Рішення № 41041179, 15.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16850/14 15.10.14

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»доПриватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»третя особа -ОСОБА_1провідшкодування матеріальної шкоди в сумі 15171,50 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача - Чекалов А.В. (представник за довіреністю);від відповідача - Лабик Р.Р. (представник за довіреністю);від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2014 року Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» (далі - позивач або СТ «Іллічівське») звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - відповідач або АТ «УОСК») 15171,50 грн. заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

На запит ухвали суду в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) від МТСБУ надійшла інформація по полісу обов'язкового страхування № АС/5228078.

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення проти позову мотивував тим, що його страхувальник, як винуватець ДТП, у супереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не повідомив АТ «УОСК» про цей страховий випадок, а тому втратив страховий захист своїх майнових інтересів у силу положень підпункту «ґ» пункту 38.1.1 статті 38 вказаного Закону, пункту 4 частини 1 статті 512 та частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Крім того, за договором добровільного страхування, на підставі якого позивач здійснював страхову виплату на користь потерпілої особи внаслідок спірної ДТП, вигодонабувачем є ОСОБА_5. Проте, у матеріалах справи відсутні докази того, що остання давала погодження з приводу спрямування страхового відшкодування.

Також позивачем не була врахована франшиза передбачена у полісі № АС/5228078, та у відповідача відсутні правові підстави на відшкодування позивачу вартості податку на додану вартість, який був включений експертом у вартість відновлювального ремонту.

Ухвалою суду від 01.10.2014 продовжено строк розгляду спору на 15-ть днів та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1.

Вказана третя особа у судове засідання 15.10.2014 не з'явилась, будь-яких клопотань чи пояснень по суті позовних вимог не подала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.2013 о 12 год. 20 хв. у м. Києві по вул. Червоноармійській сталася ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Мітсубіші», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - автомобіль «Мітсубіші»), яким керував ОСОБА_1, із автомобілем «Порше», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - автомобіль «Порше») під керуванням ОСОБА_6.

Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Мітсубіші», не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Порше», у результаті чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Даними діями водій ОСОБА_1 порушив пункт 13.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 06.11.2013 (справа № 761/28385/13-п) ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Порше», який належить ОСОБА_5.

Дані обставини підтверджуються первинною довідкою ДАІ, довідкою ВДАІ ГУ МВС України в м. Києві № 9292083 про ДТП та постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.11.2013 (справа № 761/28385/13-п), копії яких містяться у матеріалах справи.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № ЦО-05-012226 від 17.10.2013, укладеного між СК «Іллічівське» та ОСОБА_7 (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним Договором добровільного страхування є ОСОБА_5.

З метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Порше» у результаті його пошкодження при ДТП, на замовлення СТ «Іллічівське» суб'єктом оціночної діяльності - товариством з обмеженою відповідальністю «Сальватор» 06.11.2013 було складено Звіт № 823 про визначення вартості матеріального збитку (далі - Звіт №823), з якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників (Сврз) вказаного автомобіля складає 18174,65 грн. При цьому, коефіцієнт фізичного зносу відсутній.

Водночас, за ремонт пошкодженого автомобіля «Порше» ремонтним СТО - ФОП ОСОБА_8 04.11.2013 було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000003 на загальну суму 17971,50 грн. (без ПДВ).

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи рахунок-фактуру № СФ-0000003 (17971,50 грн.) та Звіт № 823, позивачем було складено страховий акт № ЦО-41147-ЦО-05-0000012226-02 від 02.12.2013, відповідно до якого вирішено виплатити суму страхового відшкодування у розмірі 16171,50 грн. шляхом проведення взаємозаліку згідно з пунктом 20.4.1 Договору добровільного страхування, оскільки у страхувальника за цим Договором була наявна заборгованість із сплати страхової премії.

Факт проведення даного зарахування підтверджується Карткою рахунку 68531 за 03.12.2013, копія якого залучена до матеріалів справи.

Таким чином, вищезазначене зарахування відбулося відповідно до пункту 20.4.1 Договору добровільного страхування, оскільки згода на такий порядок відшкодування випливає з факту підписання самого Договору добровільного страхування.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, СТ «Іллічівське», здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло права потерпілої особи в межах суми 16171,50 грн.

Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно ОСОБА_1 внаслідок експлуатації автомобіля «Мітсубіші».

На час скоєння вищевказаної ДТП (28.10.2013) цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб, які експлуатують автомобіль «Мітсубіші» на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) № АС/5228078 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 1000 грн.

Доказів того, що ОСОБА_1 перебував у автомобілі «Мітсубіші» на момент скоєння спірної ДТП не на законних підставах матеріали справи не містять. Зворотного відповідачем не доведено.

Отже, відповідач є особою на яку полісом № АС/5228078 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля «Мітсубіші» на час спірної ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Водночас, Законом України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності, та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки. Звіт (висновок) про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яку необхідно витратити на відновлення транспортного засобу.

При дослідженні наданих позивачем доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом автомобіля «Порше» з урахуванням зносу, судом було враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. У Звіті № 823 коефіцієнт фізичного зносу відсутній.

Відповідно до пункту 7.38 Методики, значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Порше» (копія якого міститься у матеріалах справи) убачається, що рік випуску автомобіля - 2008, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував семи років. Таким чином підстав для вирахування зносу в даному випадку не має.

Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог.

Разом з тим, відповідачем у супереч статті 33 ГПК України не доведено суду, що існують обставини, зазначені у пункті 7.39 Методики, які дають підстави для визначення іншого розміру коефіцієнта фізичного зносу.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АС/5228078 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування», статей 993, 1192 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000 грн.), виходячи із розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу (17971,50 грн., без ПДВ), і в межах суми, що перейшла до позивача у порядку регресу (16171,50 грн.), та за мінусом встановленої франшизи, тобто у сумі 15171,50 грн. (16171,50 грн. - 1000 грн. франшизи).

Щодо заперечень відповідача, суд зауважує на наступне.

Виплата позивачем суми страхового відшкодування на користь потерпілої особи (шляхом зарахування) відбувалась на підставі рахунку-фактури ремонтного СТО № СФ-0000003 від 04.11.2013 у якому вартість відновлювального ремонту зазначалась без ПДВ. Франшиза зазначена у полісі АС/5228078 позивачем була врахована та віднята при визначені позовної вимоги.

У статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Тобто зазначена норма статті передбачає наявність права у страховика на пред'явлення регресного позову, а не відсутність такого права.

Даний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постановах від 07.11.2011 у справі № 3-118гс11 та від 12.03.2012 у справі № 3-12гс12, а тому в силу положень статті 111-28 ГПК України є обов'язковим для застосування.

Отже, стаття 38 вищевказаного Закону не звільняє відповідача від виплати страхового відшкодування на користь позивача, а навпаки вказує на те, що після здійснення такої виплати у відповідача з'явиться право на регресний позов до свого страхувальника за полісом № АС/5228078, тобто до ОСОБА_1

Тому, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а отже позов підлягає задоволенню.

Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що позивач з метою отримання коштів в порядку регресу в травні 2014 року звернувся до відповідача із заявою (вих. №7420/444-Іл від 06.05.2014) про виплату страхового відшкодування за полісом № АС/5228078. Дана заява із доданими до неї документами, які необхідні для виплати страхового відшкодування в порядку регресу, була отримана відповідачем 07.05.2014, про що свідчить вх. штемпель відповідача за № 6449 на зазначеній заяві.

Проте, відповідач після отримання вищезазначеної заяви та всіх необхідних документів суми страхового відшкодування позивачу у встановлений законом строк не виплатив.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, будинок 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 38Б, ідентифікаційний код 25186738) 15171,50 грн. (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят одну гривню 50 копійок) відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1827 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.10.2014

СуддяСташків Р.Б.