Ухвала суду № 41037054, 14.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/40290/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року

у справі №820/6638/14

за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАІС» (надалі - УАСП ТОВ «КАІС»)

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі - ДПІ у Дзержинському районі ГУ Міндоходів у Харківській області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2013 року №0003111501 та №0003121501 ДПІ у Дзержинському районі ГУ Міндоходів у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області від 20.12.2013 року №0003111501 та №0003121501.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем були дотримані вимоги чинного законодавства при формуванні податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на підставі отриманих від контрагентів накладних, які складені відповідно до вимог податкового законодавства. Отже, викладені податковим органом в акті перевірки висновки, є необґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка УАСП ТОВ «КАІС» з питань достовірності нарахування суми від'ємного значення ПДВ та суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних (звітних) податкових періодів по податкових деклараціях з ПДВ за серпень 2013 року та вересень 2013 року, про що складено акт №1565/20-30-15-01-10/20023279 від 26.11.2013 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем: п.5 Порядку ведення реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246; п.16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379; п.198.6 ст.198. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), що призвело до завищення розміру податкового кредиту у липні та серпні 2013 року.

За наслідками проведеної перевірки та процедури апеляційного узгодження, ДПІ у Дзержинському районі ГУ Міндоходів у Харківській області прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.12.2013 року:

- №0003111501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2013 року на 692432,00грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 346216,00грн. та за вересень 2013 року на 52303,00грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 26151,50грн.;

- 0003121501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 517079,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 129269,75грн.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем до складу податкового кредиту липня-вересня 2013 року включено суми ПДВ по податковим накладним, щодо яких було порушено порядок їх реєстрації в ЄРПН. До таких висновків податковий орган дійшов у наслідок того, що П.І.Б. особи, яка зазначена в копії податкової накладної, що зареєстрована в ЄРПН, не відповідає П.І.Б. особи, якій належить електронний цифровий підпис, яким підписана копія податкової накладної, що зареєстрована в ЄРПН. А саме, копії податкових накладних №3/2 від 02.07.2013 року, №2/2 від 17.07.2013 року та №2 від 13.08.2013 року підписані не тією особою, якій належить електронний цифровий підпис.

Відповідно до п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду

Пунктом 5 та пунктом 7 Порядку ведення реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 визначено, продавець складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення. Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця. За відсутності у продавця посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця. Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація.

Також, пунктом 8 вищезазначеної норма права передбачено, що для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Як встановлено в судовому порядку податкові накладні №3/2 від 02.07.2013 року, №2/2 від 17.07.2013 року та №2 від 13.08.2013 року відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також, правочини, вчинені позивачем, мали реальний характер та були економічно обґрунтованими.

Крім того, при розгляді справи судами попередніх інстанцій, позивачем були надані квитанції в електронній формі, а отже, відповідно до вищезазначених норм права, податковим органом була проведена перевірка спірних податкових накладних, у тому числі і цифрових електронних підписів.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлені обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов