Рішення № 41032306, 15.10.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2014 р.справа № 924/941/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

головуючий суддя Магера В.В., суддя Субботіна Л.О., суддя Музика М.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України",

м. Київ

до Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства „Тепловик" Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів, Хмельницька область

про стягнення 8 296 250,88 грн., з яких 7 499 435,31 грн. основний борг, 533 869,18 грн. пеня, 170 662,04 грн. 3% річних, 92 284,35 грн. інфляційних втрат

За участю представників сторін:

від позивача: Данилевський О.М. - за довіреністю від 18.04.2014р. №14-89;

від відповідача: Доманський В.А. - за довіреністю №22 від 05.01.2014р.;

Божук А.А. - за довіреністю №-20 від 26.01.2014р. в засіданні 30.09.2014р.

Рішення приймається 15.10.2014р., оскільки в засіданні суду 30.09.2014р. оголошувалась перерва.

В судовому засіданні 15.10.2014р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 8 296 250,88 грн., з яких 7 499 435,31 грн. основний борг, 533 869,18 грн. пеня, 170 662,04 грн. 3% річних, 92 284,35 грн. інфляційних втрат. Вказана заборгованість виникла у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13/3075-ТЕ-34 від 28.12.2012 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 28.12.2012р. між ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (продавець) та КП по експлуатації теплового господарства „Тепловик" Старокостянтинівської міської ради (покупець) був укладений договір №13/3075-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу, відповідно до якого постачальник зобов'язався постачати природний газ покупцю в обсягах і порядку, передбачених договором, а покупець - оплачувати постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку і на умовах, передбачених договором.

Вказує, що на виконання договору продавець у січні-грудні 2013 року передав, а покупець отримав природний газ на суму 10 099 826,06 грн. Факт приймання-передачі газу, а також супутніх послуг, підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.

При цьому, в порушення вимог п.1.1. та п.6.1. договору покупець лише частково виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу, перерахувавши на рахунок позивача частинами грошові кошти в сумі 2 600 390,75 грн. що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо (довідки додаються до позовної заяви). Вказує, що станом на 31.03.2014 року заборгованість становила 7 499435,31 грн.

Відповідно до п.6.1. договору, розрахунки за поставлений газ проводяться шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки, а остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються не пізніше 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач, в порушення умов договору №13/3075-ТЕ-34 від 28.12.12р., не здійснив оплату за спожитий природній газ у встановлені строки (розрахунок боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних за спожитий природний газ додається).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст.611 ЦК України є сплата неустойки. Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Пунктом 7.2. договору встановлено відповідальність за несвоєчасне проведення Покупцем розрахунків за поставлений природний газ. Відповідно до вищевказаного пункту Договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених пунктом 6.1. Договору, із споживача, крім суми основного боргу, стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до розрахунку, який додається до позовної заяви сума пені, яку належить сплатити відповідачу на користь позивача складає 533 869,18 грн.

Відповідно до п.9.3. договору сторони визначили строк тривалістю у 5 (п'ять) років, у межах якого можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань.

Частина 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив зобов'язання з оплати поставленого природного газу, яке за своєю природою є грошовим зобов'язанням, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до розрахунку, який додається до позовної заяви, сума 3% річних які належить сплатити відповідачу на користь позивача складає 170 662,04 грн. Сума інфляційних втрат складає 92 284,35 грн.

Відповідач у направленому суду письмовому відзиві від 05.08.1014р. позов не визнає та вважає, що останній не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/3075-ТЕ-34 НАК „Нафтогаз України" передано у власність КП „Тепловик" газу на суму 10 099 826,06 грн., розрахунки проведено на суму 4 536 390,75 грн.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 28.02.2013р. №-561 „Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №-20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету" погашено борг в розмірі 1 028 239,94 грн.

Згідно спільного протокольного рішення від 13.06.2013р. №-7203 „Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №-20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету" погашено борг в розмірі 846 348,64 грн.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 16.10.2013р. №-1745 „Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №-20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету" погашено борг в розмірі 262 469,30 грн.

