Вирок № 41038246, 23.10.2014, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/9310/14-к

Провадження № 1-кп/592/395/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року м.Суми Ковпаківський районний суд м. Сум в складі головуючого Костенко В.Г.

секретар Шушура А.В.

з участю прокурора Новосела В.І.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР №12014200440003005 по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Охтирки, Сумської області, громадянина України, з вищою освітою, заміжньої, працюючої директором ТОВ «Пономаренко і партнери», зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1, фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2014 року приблизно о 16.00 год. в м. Суми, ОСОБА_3 керуючи автомобілем «СНЕRYSQR7130S21», н.з. НОМЕР_1, та здійснюючи виїзд із вул. Ковпака, яка є другорядною дорогою, на проспект Курський, який відповідно є головною дорогою, зневажила безпекою дорожнього руху, не надала переваги у русі велосипедисту, який рухався по проспекту Курському у напрямку вул. Л.Українки, що призвело до наїзду на велосипедиста ОСОБА_1.

У наслідок дорожньо-транспортної події велосипедист ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

При керуванні автомобілем «СНЕRYSQR7130S21», н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_3 порушила вимоги Правил дорожнього руху України (затверджених постановою КМ України від 10.10.01р. №1306, введених в дію з 1.01.2002) передбачених пунктами:

п.16.11. На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Порушення п. 16.11 ПДР України допущені водієм ОСОБА_3 знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП і наслідками, що настали.

Дії водія ОСОБА_3 по порушенню ПДР України умисні, а форма вини до наслідків, що наступили, є необережна (злочинна самовпевненість).

Обвинувачена свою вину у вчинені кримінального правопорушення при зазначених вище обставинах визнала. Так підтвердила, що керуючи автомобілем, не зупиняючись виїхала із вул. Ковпака, яка є другорядною дорогою, на проспект Курський, та не надала переваги в русі велосипедисту, внаслідок цього відбулося зіткнення. Бачила велосипедиста який наближався з правого боку по головній дорозі. Їхав він по другій смузі руху, а на перехресті перестроювався на першу. У вчиненому кається. Визнала позов прокурора. Також вказала, що добровільно сплатити кошти по позову прокурора не змогла через неправильне зазначення реквізитів позивача у позові. Позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди вважає, завищеним. Втім при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди покладалася на розсуд суду.

Незважаючи на такі покази обвинуваченої її вина підтверджується, дослідженими під час судового провадження доказами.

Показами потерпілого ОСОБА_1, з яких вбачається, що їхав на велосипеді по проспекту Курському в напрямку центру міста. Перехрестя з вул. Ковпака було без транспортних засобів. Коли закінчував проїзд перехрестя у віддзеркалення окулярів побачив, що його наздоганяє автомобіль. Після цього відбувся удар з правого боку з заду, а далі не пам'ятає.

Показами свідка ОСОБА_5, з яких вбачається, що у другій половині дня, точного часу і дня не пам'ятає, йшов зі знайомим ОСОБА_6 по проспекту Курському у м.Суми. По проспекту їхав велосипедист по третій смузі руху у напрямок центру міста. Наближаючись до перехрестя він змінив напрямок руху праворуч у бік краю проїзної частини. На перехресті з вул. Ковпака відбулася ДТП з цим велосипедистом і автомобілем світло зеленого кольору. Однак самого зіткнення не бачив. Бачив на перехресті кучу машин. На місці пригоди бачив автомобіль схожий на автомобіль ОСОБА_3 світло зеленого кольору. З цього автомобіля виходила жінка. Зі слів свого знайомого ОСОБА_7 дізнався, що пригода сталася з його дружиною ОСОБА_3.

Показами свідка ОСОБА_8, з яких вбачається, що їхав по проспекту Курський в напрямку центра міста на власному авто за кермом. Погода була ясою, дорога сухою, видимість добра. Їхав по другій смузі руху. Попереду нього їхав велосипедист по крайній правій смузі руху ближче до краю проїзної частини в напрямку центру міста. На перехресті з вул. Ковпака велосипедиста збив автомобіль яркого кольору, який виїхав на перехрестя не зупиняючись. Автомобіль вдарив велосипедиста своєю передньою частиною. Потім свідок об'їхав місце пригоди та зупинився. Бачив велосипедиста, який лежав на проїзній частині, він був у непритомному стані. За кермом автомобіля, який збив велосипедиста, була жінка.

Протоколом огляду місця події від 18.06.2014 року, з якого вбачається, що автомобіль обвинуваченого «СНЕRYSQR7130S21», н.з. НОМЕР_1, знаходиться на місті пригоди, на перехресті вул. Ковпака та проспекту Курський. На місці також є велосипед потерпілого, який лежав попереду автомобіля, з механічними пошкодженнями, погнуті колеса.

Висновком експерта №127 від 24.07.2014 року, з якого вбачається, що в діях водія ОСОБА_3 є порушення п. 16.11 ПДР України. Допущені порушення правил знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП і наслідками, що настали.

Висновками експерта №873 від 16.07.2014 року і №44/2014 від 19.08.2014 року з яких вбачається, що тілесні ушкодження спричинені потерпілому ОСОБА_1 «Забій головного мозку. Лінійний перелом лівої тім'яної кістки з переходом на лівий лямбдовидний шов. Контузійні осередки третього типу правої та лівої лобних долів» є тяжкими тілесними ушкодженнями.

Показами експерта ОСОБА_9, з яких вбачається, що на момент проведення експертизи було достатньо вихідних даних для визначення невідповідності дій учасників руху правилам дорожнього руху. По результатах дослідження було встановлено невідповідність дій водія ОСОБА_3 вимогам п. 16.11 ПДР України.

Суд вважає, що вина обвинуваченого встановлена повністю і дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані про особу, обставини що пом'якшують покарання.

ОСОБА_3 раніше не судима, щиро покаялася і ці обставини суд визнає такими, що пом'якшують покарання. Суд також враховує те, що вона позитивно характеризується за місцем роботи. На її утриманні перебуває син який є інвалідом з дитинства.

Прокурор просив призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки. Потерпілий і його представник наполягали на максимальному покарані у виді позбавлення волі строком на вісім років.

На підставі викладеного суд приходить до переконання про можливість призначити покарання, передбачене у санкції ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі на мінімальний строк з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Втім при призначенні покарання у виді позбавлення волі, враховуючи тяжкість злочину, особу винного суд вважає, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання з застосуванням ст. 75 КК України.

Визначене покарання необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Прокурором заявлений цивільний позов про відшкодування обвинуваченим на користь Головного фінансового управління у Сумської обласної державної адміністрації вартості лікування потерпілої у сумі 7 541 грн. 80 коп.. Відповідно до положень ст. 1206 ЦК України заявлений позов слід задовольнити та стягнути кошти на користь позивача.

Потерпілим був заявлений цивільний позов у якому просить стягнути саме з обвинуваченої 65 000 грн. відшкодування моральної шкоди. Суд вважає, що позов обґрунтований і відповідно до ст. 1167 ЦК України підлягає частковому задоволенню, з огляду на характер дій обвинуваченого, страждань яких зазнав потерпілий, можливість відновлення прав, виходячи з принципу виваженості і справедливості. Так дії обвинуваченої були ненавмисними. Втім потерпілий є людиною похилого віку, зазнав тяжких тілесних ушкоджень, відчув біль та страждання у зв'язку з лікуванням та відновленням здоров'я. Суд вважає за можливе визначити розмір відшкодування моральної шкоди, а саме обвинуваченою повинен становити 35 000 грн.. У задоволенні позову саме до обвинуваченої у іншій частині слід відмовити за необґрунтованістю.

Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого.

Керуючись ст. 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, іспитовим строком на два роки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 1229 грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Головного фінансового управління у Сумської обласної державної адміністрації 7 541 грн. 80 коп. витрат за лікування ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 35 000 грн..

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, обвинуваченим у той же строк з часу отримання копії вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та іншим присутнім учасникам розгляду. Відсутнім учасникам розгляду направити копію вироку не пізніше наступного дня після проголошення.

Суддя В.Г. Костенко