Рішення № 41041166, 15.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20618/13 15.10.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення від 09.08.2013 № 674-р

Суддя - Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Янковський Р.Я. по довіреності № б/н від 23.06.2014р.

Від відповідача: Новицький М.З. по довіреності № 300-122/01-1677 від 28.02.2014р.

Швець І.В. по довіеності № 300-122/09-8419 від 17.09.2014р.

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 09.08.2013 № 674-р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 243-26.13/319-12/72-01/2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2013 р. (суддя Марченко О.В.) позов залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського від 26.02.2014р. ухвалу господарського суду міста Києва від 23.12.2013 р. у справі № 910/20618/13 скасовано, а справу передано на розгляд господарському суду міста Києва.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити без змін ухвалу господарського суду першої інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України, від 30.04.2014р., касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014р. у справі № 910/20618/13 - залишено без змін.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 06.05.2014р., справу № 910/20618/13 передано уповноваженій особі для здійснення повторного автоматичного розподілу, у зв'язку з перебуванням судді Марченко О.В. у відпустці.

Автоматизованою системою документообігу справу розподілено судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2014р., відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддею Трофименко Т.Ю. справу № 910/20618/13 прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи на 28.05.2014р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 25.06.2014р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 07.07.2014р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 07.07.2014 р. справу № 910/20618/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 09.08.2013 № 674-р., передано для розгляду судді Сіваковій В.В., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2014р., відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддею Сіваковою В.В. прийнято справу № 910/20618/13 до свого провадження та призначено до розгляду на 11.08.2014р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.07.14р. справу № 910/20618/13 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку з її поверненням з відпустки.

В процесі провадження від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого Антимонопольний комітет України просить відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Союз" у задоволенні позову про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 674-р від 09.08.2013р., оскільки вказане рішення прийняте з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а також з повним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

В судовому засіданні 1.08.2014р., відповідно до ст. 38, 77 Господарського процесуального кодексу України, було витребувано у Антимонопольного комітету України матеріали справи № 243-26.13/319-12/72-01/2012 та оголошено в судовому засіданні перерву до 22.09.2014.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. справу № 910/20618/13, передано для розгляду судді Сіваковій В.В., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2014р., відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддею Сіваковою В.В. прийнято справу № 910/20618/13 до свого провадження та призначено до розгляду на 15.10.2014р. за участю представників сторін.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 13.10.2014 р. справу № 910/20618/13, передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю. у зв'язку з її виходом з відпустки.

В даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в даному судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 15.10.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України, розглянувши матеріали справи № 243-26.13/319-12/72-01/2012, розпочатої розпорядженням адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 19 червня 2012 року за № 76-р за ознаками вчинення товариством з обмеженою відповідальністю «Союз» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку прийому твердих побутових відходів для подальшого їх захоронення, що призвело або може призвести до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання, та подання п'ятого управління досліджень і розслідувань Департаменту досліджень і розслідувань про попередні висновки у відповідній справі від 25.07.2013 № 243-26.13/319-12/72-01 /2012/179-спр, прийняв рішення від 09.08.2013р. № 674-р (надалі - рішення), яким визнав таке:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз» займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів, що вивозяться з території міста Одеси у 2011 - 2012 роках, з частку що перевищує 35 відсотків.

- Бездіяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Союз» у вигляді ігнорування Товариством звернень товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ- СЕРРУС», що призвело до неукладання між ними договорів на послуги, відповідно до яких має бути здійснено захоронення твердих побутових відходів на полігоні твердих побутових відходів - 1 «Дальницькі кар'єри», що були або могли б бути вивезені товариством з обмеженою відповідальністю «ТВ-СЕРРУС» з території міста Одеси, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів, що були вивезені з території міста Одеси, на території полігону твердих побутових відходів - 1 «Дальницькі кар'єри», що призвело до ущемлення інтересів суб'єкта господарювання, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

За порушення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз» накладено штраф у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.

Відповідно до позовної заяви, позивач зазначає, що Антимонопольний комітет України без достатніх правових підстав прийняв до свого провадження справу відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз».

