Ухвала суду № 41037192, 13.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/14372/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Долгополова В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012

у справі № 2а-843/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне товариство»

до 1. Державної податкової адміністрації України;

2. Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

про скасування рішення та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 25.06.2010 № 000551704/0 та від 14.01.2011 № 000551704/3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присуджено на користь ТОВ «Будівельне товариство».

ДПІ у Деснянському районі м.Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 1.15 ст. 1, п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1, ст.ст. 8, 16, 17, 19, п. 20.2 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (зі змінами та доповненнями), п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ. Зазначає, що позивач є податковим агентом, який мав при нарахуванні (виплаті) фізичним особам доходів у вигляді додаткового блага, що з метою оподаткування прирівняне до подарунків, утримати податок від суми такого доходу, використовуючи ставку податку, визначену у п. 7.1 ст. 7 Закону № 889-IV. Наголошує на тому, що правила оподаткування спадщини не можуть бути застосовані до оподаткування доходів у вигляді подарунків, наданих юридичною особою, оскільки спадкування відповідно до вимог ст. 1216 Цивільного кодексу України передбачає перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших (спадкоємців).

ДПС України (правонаступник ДПА України), у порядку, встановленому ст. 217 Кодексу адміністративного судочинства України, 07.03.2012 подала заяву про приєднання до касаційної скарги.

ТОВ «Будівельне товариство» у запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Деснянському районі м.Києва провела невиїзну документальну перевірку ТОВ «Будівельне товариство» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб, за результатами якої склала акт від 18.06.2010 № 4123/1704-35735087, на підставі якого прийняла оспорювані податкові повідомлення рішення про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) в загальній сумі 5332860,00 грн., в т.ч. в сумі 1777620,00 грн. основного платежу та в сумі 3555240 грн. штрафних санкцій.

Підставою для визначення за податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п. 1.1, п. 1.15 ст. 1, п.п. 4.2.3, п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, ст. 13, ст. 14, п. 17.2 ст. 17, п.п. «б» п. 19.2 ст. 19, п.п. «а» п. 20.2 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (далі Закон № 889-IV). Порушення цих норм полягало у тому, що позивач як податковий агент не нарахував, не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходів фізичних осіб, а також не подав до податкового органу податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку з доходів фізичних осіб.

При цьому податковий орган виходить з таких обставин.

ТОВ «Будівельне товариство» уклало з фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договори дарування земельних ділянок, зокрема, ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 1 га, нормативною грошовою оцінкою 1779127,92 грн.; ОСОБА_5 - 3 га, нормативною грошовою оцінкою 5337383,76 грн.

Податковий орган вважає, що позивач відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону № 889-IV є податковим агентом і згідно з п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 цього Закону мав включити до загального місячного оподатковуваного доходу платників податку з доходів фізичних осіб дохід, отриманий від нього такими платниками як додаткове благо.

При цьому, оскільки такі доходи надаються позивачем, що не є працедавцем платників податку з доходів фізичних осіб, то такі доходи згідно з вимогами останнього абзацу п.п. 4.2.9 Закону № 889-IV прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням, правила якого визначені п.п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4, ст. 14 Закону.

Своєю чергою, відповідно до п. 14.1 ст. 14 Закону № 889-IV кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.

Однак, посилаючись на ст. 1216 Цивільного кодексу України, згідно з якою спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших (спадкоємців), податковий орган вважає, що визначені у ст. 13 правила оподаткування спадщини до подарунків позивача фізичним особам не можуть бути застосовано, оскільки вони поширюються тільки на доходи фізичних осіб у вигляді спадщини від фізичної особи- спадкодавця.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що позивач є податковим агентом, який мав при нарахуванні (виплаті) фізичним особам доходів у вигляді додаткового блага, що для цілей оподаткування прирівняне до подарунків, утримати податок від суми такого доходу, використовуючи ставку податку, визначену в п. 7.1 ст. 7 Закону № 889-IV (15 відсотків від об'єкта оподаткування).

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та правової оцінки обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п. 1.15. ст. 1 Закону № 889-IV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

Разом з тим останнім абзацом п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV визначено, що якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Згідно з п.п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті 14 цього Закону.

Своєю чергою, пунктом 14.1 ст. 14 Закону № 889-IV передбачено, що кошти майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.

При цьому Законом № 889-IV не передбачено жодних умов, виключень, за яких кошти майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, не оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини. Зокрема, закон не містить норм, за якими б порядок оподаткування спадщини не застосовувався до доходу, отриманого платником податку як подарунок, у випадку, якщо дарувальником є юридична особа.

Правила оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, встановлені у статті 13 Закону № 889-IV.

Відповідно до п. 13.4 ст. 13 Закону № 889-IV особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Подання податкової декларації та сплата податку із зазначеного доходу здійснюються згідно із законодавством.

Таким чином, особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку з доходів фізичних осіб - фізичні особи, які отримали доход - додаткові блага, що з метою оподаткування прирівняні до подарунків за ознакою їх надання особою, що не є працедавцем. У спірних правовідносинах позивач, який не є працедавцем фізичних осіб, що отримали від нього дохід, не є податковим агентом, на якого закон покладає обов'язок утримувати, нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб при нарахуванні (виплаті) оподатковуваних доходів.

До того ж судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудні 2009 року, в якій задекларував отриманий подарунок, застосувавши ставку оподаткування 5 %.

Кременчуцька ОДПІ склала податкове повідомлення-рішення від 06.05.2010 № 0007901707/0/283 про визначення ОСОБА_3 (особі, яка отримала подарунок) податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, застосувавши ставку 15 %.

ДПА у Полтавській області за наслідками адміністративного оскарження первісного податкового повідомлення-рішення прийняла рішення від 25.10.2010 № 388/Д/25-016, в якому встановила, що відповідальною особою за сплату (перерахування) податку до бюджету є ОСОБА_3 і податкове зобов'язання має бути обчислено за ставкою 5 %.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до встановлених обставин. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун