 24.07.2012". Проте, рахунок №СФ-0000006 від 24.07.2012, зазначений у платіжному дорученні, до матеріалів справи сторонами не надано та, як встановлено судом першої інстанції, заявлено про його відсутність.

Враховуючи те, що продукцію позивачу не поставлено, останній звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу вимог ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину. Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи, що позивачем перераховано відповідачу відповідні кошти, можна дійти висновку, що між сторонами виникли правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зазначалось вище доводи відповідача щодо суті спору зводяться до того, що останній виконав зобов'язання перед позивачем в повному обсязі. Проте, належних доказів заявленого відповідачем суду не надано.

Товарно-транспортні накладні від 19.11.2012, 20.11.2012, 28.11.2012 про передачу селянським фермерським господарством "Бірюк" до ДП "Златодар" (м.Золотоноша Черкаської області) зерна кукурудзи урожаю 2012 року у кількості 74,320 тон, не можуть бути належним доказом передачі продукції позивачу, з огляду на вищевикладені обставини, зокрема, відсутності оригіналів таких та суперечливості вказаних накладних та пояснень відповідача наданих суду першої інстанції та апеляційної, щодо поставки по накладним продукції саме позивачу, а також заперечення позивачем факту її отримання.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів своєчасної передачі продукції та доказів повернення грошових коштів за непоставлену, але оплачену продукцію, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 100000грн. попередньої оплати перерахованої відповідачу позивачем за поставку зерна.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача в поданій апеляційній скарзі не підтверджені належними доказами та не спростовують висновків суду.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Черкаської області від 24.04.2014 у справі №925/452/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу фермерського господарства "Бірюк" - без задоволення.

2. Справу № 925/452/14 повернути господарському суду Черкаської області.

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді В.О. Зеленін

Б.О. Ткаченко