Крім того позивач зазначає, що розслідування по справі Антимонопольним комітетом України проведено з порушенням норм матеріального права, поверхово та не об'єктивно. Зокрема, АМК України інкримінує ТОВ «Союз» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке виразились в ігноруванні звернень ТОВ «ТВ-Серрус» та не укладанні з останнім договору про захоронення ТПВ.

У п.1 ст.627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п.1 ст.628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (п.1 ст.638 ЦК України).

Відповідно до п. «а» ст.32 Закону України «Про відходи», з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів (Закон в ред. від 02.12.2010 р.).

ТОВ «ТВ-Серрус» на вимогу ТОВ «Союз» не надавало ліміт на утворення відходів, що є істотною умовою договору, оскільки в зазначеному ліміті зазначено об'єм захоронення ТПВ.

Ліміт на захоронення ТПВ ТОВ «ТВ-Серрус» також не було надано.

Крім цього, ТОВ «Союз» у своєму листі на адресу ТОВ «ТВ-Серрус» зазначало, що проект Договору запропонований Товариством не відповідає вимогам ст.181 ГК України.

В свою чергу відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, зазначає, що позивач у позовній заяві зазначає, що «ТОВ «ТВ-СЕРРУС» не надсилало на адресу Позивача проекту договору, з врахуванням всіх істотних умов, хоча мало таку можливість, тобто не скористалося власним правом. Замість того, в порушення вимог статті 181 Господарського кодексу України, ТОВ «ТВ-СЕРРУС» надіслало на адресу ТОВ «Союз» вищезазначені листи від 09.03.2011 № 59 та від 18.03.2011 № 64, які з правової точки зору не несуть для Товариства жодних зобов'язань та правових наслідків. Оскільки, пропозиція ТОВ «ТВ-СЕРРУС» не відповідала вимогам законодавства України, тобто ТОВ «ТВ-СЕРРУС» не було надано проект договору, ТОВ «Союз» залишило листи ТОВ «ТВ-СЕРРУС» без розгляду».

Таке твердження позивача є безпідставним, оскільки у разі існування значної конкуренції на ринку послуг із захоронення ТПВ у місті Одеса, ТОВ «Союз» був би зацікавлений у кожному зі споживачів, які б висловили бажання отримати від нього відповідні послуги і вживав би всіх необхідних заходів щодо укладання таких договорів на прийнятних для сторін умовах.

Звернення ТОВ «ТВ-СЕРРУС» щодо можливості укласти вищезазначений договір - це лише пропозиція вступити в переговорний процес між ним та Товариством.

У разі, якщо б ТОВ «ТВ-СЕРРУС» і готувало проект договору між ним та ТОВ «Союз», воно мало право отримати від Товариства додаткову інформацію, зокрема, чи має ТОВ «Союз» можливість надавати такі послуги ТОВ «ТВ-СЕРРУС», що є важливою умовою для ТОВ «ТВ-СЕРРУС» при підготовці чи укладенні договору. В той же час, ТОВ «Союз» ігнорувало всі звернення ТОВ «ТВ-СЕРРУС».

Крім того, відповідно до частини другої статтю 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Практикування ТОВ «Союз» укладення господарських договорів у спрощений спосіб, підтверджується інформацією позивача, що була надана Одеському обласному територіальному відділенню Комітету листом від 29.05.2012 № 405/1, в якому воно зазначило, що ТОВ «ТВ-СЕРРУС» не зверталося до Товариства письмово з питання укладення між ними договорів № 116 від 01.03.201 1 та № 58 від 23.12.2011, відповідно до яких Товариство здійснює захоронення ТПВ, що були вивезені ТОВ «ТВ-СЕРРУС» з території м. Іллічівськ. ТОВ «ТВ-СЕРРУС» запропонував ТОВ «Союз» укласти такі договори лише усно.

Таким чином, ТОВ «Союз» для підписання договору, згідно з яким здійснюється захоронення ТПВ, що були вивезені ТОВ «ТВ-СЕРРУС» з міста Іллічівськ було достатньо лише усного звернення ТОВ «ТВ-СЕРРУС», в той час як для підписання договору на послуги, відповідно до яких має бути здійснено захоронення ТПВ, що були або могли б бути вивезені ТОВ «ТВ-СЕРРУС» з території міста Одеса, було недостатньо навіть письмових звернень.

Аналіз договорів ТОВ «Союз» з суб'єктами господарювання на прийом ТПВ для подальшого захоронення у 2011 році показав, що ціна послуги ТОВ «СОЮЗ» під час прийому 1 м ТПВ для всіх суб'єктів господарювання з якими воно уклало відповідні договори є однаковою і становить 13,86 грн. (з ПДВ) до червня 2011 року та 15,84 грн. (з ПДВ) з червня 2011 року (у тому числі й для ТОВ «ТВ-СЕРРУС», відповідно до договорів № 116 від 01.03.2011 та № 58 від 23.12.2011). Майже всі такі договори є стандартними і вартість таких договорів визначається відповідно до фактичних обсягів вивезених м3 ТПВ, і підставою для оплати замовником послуг ТОВ «Союз» є відповідні договори та додані до них розрахункові документи (за наданою ТОВ «Союз» інформацією, такими документами є акти на надання таких послуг).

Також, згідно цих договорів, ТОВ «Союз» має право змінювати ціни та тарифи на свої послуги в односторонньому порядку. Тобто саме ТОВ «Союз», як одна із сторін договору фактично визначає істотні умови договору, відповідно до якого буде здійснюватися в подальшому захоронення ТПВ.

Ігнорування ТОВ «Союз» звернень ТОВ «ТВ-СЕРРУС» щодо укладення між ними договору, відповідно до якого ТПВ, що вивозяться останнім з території міста Одеса, в подальшому будуть захоронені на полігоні ТПВ - 1 «Дальницькі кар'єри», можна пояснити лише тим фактом, що Товариство поєднує діяльність на ринку захоронення ТПВ з діяльністю на ринку вивезення ТПВ (де воно є конкурентом іншим суб'єктам господарювання, зокрема ТОВ «ТВ-СЕРРУС») і будь-яке реагування на такі звернення може в подальшому призвести до укладання між ними такого договору та створює для позивача ризики втрати обсягів ТПВ, які вивозяться безпосередньо ним з відповідної території.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз» у Позові посилаючись на вимоги статей 627, 628, 638 Цивільного кодексу України та пункту «а» статті 32 Закону України «Про відходи» зазначає, що ТОВ «ТВ-СЕРРУС» на вимогу ТОВ «Союз» не надавало ліміт на утворення відходів, що є істотною умовою договору, оскільки в зазначеному ліміті зазначено об'єм захоронення ТПВ.

Таке посилання Позивача не може бути враховано, оскільки пункту «а» статті 32 Закону України «Про відходи» стосуються лімітів на утворення та розміщення відходів, порядок розроблення, затвердження і перегляду яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1218, що не охоплює діяльність із захоронення ТПВ.

Крім того, аналіз договорів ТОВ «Союз» з суб'єктами господарювання на прийом ТПВ для подальшого захоронення у 2011 році засвідчив, що погодження об'ємів вивезених ТПВ не є істотною умовою договору, оскільки майже у всіх договорах, вартість договору відповідає вартості фактично прийнятих Товариством об'ємів ТПВ.

Вищезазначені висновки Комітету, викладені у Рішенні № 674-р, підтверджуються інформацією ТОВ «Союз», що була надана ним під час провадження з перегляду відповідного Рішення.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23 лютого 2001 р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.

Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків; сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків -і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Для виявлення ознак монопольного становища відповідно до п. 2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р, Антимонопольний комітет України проводить наступні дії: встановлює об'єкти аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретний товар (продукцію, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання; складає перелік товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; складає перелік основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп); визначає товарні межі ринку; визначає територіальні (географічні) межі ринку; встановлює проміжок часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку -визначає часові межі ринку; визначає обсяги товару, який обертається на ринку; розраховує частки суб'єктів господарювання на ринку; складає перелік продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) -потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; визначає бар'єри вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

Згідно п. 7.1 Методики, часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.

Відповідно п. 15.1.Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" № 15 від 26.12.2011 року, установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

Визначення ринкового становища ТОВ «Союз» на ринку захоронення ТПВ, що вивозяться з території міста Одеси, проводилось відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України ,від 5 березня 2002 року № 49-р, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605 (надалі - Методика), комітетом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи № 243-26.13/319-12/72-01/2012 на ринку послуг із захоронення ТПВ, що вивозяться з території міста Одеси, у ТОВ «Союз» протягом 2011 - 2012 років, практично відсутні конкуренти, а отже, ТОВ «Союз» у відповідний період займало монопольне (домінуюче) становище на цьому ринку з часткою, що перевищує 35 відсотків, відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Поняття зловживання не вимагає факту завдання шкоди конкуренції або інтересам торговельних партнерів чи споживачів. Поведінка домінуючої фірми може розглядатися як зловживання, навіть якщо вона і не досягає такої мети. Достатньо того, що негативні наслідки можна передбачити.

Відповідно до пункту 14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2013 № 15 "для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов'язковим з'ясування наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем".

За умов існування значної конкуренції на ринку послуг із захоронення ТПВ у місті Одесі, ТОВ «Союз» було б зацікавлене у кожному зі споживачів, які б висловили бажання отримати від нього відповідні послуги, і вживало б усіх необхідних заходів щодо укладання таких договорів на прийнятних для сторін умовах.

Звернення ТОВ «ТВ-СЕРРУС» щодо можливості укласти вищезазначений договір - це лише пропозиція розпочати в переговорний процес між ним і Товариством.

У разі, якщо б ТОВ «ТВ-СЕРРУС» і готувало проект договору між ним та ТОВ «Союз», то мало б право отримати від Товариства додаткову інформацію, зокрема, чи має ТОВ «Союз» можливість надавати такі послуги ТОВ «ТВ-СЕРРУС», що є важливою умовою для ТОВ «ТВ-СЕРРУС» при підготовці чи укладенні договору. Крім того, вказані вище дії КП "Тернопільводоканал" можуть ущемлювати інтереси суб'єктів господарювання - виробників та/або продавців лічильників води інших метрологічних класів, зокрема "А" чи "В", які занесені до державного реєстру та використовуються в Україні, оскільки останні можуть втратити потенційних покупців своєї продукції.

Бездіяльність ТОВ «Союз» у вигляді ігнорування Товариством звернень ТОВ «ТВ- СЕРРУС», що призвела до неукладення між ними договорів на послуги, відповідно до яких має бути здійснено захоронення твердих побутових відходів на полігоні твердих побутових відходів - 1 «Дальницькі кар'єри», що були або могли б бути вивезені ТОВ «ТВ-СЕРРУС» з території міста Одеси, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів, що були вивезені з території міста Одеси, на території полігону твердих побутових відходів - 1 «Дальницькі кар'єри», що призвело до ущемлення інтересів суб'єкта господарювання, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

Таким чином, враховуючи наведене, у ході розгляду справи № 243-26.13/319-12/72-01/2012 відповідачем доведено, що бездіяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Союз» у вигляді ігнорування Товариством звернень товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ- СЕРРУС», що призвело до неукладання між ними договорів на послуги, відповідно до яких має бути здійснено захоронення твердих побутових відходів на полігоні твердих побутових відходів - 1 «Дальницькі кар'єри», що були або могли б бути вивезені товариством з обмеженою відповідальністю «ТВ-СЕРРУС» з території міста Одеси, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів, що були вивезені з території міста Одеси, на території полігону твердих побутових відходів - 1 «Дальницькі кар'єри», що призвело до ущемлення інтересів суб'єкта господарювання, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

Таким чином, рішення Антимонопольного комітету України від 09.08.2013 № 674-р було прийнято у відповідності до чинного законодавства та відсутні підстави для визнання його недійсним, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача є не обґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин в позові належить відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.