Згідно спільного протокольного рішення від 16.12.2013р. №-2194 „Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №-20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України" погашено борг з розмірі 718 243,99 грн.

Відповідно до договору від 12.02.2014р. №-82/30 „Про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 статті 16 Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік") погашено заборгованість в розмірі 1 936 000,00 грн.

Розрахунок проведено платіжним дорученням від 01.04.2014р. №-1 в якому є відмітка Старокостянтівського управління Державного казначейства про проведення оплати.

Заборгованість в сумі 5 563 435,31 грн. є заборгованістю з різниці в тарифах, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та погоджувалися органами державної влади та місцевого самоврядування.

Протоколом засідання Хмельницької обласної комісії з питань погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу від 14.07.2014р. №-43/30 узгоджено обсяги заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженими виконавчим комітетом міської ради станом на 01.07.2014р. у розмірі 13 366 800,00 грн. та різниця в тарифах за теплову енергію, що надана бюджетним організаціям 1 998 000,00 грн.

Статтею 2 Закону України „Про теплопостачання" встановлено, що відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимом споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України „Про теплопостачання".

Статтею 8 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом України про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік.

Статтею 20 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізм компенсації цієї різниці в порядку встановленому законодавством.

Законом України Про Державний бюджет України на 2014 рік передбачено субвенції з Державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах та надання пільг, субсидій та компенсацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №-30 „Деякі питання надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" та Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2014р. №-268 „Про встановлення змін до Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися, та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №-20 затверджено порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення пільг, субсидій та компенсацій.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України та ст.218 Господарського кодексу України вина є підставою відповідальності за порушення зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Відповідач зазначає, що не має змоги самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а тому, вини відповідача не має.

На підставі викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в засідання суду 15.10.2014р. прибув, позовні вимоги підтримав та просив про задоволення позову.

Представник відповідача в засідання суду 15.10.2014р. прибув, проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві. Крім того, в засіданні суду 15.10.2014р. надав письмове клопотання, відповідно до якого повідомив суд про таке.

На момент подання позовної заяви заборгованість становила 5 563 435,31 грн., а не 7499 435,31 грн., оскільки борг в сумі 1 936 000 грн. погашено згідно договору від 12.02.2014р. №-82/30 „Про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік". Переказ коштів проведено платіжним дорученням від 01 квітня 2014 року №-1.

По заборгованості на суму 5 563 435,31 грн. 23.09.2014р. сторонами по справі укладено договір №349/30 „Про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік"). Згідно вказаного договору ті ж самі сторони, між якими укладено договір купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №-13/3075-ТЕ-34, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" і КП „Тепловик" домовились, що Казначейство на підставі рішення Мінфіну перераховує кошти в сумі 5 563 435,31 грн. копійку Департаменту фінансів у Хмельницькій облдержадміністрації, Департамент фінансів у Хмельницькій облдержадміністрації перераховує кошти КП „Тепловик" для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, КП „Тепловик" перераховує кошти ПАТ „НАК „Нафтогаз України" для погашення заборгованості за природний газ за 2013 рік згідно з договором від 28.12.2012р. №-13/3075 -ТЕ -34.

Згідно умов договору сторони взяли зобов'язання не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій с погашення заборгованості відповідно до договору (п.п.2 п.9 Договору) та засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору. (п.14 договору).

Частиною 1 статті 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частиною 1 ст.604 визначено, що зобов'язання припиняються за домовленістю сторін.

Крім того, відповідач заявив просить суд зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) у відповідності до ч.3 ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, посилаючись на те, що КП „Тепловик" знаходиться вкрай важкому фінансовому становищі.

Вказує, що збитки підприємства за перше півріччя становлять 13 000 0000 грн. (копія звіту про фінансовий стан підприємства за І півріччя долучено до справи).

Вказує, що КП „Тепловик" є підприємством комунальної власності та фінансується із державного бюджету та бюджету місцевого самоврядування, вини останнього у виникненні боргу не має, борг виник у зв'язку із тим, що з Державного бюджету України не погашено заборгованість по різниці в тарифах.

Відповідач стверджує, що вказаний борг буде погашено за рахунок коштів Державного бюджету України, про що укладено договір від 23.09.2014р. №-349/30 „Про організацію взаєморозрахунків відповідно до п.2 ст.16 Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік". Розмір заявленої до стягнення пені є неспіврозмірно значним.

Відповідач наполягає на тому, що наявний винятковий випадок і суд має право відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України зменшити розмір неустойки (штрафу та пені).

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та внесена до ЄДРПОУ, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств № 497936 від 10.04.2014 р.

Комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства "Тепловик" зареєстроване як юридична особа та внесене до ЄДРПОУ, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 503021 від 05.03.2012 р.

28.08.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" (покупець) був укладений договір №13/3075-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього договору.

Згідно п.1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, крім обсягів, що використовується для виробничо-комерційної діяльності.

Пунктом 2.1. договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 7 748 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): І кв. - 4647, ІІ кв. - 925, ІІІ кв. - 632, IV кв. - 3544.

Обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг) можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.2.1.1. договору).

Зі змісту п.3.1. договору вбачається, що право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки (п.3.1.2. Договору).

Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4. договору).

Згідно з п.5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування ПДВ. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ 20% - 218,20 грн., в сього з ПДВ - 1 309,20 грн. (п.5.2. договору).

Відповідно до п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.6.3. договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

В п.6.4 договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, грошова сума, яка надійшла від покупця погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу погашається неустойка; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Відповідно до п.7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В п.9.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Пунктом 11.1. договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Згідно підписаної між сторонами Додаткової угоди №1 від 18.07.2013р. сторони внесли зміни до договору купівлі-продажу природного газу №13/3076-БО-34 від 28.12.2012р., зокрема з 01.07.2013р. п.п. 5.2, 5.1 ст.5 „Ціна газу" викладено в наступній редакції: „ціна за 1000 куб. м газу становить 3 459,00 гри. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ" тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того; збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою-20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 59,12 гри., всього з ПДВ - 354,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 823,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4 588,54 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим. договором складається із сум вартості місячних поставок газу."

На виконання умов договору позивач у січні-грудні 2013р. передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 10 099 826,06 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2013р. на суму 1 818 434,29 грн., від 31.07.2013р. на суму 1 633 522,88 грн., від 31.07.2013р. на суму 1 821 736,10 грн., від 31.07.2013р. на суму 636 536,98 грн., від 30.06.2013р. на суму 68 315,36 грн., від 31.07.2013р. на суму 210 371,43 грн., від 31.08.2013р. на суму 194 891,44 грн., від 30.09.2013р. на суму 231 168,06 грн., від 31.10.2013р. на суму 703 007,67 грн., від 30.11.2013р. на суму 1 104 166,19 грн., від 31.12.2013р. на суму 1 677 675,66 грн.

Згідно спільного протокольного рішення від 28.02.2013 р. №-561 „Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №-20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету" передбачено перерахування коштів відповідачем на користь позивача в сумі 1 028 239,94 грн. на виконання договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/3075-ТЕ-34.

Згідно спільного протокольного рішення від 13.06.2013р. №-7203 „Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №-20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету" передбачено перерахування коштів відповідачем на користь позивача в розмірі 846 348,64 грн. на виконання договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/3075-ТЕ-34.

Відповідно спільного протокольного рішення від 16.10.2013р. №-1745 „Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №-20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету" було визначено сплату коштів відповідачем позивачу в сумі 262 469,30 грн. на виконання договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/3075-ТЕ-34.

Згідно спільного протокольного рішення від 16.12.2013р. №-2194 „Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №-20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України" було визначено сплату коштів відповідачем позивачу в розмірі 718 243,99 грн. на виконання договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/3075-ТЕ-34.

Відповідач частково виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в сумі 2 600 390,75 грн., що підтверджується довідкою позивача про сальдо з 01.01.2013р. по 28.02.2014р., довідкою про операції по підприємству відповідача з 01.01.2013р. по 28.02.2014р. та розрахунком заборгованості станом на 31.03.2014р.

