Ухвала суду № 41032402, 02.09.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/21629/14-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва БАРТАЩУК Л.П., розглянувши заяву представника позивача Шведа Василя Ярославовича про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02.09.2014 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту

Одночасно з позовною заявою представник позивача Швед В.Я. подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на усе майно відповідача та обмежити право виїзду відповідача за межі України.

Заява мотивована тим, що дії відповідача направлені на ухилення від повернення коштів позивачу, тому є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити у майбутньому виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяє забезпечувати шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. При цьому, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справ по суті.

Такі роз'яснення містяться і в п. п. 4,7,10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяви про забезпечення позову"

Обов'язок зазначити такі докази, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 151 ЦПК України, покладено на особу, яка подає заяву про забезпечення позову.

Позивачем не зазначено, а судом на підставі доданих до заяви про забезпечення позову доказів, відповідно, не встановлено наявності у відповідача майна, на яке міг би бути накладений арешт з дотриманням вимог про співмірність розміру позовних вимог і заходів забезпечення, яких слід вжити судом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 377-1 розділу VI ЦПК України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів ( посадових осіб)» питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Отже, тимчасове обмеження боржника не є заходом забезпечення позову.

З урахуванням викладеного і керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294, 377-1 ЦПК України, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (справа про забезпечення апеляційного оскарження ухвал суду) N 12-рп/2010 від 28.04.2010р., суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено сторонами до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання ними ухвали.

СУДДЯ: