Вирок № 41035802, 17.10.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

[1]

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого судді - Чорного О.М.,

Суддів - Лук`янець Л.Ф., Мороза І.М.,

Секретаря судового засідання - Трончука М.Ю.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №42013110080000078щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Придністрянське Ямпільського району Вінницькоїобласті, українця, громадянина України, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 365, ч.2 ст. 127, ч.4 ст. 358 КК України,

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Глиняного С.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 16 липня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_1визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 365, ч.2 ст. 127, ч.4 ст. 358 КК України та на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, обвинуваченому ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з спеціальними владними повноваженнями в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки з позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціального звання «старший лейтенант міліції».На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбуття основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

За вироком суду, ОСОБА_1, відповідно до наказу ГУМВС України в м. Києві від 10.11.2009 року № 1058 о/с працював на посаді начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Святошинського районного управління ГУМВС України в місті Києві та мав спеціальне звання старший лейтенант міліції. Будучи службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади, наділеною правом у межах своєї компетенції пред'являти вимоги та приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними і юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, діючи за попередньою змовою групою, вчинив перевищення влади, що супроводжувалося насильством, та катування, а також вчинив використання завідомо підробленого документа за наступних обставин.

Так, статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 28 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському, або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до ст. 5 цього Закону міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності із Законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення.

Відповідно до ст. 12 цього Закону міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом. Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 органи внутрішніх справ віднесено до правоохоронних органів.

Таким чином, ОСОБА_1 мав владні повноваження та був працівником правоохоронного органу.

20.09.2011 року ОСОБА_2 був доставлений до 2-го територіального відділу міліції Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві, де він був затриманий в порядку ст. 263 КУпАП та відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44 КУпАП.

У подальшому 21.09.2011 року, приблизно о 05 годині ранку, ОСОБА_2 доставлено до чергової частини Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 109, та поміщено до кімнати затриманих вказаного райуправління.

Цього ж дня, приблизно в 09 годині 50 хвилин, за усною вказівкою начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Святошинського районного управління ОСОБА_1, ОСОБА_2 був переведений до службового кабінету № 209, розташованого у цьому ж приміщені за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 109.

Під час перебування в службовому кабінеті № 209, 21.09.2011 року, у період часу приблизно з 10 до 18 годин ОСОБА_1 та особи, справа відносно яких виділена в окреме провадження, діючи з прямим умислом за попередньою змовою групою осіб, перевищуючи надану їм владу, з метою отримання відомостей про вчинене вбивство, всупереч вимог ст.ст. З, 28 Конституції України, ст.ст. 1,5, 12 Закону України «Про міліцію», застосували до затриманого ОСОБА_2 фізичне насильство, яке виразилось у нанесенні йому чисельних ударів руками та ногами у різні частини тіла. Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, вказані співробітники міліції також підвішували ОСОБА_2 на палицю з заведеними за спину руками, що заподіяло останньому сильного фізичного болю та у цьому положенні продовжували наносити йому чисельні удари руками та ногами у різні частини тіла.

Не досягнувши своєї мети щодо отримання відомостей про вчинене вбивство, ОСОБА_1 та особи, справа відносно яких виділена в окреме провадження ,поклали ОСОБА_2 на письмовий стіл, розташований у цьому ж кабінеті, та неодноразово прикладали розігріту праску на оголену спину останнього.

Після цього 21.09.2011 року, приблизно о 18 годині, ОСОБА_2 повернуто до кімнати затриманих Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві.

Наступного дня, тобто 22.09.2011 року, приблизно о 12 годині, за усною вказівкою ОСОБА_1, ОСОБА_2 переведений до службового кабінету № 209, розташованого у цьому ж приміщені за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 109.

У вказаному кабінеті 22.09.2011 року, у період часу приблизно з 12 по 14 годину, ОСОБА_1 та особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, перевищуючи надану їм владу, з метою отримання відомостей про вчинене вбивство, всупереч вимог ст.ст. 3, 28 Конституції України, ст.ст. 1,5, 12 Закону України «Про міліцію», продовжили застосувати до затриманого ОСОБА_2 фізичне насильство, яке виразилось у нанесенні йому чисельних ударів руками та ногами у різні частини тіла.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 20.10.2011 року №418/і ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді саден на передній поверхні правого колінного суглобу; на переднє-внутрішній поверхні правого колінного суглобу; на переднє-зовнішній поверхні лівого стегна у середній третині; синців на передній поверхні лівого стегна у середній третині, на фоні якого садно; у правій виличній ділянці; підшкірних гематом обох вушних раковин; опіків шкіри 1-2 ступеню на задній поверхні грудної клітини у правій підлопатковій ділянці, з переходом у поперекову ділянку справа; у поперековій ділянці справа. Дані тілесні ушкодження в сукупності відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Крім того, 05.01.2014 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Шкода Октавіа», д.н.з. НОМЕР_1, був зупинений інспекторами ДПС СЗ ДПС ОП при МВС України на проїзній частині біля будинку № 168 по вул. Шевченка у с. Софіївська Борщагівка Київської області.

При перевірці документів ОСОБА_1, достовірно знаючи, що його оголошено у розшук, з метою уникнення затримання, діючи з прямим умислом, для підтвердження свого права керування автомобілем пред'явив інспекторам ДПС СЗ ДПС ОП при МВС України підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, яке містило вклеєну фотокартку ОСОБА_1

Відповідно до висновку експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві від 20.01.2014 № 18/тдд дане посвідчення водія не відповідає аналогічним документам, що знаходяться в офіційному обігу на території України. Зображення лицевої та зворотної сторони посвідчення водія (крім серії, номеру, вихідних типографічних даних, персоніфікованих даних та друкованого тексту) нанесено плоским способом друку. Зображення серії, номеру, вихідних типографічних даних, персоніфікованих даних та друкованого тексту в посвідченні водія нанесено за допомогою копіювально-множильної техніки, струменевим способом. Ознак внесення змін до первинного змісту посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, не виявлено.

Крім того, згідно даних інформаційно-пошукової системи УДАІ ГУМВС України в м. Києві посвідчення водія серії НОМЕР_2 категорії «В» від 28.10.2004 року видавалось на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у перевищенні влади, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувалось насильством; за попередньою змовою групою осіб вчинив катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю шляхом нанесення побоїв та інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати від нього відомості та використав завідомо підроблений документ, ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 365, ч.2 ст. 127, ч.4 ст. 358 КК України.

Запобіжний захід - домашній арешт.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 вартість проведення експертизи, що становить 735 гривень 50 копійок на користь ГУДКСУ у Святошинському районі (код: 37962074, код платежу: 31010200, МФО банку: 820019, р/р 31416574700009 банк УДКСУ м. Київ, призначення платежу: експертиза по кримінальному провадженню).

Не погоджуючись з таким рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність прийнятого районним судом рішення у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 365 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з спеціальними владними повноваженнями в правоохоронних органах строком на 3 роки, за ч. 2 ст. 127 КК України - позбавлення волі строком на 7 років, за ч. 4 ст. 358 КК України - 1 рік обмеження волі. Відповідно до ст. 54 КК України позбавити спеціального звання «старший лейтенант міліції». На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Вказує, що призначене ОСОБА_1 покарання та застосування ст.ст. 75, 76 КК України не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, не може досягти мети покарання і не відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, у зв'язку з чим є безпідставним.

Свої вимоги він обґрунтовує тим, що районний суд приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України належним чином не мотивував прийнятого рішення, належним чином не надав правової оцінки тяжкості скоєних злочинів, характеру та ступеню суспільної небезпеки.

Крім того, судом не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 127 КК України, з особливою жорстокістю, що є обтяжуючою обставиною відповідно п. 10 ч. 1 ст. 67 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково, з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п.4 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в апеляційному суді є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто застосування закону, який не підлягає застосуванню, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості.

Дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 365, ч.2 ст. 127, ч.4 ст. 358 КК України кваліфіковані відповідно до встановлених судом фактичних обставин по справі та пред'явленого обвинувачення, що ніким із учасників судового розгляду під сумнів не ставиться.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд при його обранні обґрунтовано виходив із вимог ст. 65 КК України враховуючи тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу винного, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в залежності від винного, та обставини, що пом'якшує покарання як відшкодування завданих збитків потерпілому.

Разом з цим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляції прокурора, про те, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання необґрунтовано застосував положення ст. 75 КК України та звільнив його від призначеного покарання з випробуванням.

Відповідно до змісту положень ст. 50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

Згідно вимог ч.1 ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання , необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

За змістом кримінального закону, ступінь тяжкості вчиненого злочину передбачає не тільки врахування самої кваліфікації тяжкості злочинів, визначеної ст. 12 КК України, а й включно з цим індивідуальних особливостей вчиненого злочинного діяння.

Так, суд першої інстанції хоча і зазначив, але фактично не взяв до уваги того, що ОСОБА_1 вчинив ряд умисних злочинів, з яких злочини передбачені ч.2 ст. 127 та ч.2 ст. 365 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів.

У цьому випадку, судом першої інстанції неповною мірою враховано суспільну небезпеку, ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень у сфері проти життя та здоров'я особи й у сфері службової діяльності, а також те, що він ухилявся від досудового розслідування в період часу з 25.10.2011 по 08.01.2014 року.

При призначенні ОСОБА_1 покарання колегія враховує як обтяжуючі так і пом'якшуючі обставини, його позитивні характеристики, сімейний стан, проте вважає, що вказані обставини не можуть бути визнаними достатніми для виправлення та попередження вчиненню нових злочинів без ізоляції від суспільства та застосування ст. 75 КК України.

З цих підстав колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, призначений районним судом строк покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуттям.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, колегія суддів апеляційного суду враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а також дані про його особу.

За наведених обставин апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.75 КК України, підлягає скасуванню, з постановленням нового вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,

ЗАСУДИЛА :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 16 липня 2014 року відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 365, ч.2 ст. 127, ч.4 ст. 358 КК України - в частині призначеного покарання - скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 365, ч.2 ст. 127, ч.4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст. 365 КК України 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з спеціальними владними повноваженнями в правоохоронних органах строком на 3 роки;

- за ч.2 ст. 127КК України 5 років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 358 КК України 1 рік обмеження волі.

Відповідно до ст. 54 КК України позбавити спеціального звання «старший лейтенант міліції».

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з спеціальними владними повноваженнями в правоохоронних органах строком на 3 роки з позбавленням відповідно до ст. 54 КК України спеціального звання «старший лейтенант міліції».

Обвинуваченого ОСОБА_1 взяти під варту в залі суду.

Строк відбування покарання рахувати з 17.10.2014 року, врахувавши в цей строк його тримання під вартою з 08.01.2014 по 03.03.2014 року.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ України протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Судді:

______ _______ _____

ЧорнийО.М. Лук`янець Л.Ф. Мороз І.М.

Справа № 11-кп/796/1042/2014

Категорія КК: ч.2 ст. 365, ч.2 ст. 127, ч.4 ст. 358 КК України

Головуючий у першій інстанції - Ясельський А.М.

Доповідач: Чорний О.М.