Ухвала суду № 41035039, 22.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 жовтня 2014 року Справа № 908/3336/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжяна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 24.02.2014 рокуу справі господарського суду Запорізької областіза позовомСуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м. Бердянськ, Запорізька обл.доВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжяпроскасування оперативно-господарської санкції

В С Т А Н О В И В:

Касаційна скарга відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.2014 року у справі № 908/3336/13 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Особливості процедури розгляду господарських справ в касаційному порядку передбачено розділом ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у поданих відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" до Вищого господарського суду України матеріалах касаційної скарги містяться лише копії опису вкладення в цінний лист та фіскального чеку від 23.06.2014 року.

Відповідно до частини 2 статті 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" від 24.10.2011року № 11 належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів має вважатися оригінал відповідного документа.

Проте, до касаційної скарги таких доказів не додано, а ксерокопії опису вкладення в цінний лист та фіскального чеку від 23.06.2014 року у розумінні процесуального закону не можуть вважатись належним доказом направлення копії касаційної скарги іншій стороні у справі.

Вищевикладене є безумовною підставою для повернення касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 1 статті 1113 ГПК України.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини 1 статті ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Як роз'яснено в п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Натомість до касаційної скарги заявником додано лише копію платіжного доручення замість його оригіналу.

Відтак, заявником не дотримано вказаних вимог, у зв'язку з чим зазначена копія платіжного доручення не може вважатись належним доказом на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин, Вищий господарський суд України не може прийняти вказану касаційну скаргу до провадження і вона підлягає поверненню скаржнику на підставі пункту 4 частини 1 статті 1113 ГПК України.

Поряд з цим, за змістом статті 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Дотримання цього строку є обов'язковим для всіх учасників судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" вже зверталось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, однак, у зв'язку з тим, що скаржником не було дотримано змісту та форми касаційної скарги, ухвалою Вищого господарського суду України від 28.05.2014 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі п. 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Колегією суддів Вищого господарського суду України встановлено, що у відповідності до вимог статті 110 Господарського процесуального кодексу України строк на касаційне оскарження постанови Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.2014 року закінчився 17.03.2014 року, оскільки 16.03.2014 року припадало на вихідний день.

Проте, вдруге касаційну скаргу скаржником було подано лише 01.10.2014 року, тобто більше ніж через сім місяців після прийняття оскаржуваної постанови, що підтверджується штампом поштового відділення зв'язку на конверті, а тому встановлений для оскарження судових актів строк було пропущено.

Загальний порядок поновлення пропущених процесуальних строків врегульований статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Клопотання про поновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

Всупереч наведеному, в поданій заяві скаржник просить відновити процесуальний строк на касаційне оскарження судових актів і вказує про відсутність недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Вищого господарського суду України від 28.05.2014 року.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що скаржник не довів господарському суду поважність причини пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки не дотримання форми та змісту подання касаційної скарги і повернення її скаржнику на підставі ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України не перериває перебіг цього строку та не є поважною причиною для поновлення строку, передбаченого ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, ніяких інших причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржником наведено не було.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.

Отже, можливість вчасного подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.2014 року залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Таким чином, виходячи з приписів процесуального закону касаційна скарга відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.2014 року підлягає поверненню скаржнику на підставі п. п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 53, 86, 110, п. п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

У Х В А Л И В:

1. Заяву відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про відновлення строку на касаційне оскарження постанови Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.2014 року у справі № 908/3336/13 - відхилити.

2. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.2014 року у справі № 908/3336/13 повернути скаржнику.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга