Рішення № 41032347, 16.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22ц/790/3283/14 Головуючий 1 інстанції - Танасевич О.В.

Справа № 633/234/13-ц Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія - кредитні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Пилипчук Н.П., Трішкової І.Ю.,

при секретарі: Асєєвій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печенізького районного суду Харківської області від 12 березня 2014 року та апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в її інтересах на додаткове рішення цього суду від 14 липня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення осіб та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», державного нотаріуса Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області про визнання нечинними дій нотаріуса, скасування нотаріальних дій та визнання недійсним договору іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ОСОБА_4 , доповнивши його заявою від 10 січня 2014 року та просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 лютого 2008 року, яка складає 100668,42 доларів США (станом на 21 червня 2013 року за курсом НБУ складає 804340 гривень 70 копійок) звернути стягнення на предмет іпотеки- будинок АДРЕСА_1, загальною площею 402 м2, житловою площею 182,7 м2, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами України дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Також просив виселити відповідачів з вказаного житлового будинку та зняти з реєстрації.

Ухвалою цього суду від 18 листопада 2013 року об'єднано в одне провадження з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», державного нотаріусу Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільця М.П., в якій вона просила:

визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір від 26 лютого 2008 року, укладений між сторонами з метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором за умовами якого було передано в іпотеку будинок АДРЕСА_1;

скасувати нотаріальну дію державного нотаріусу Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільця В.П. щодо посвідчення іпотечного договору від 26 лютого 2008 року, укладеного між сторонами з метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором за умовами якого було передано в іпотеку співрний будинок ;

визнати нечинним здійснення в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільцем М.П. записів № 323, № 4 від 26 лютого 2008 року, згідно яких було зареєстровано іпотечний договір від 26 лютого 2008 року, укладений між сторонами з метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором за умовами якого було передано в іпотеку будинок АДРЕСА_1;

зобов'язати державного нотаріуса Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільця В.П. в строк не пізніше двох робочих днів з моменту набрання законної сили рішенням суду подати до Державного реєстру іпотек заяву про виключення з цього реєстру запису про обтяження іпотекою майна - вказаного будинку, яка була вчинена на підставі запису № 323 в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій;

зобов'язати державного нотаріуса Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільця В.П. в строк не пізніше двох робочих днів з моменту набрання законної сили рішенням суду надати ОСОБА_1 або її представникам витяг з Державного реєстру іпотек;

зобов'язати державного нотаріуса Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільця В.П. в строк не пізніше двох робочих днів з моменту набрання законної сили рішенням суду подати до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна заяву про зняття заборони з будинку АДРЕСА_1;

зобов'язати державного нотаріуса Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області Кормільця В.П. в строк не пізніше двох робочих днів з моменту набрання законної сили рішенням суду надати ОСОБА_1 або її представникам витяг з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.

На підставі заяви ПАТ КБ «Приватбанк» залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 (а.с. 163).

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» первісний позов підтримав у повному обсязі та пояснив, що відповідно до кредитного договору від 26 лютого 2008 року відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 100000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на залишок заборгованості з терміном повернення до 25 лютого 2015 року. Через прострочення відповідачкою виконання боргових зобов'язань у позивача виникло право вимоги дострокового повернення кредитних коштів. Станом на 21 червня 2013 року заборгованість позивачки складала 100668,42 доларів США, зокрема: 84450,55 доларів США заборгованість за кредитом; 8499,82 доларів США заборгованість з процентів за користування кредитом; 333,31 доларів США заборгованість з комісії за користування кредитом; 2561,21 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання; 31,29 доларів США штраф (фіксована частина); 4792,24 доларів США штраф (процентна складова). Враховуючи невиконання відповідачкою основного зобов'язання за кредитним договором, позивач просив задовольнити свої вимоги за цим зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, виселити відповідачів з будинку та зняти з репєстрації. Проти зустрічного позову заперечував, вважав його необґрунтованим та таким, що спростовується наявними у справі матеріалами.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник проти задоволення позову Пат КБ «Приватбанк» заперечували у повному обсязі. Також ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою. В обґрунтування своєї позиції відповідачка пояснювала, що всупереч вимогам статті 3 Закону України «Про заставу» спірним договором іпотеки було забезпечено по суті недійсне зобов'язання за її кредитним договором, оскільки грошові кошти за останнім нею було отримано після підписання договору іпотеки, тобто ще до виконання обов'язків сторонами за основним зобов'язанням. Крім того, посилалась на відсутність заставної, яка була обумовлена спірним договором іпотеки, як однієї з істотних його умов, що підтверджується відсутністю відмітки про її видачу, та суперечить статті 20, 21 Закону України «Про іпотеку». Зазначала про порушення нотаріусом вимог статей 5, 49, 73 Закону України «Про нотаріат», оскільки нотаріальні дії були вчинені нотаріусом за межами Печенізького району Харківської області, а заборону на відчуження заставленого будинку було внесено ним до реєстру за відсутності відповідної заяви банку. До того ж, спірний договір іпотеки було підписано не уповноваженою особою, а в самому договорі відсутні правильне найменування та місцезнаходження банку, що є порушенням статті 18 Закону України «Про іпотеку». Оскільки в момент вчинення правочину було порушено вимоги частин 1, 2, 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, вважала це підставою для визнання недійсним спірного договору іпотеки відповідно до пунктів 1, 3 статті 215 цього ж Кодексу.

Справа розглянута судом першої інстанції у відсутності ОСОБА_1, ОСОБА_4, які в судове засідання суду першої інстанції неодноразово не з»явилися без поважних причин.

Відповідач за зустрічним позовом - Печенізька державна нотаріальна контора Харківської області, просила суд першої інстанції розглядати справу за відсутності її представника .

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 12 березня 2014 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі. Звернуто стягнення на вказаний будинок АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_1 та вирішено виселити і зняти з реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в цьому будинку. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції не зазначив у резолютивній частині загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, початкову ціну предмета іпотеки та спосіб його реалізації. Тому ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2014 року справа була направлена для ухвалення додаткового рішення .

Додаткове рішення ухвалено 14 липня 2014 року.

ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 12 березня 2014 року, її адвокат ОСОБА_210 звернувся з апеляційною скаргою на додаткове рівшення від 14 липня 2014 року. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необгрунтованість рішення суду просять скасувати рішення і додаткове рішення районного суду та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в задоволенні його позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги вказує на ті ж обставини, що і в суді першої інстанції.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Матеріали справи свідчать, що 26 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № НАН2GА00000006 (а.с. 20-25).

Відповідно до пункту 8.1. цього договору позивач надав відповідачці кредитні кошти шляхом видачі готівки у розмірі 109078,30 доларів США, зокрема, 100000 доларів США на споживчі цілі та 9078,30 доларів США на сплату страхових платежів, передбачених пунктами 2.1.З., 2.2.7., зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів.

Договором іпотеки № НАН2GА00000006 від 26 лютого 2008, посвідченим того ж дня державним нотаріусом Печенізького районного нотаріального округу Харківської області Кормільцем М.П. та зареєстрованим в реєстрі за № 323, забезпечено основне зобов'язання за Кредитним договором (а.с. 26-29).

За умовами цього Договору іпотеки його предметом є надання в іпотеку нерухомого майна, передбаченого пунктом 35.3., а саме будинку загальною площею 402 м2, житловою площею 182,7 м2, розташованого в АДРЕСА_1, який належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно САВ № 481792 від 6 лютого 2008 року (а.с. 134, 135).

Відповідно до витягу зі Статуту та згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» було перейменовано у ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТВАНК», яке є правонаступником всіх його прав та зобов язань (а.с. 34, 35).

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором розмір заборгованості відповідачки за первісним позовом станом на 21 червня 2013 року складав 100668,42 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 21 червня 2013 року становить 804340 гривень 70 копійок (а.с. 9-13). А саме: заборгованість за кредитом у розмірі 84450,55 доларів США, заборгованість з комісії за користування кредитом у розмірі 8499,82 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором у розмірі 333,31 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором у розмірі 2561,21 доларів США, штраф (фіксована частина) у розмірі 31,29 доларів США, штраф (процентна частина) у розмірі 4792,24 доларів США.

Листом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 8 травня 2013 року ОСОБА_1 було направлено вимогу про погашення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 12376,83 доларів США у тридцятиденний строк з дня її отримання та повідомлено про намір іпотекодержателя задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а крім того, у разі невиконання цієї вимоги запропоновано добровільно звільнити будинок АДРЕСА_1 (а.с. 15-19).

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» взаємні права та обов'язки сторін, як іпотекодавця та іпотекодержателя, виникли з моменту нотаріального посвідчення Договору іпотеки, тобто з 26 лютого 2008 року. Договір іпотеки укладений з дотриманням вимог, встановлених статтею 18 Закону України «Про іпотеку», та містить всі передбачені нею істотні умови.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

В порушення зазначених норм та умов Кредитного договору відповідачкою за первісним позовом допущено несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, в наслідок чого станом на 21 червня 2013 року виникла заборгованість у сумі 100668,42 доларів США.

Відповідно до ч.2 ст. 1054 , ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно п. 1 Договору іпотеки, який узгоджується з частиною 1 статті 33 Закону про іпотеку, у випадку порушення позичальником Кредитного договору банк може захистити своє цивільне право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як свідчать матеріали справи на виконання п. 24 Договору іпотеки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було направлено на адресу ОСОБА_1 лист від 8 травня 2013 року з вимогою про усунення боржником зазначеного вище порушення (а.с. 15).

Оскільки протягом тридцятиденного строку відповідачкою ОСОБА_1 не було задоволено зазначену вимогу, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» набув право розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин, суд першої івнстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, так як вказаний спосіб захисту, обраний Банком, відповідає вимогам ст. 16 ЦК України та ст. 38 Закону про іпотеку.

Між тим, позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з цього будинку та зняття з реєстрації є передчасними та задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.4 ст. 9 Житлового кодексу України, ст. ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом.

Отже, виходячи з аналізу вказаних норм права суду належить чітко враховувати вимоги частин другої та третьої статті 40 вказаного Закону України, якими встановлений певний порядок дій іпотекодержателя (банку).

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання положень, встановлених частиною другою статті 40 Закону України «Про іпотеку» щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги одночасно зі вказаним рішенням не можуть бути задоволені, так як на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями (стаття 3 ЦПК України).

Недотримання визначеної законом процедури при виселенні мешканців житлового будинку чи житлового приміщення в разі звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для відмови в позові в цій частині.

Доказів дотримання позивачем вищезазначеної законом процедури при виселенні відповідачів матеріали справи не містять.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що вказаний будинок- це єдине місто проживання відповідачів.

Також суд першої інстанції обгрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Посилання представника ОСОБА_1 про підписання Договору іпотеки не уповноваженою особою повністю спростовується матеріалами справи. Державним нотаріусом було надано належним чином завірену копію довіреності № 2157 від 21 лютого 2007 року, яка була посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрована в реєстрі за номером 1619 (а.с. 114). Станом на день посвідчення Договору іпотеки державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Кормільцем М.П. було перевірено повноваження Загоруйко В.В. діяти від імені банку, про що матеріали справи містять докази, зокрема: копію витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей (а.с. 115), копію наказу від 11 січня 2007 року (а.с. 120), копію скороченого витягу з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) (а.с. 124), положення про філію «Харківське головне регіональне управління» Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (а.с. 116-119).

Безпідставними є доводи апелянтів щодо відсутності у Договорі іпотеки однієї з істотних умов, зокрема, найменування іпотекодержателя, його місцезнаходження та ідентифікаційного коду в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію банку позивач має повну та скорочену назви, відповідно Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ПриватБанк (а.с. 122). В Договорі іпотеки зазначено скорочену назву іпотекодержателя, що не суперечить змісту статті 18 Закону України «Про іпотеку», його місцезнаходження та ідентифікаційний код (місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 22609983). А крім того, виходячи з делегування повноважень «ПриватБанком» щодо укладення від його імені договорів забезпечення зобов'язань керівникові напрямку Філії «Харківське головне регіональне управління «Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» Загоруйко В.В., в Договорі іпотеки також зазначено назву та місцезнаходження філії (Харківське ГРУ ПриватБанку, місто Харків, Червоношкільна набережна, 16) (а.с. 116-119, 121).

Посилання ОСОБА_1 та її представника на недійсність основного зобов'язання станом на момент укладення Договору іпотеки з огляду на отримання нею кредитних коштів після підписання цього Договору повністю спростовується положеннями Кредитного договору та нормами Закону України «Про заставу».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про заставу» в редакції станом на 20 червня 2007 року заставою, різновидом якої є іпотека, може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, зокрема така, що випливає з договору кредиту, при цьому застава може мати місце щодо вимог, які виникнуть у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

Зазначена норма повністю узгоджується з пунктами 2.2.7. та 2.4.3. Кредитного договору, зі змісту яких вбачається, що позичальник, відповідачка за первісним позовом, не має права вимагати видачі кредиту у випадку невиконання нею зобов'язання щодо забезпечення основного зобов'язання, зокрема, шляхом оформлення договору іпотеки, який передбачає видачу заставної (а.с. 20, 22). З іншого боку, згідно пункту 2.1.1. цього ж договору банк був зобов'язаний надати відповідачці кредит за умови підписання нею договору іпотеки (а.с. 20).

Отже, отримання відповідачкою за первісним позовом кредитних грошових коштів у касі банку після фактичного підписання нею Договору іпотеки, узгоджується з нормами законодавства та прямо передбачено положеннями Кредитного договору, тому не може бути підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

Доводи апелянта ОСОБА_1 та її представника щодо неотримання ОСОБА_1 грошових коштів за Кредитним договором також не знайшли свого підтвердження в ході судового розглядусправи, оскільки у матеріалах справи містяться виписка щодо переведення коштів для їхньої видачі ОСОБА_1 від 26 лютого 2008 року (а.с. 192) та її особиста заява про видачу готівки № 01 від 26 лютого 2008 року з власноруч виконаним підписом, з призначенням платежу «Видача кредиту відповідно до кредитного договору № НАН2GА00000006 від 26-02-2008», а крім того, позичальницею для отримання готівки було пред'явлено паспорт, нею було зазначено власну адресу, та в судовому засіданні вона не заперечувала свого підпису (а.с. 133). До того ж 15 травня 2009 року ОСОБА_1 було надано на адресу Приватбанку заяву щодо списання пені за прострочення нею виконання грошового зобов'язання за Кредитним договором, в якій вона власноруч зазначала, що нею був отриманий кредит в сумі 100000 доларів США (а.с 145- 146).

Крім того, позиція представника ОСОБА_1- ОСОБА_2 щодо порушення нотаріусом, який посвідчував Договір іпотеки, принципу територіальності спростовується положеннями частини 4 статті 55 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої посвідчення правочину щодо іпотеки житлового будинку провадиться за місцезнаходженням цього майна або за місцезнаходженням однієї із сторін цього правочину.

З оспорюваного договору іпотеки вбачаєтся , що його предметом є житловий будинок АДРЕСА_1. Тому посвідчення державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області договору іпотеки житлового будинку, який розташований в межах Печенізького нотаріального округу Харківської області, узгоджується з положеннями частини 4 статті 55 Закону України «Про нотаріат» та не суперечить частині 3 статті 13-1 цього ж Закону.

Твердження апелянтів щодо порушення нотаріусом статті 73 Закону України «Про нотаріат», яке полягало у накладенні ним заборони на відчуження Предмету іпотеки за відсутності відповідної заяви іпотекодержателя, спростовується наданими нотаріусом копіями повідомлення банку про реєстрацію іпотеки та заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна (а.с. 130, 131).

Доводи ОСОБА_1 та її представникса щодо відсутності заставної, яка передбачена пунктом 5 Договору іпотеки, спростовуються відомостями, які містяться у витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 17197269 від 27 лютого 2008 року, згідно яких заставна серії ПБ номер 018529 на спірний будинок була зареєстрована 27 лютого 2008 року та видана позивачу за первісним позовом (а.с. 139). Формальна відсутність відповідного напису щодо номеру заставної та дати її видачі у спірному договорі іпотеки не може бути підставою для визнання його недійсним відповідно до частини 2 статті 18 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з ч.І, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В зв»язку з наведеним суд першої інстанції зробив обгрунтований виснровок, що ОСОБА_1 та її представник не надали доказів в підтвердження позовних вимог. За таких обставин суд першої інстанції правильно вівдмовив а повному обсязі в задоволенні прозовгних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Виходячи з наведеного колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що згідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для його зміни та скасування в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про виселення з будинку АДРЕСА_12 їз зняттям їх з реєстраційного обліку. В задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

В іншій частині судова колегія вказане рішення залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.3 ч. 1 ст. 307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2, який діє в її інтересах задовольнити частково

Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 12 березня 2014 року змінити, скасувавши в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про виселення з будинку АДРЕСА_12 із зняттям їх з реєстраційного обліку. В задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Додаткове рішення Печенізького районного суду Харківської області від 14 липня 2014 року залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