У зв'язку із частковою сплатою боргу, за відповідачем станом на 31.03.2014р. рахувався основний борг перед позивачем в сумі 7 499 435,31 грн.

Крім того, згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення №1 від 01.04.2014р. відповідачем було частково погашено борг на суму 1 936 000,00 грн. за спожитий природний газ за 2013 рік згідно з договором від 28.12.2012р. №13/3075-ТЕ-34.

За таких обставин, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 8 296 250,88 грн., з яких 7 499 435,31 грн. основного боргу, 533 869,18 грн. пені, 170 662,04 грн. 3% річних, 92 284,35 грн. інфляційних втрат.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується таке:

Згідно абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України, ч.1 ст.173 ГК України).

Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012р. між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України", як продавцем та комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства „Тепловик" Старокостянтинівської міської ради, як покупцем, було укладено договір №13/3075-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу, який за своєю правовою природою містить ознаки договору поставки.

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із п.10 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України затверджених наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994р. за №355 розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною і газозбутовою організаціями та споживачами, а також між газозбутовими організаціями та споживачами. Термін оплати, порядок нарахування оплати і перевірки правильності нарахування обумовлюється договором між сторонами

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи умови оплати за газ, які сторонами передбачались в п.6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/3075-ТЕ-34, із врахуванням доказів про часткову оплату боргу, суд приходить до висновку, що відповідач допустив порушення умов вказаного договору.

При цьому, відповідач зобов'язаний був провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ в наступні строки: за газ, отриманий у січні 2013 року - до 14.02.2013 року; за газ, отриманий у червні 2013 року - до 14.07.2013 року; за газ, отриманий в липні 2013 року - до 14.08.2013 року; за газ, отриманий у серпні 2013 року - до 14.09.2013 року; за газ, отриманий у вересні 2013 року - до 14.10.2013 року; за газ, отриманий у жовтні 2013 року - до 14.11.13 року; за газ, отриманий у листопаді 2013 року - до 14.12.2013 року; за газ, отриманий у грудні 2013 року - до 14.01.2014 року.

Відтак, правомірним суд вважає визначення позивачем періоду прострочення починаючи від 14.02.2013р. по 14.01.2014р. за зобов'язаннями оплати за попередній місяць у наступному місяці.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивачем до стягнення із відповідача за договором №13/3075-ТЕ-34 від 28.12.2012р. основної заборгованості визначено на суму 7 499 435,31 грн., що підтверджується довідкою позивача про сальдо з 01.01.2013р. по 28.02.2014р., довідкою про операції по підприємству відповідача з 01.01.2013р. по 28.02.2014р. та розрахунком заборгованості станом на 31.03.2014р.

Разом із тим судом приймається до уваги, що відповідачем разом із відзивом на позов від 05.08.2014р. надано докази, що підтверджують погашення основної заборгованості за договором №13/3075-ТЕ-34 від 28.12.2012р. станом на 01.04.2014р. на суму 1 936 000,00 грн. (платіжне доручення №1 від 01.04.2014р.).

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява позивачем датована 27.06.2014р., а до суду надійшла 02.07.2014р. При цьому, розрахунок позовних вимог позивачем здійснено станом на 31.03.2014р. Однак, проведена відповідачем проплата на суму 1 936 000,00 грн. не була врахована при формуванні позовних вимог як погашена.

Відтак, суд приходить до висновку, що в цій сумі позовні вимоги не підлягають задоволенню і в них необхідно відмовити, оскільки проплата відповідачем на суму 1 936 000,00 грн. була здійснена до подання позову, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме платіжним дорученням №1 від 01.04.2014р.

Відтак, промірною суд вважає позову вимогу про стягнення із відповідача 5 563 435,31 грн. основного боргу, в решті 1 936 000,00 грн. боргу суд вважає за доцільне відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Згідно листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Судом приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Відповідно до п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Таким чином, нарахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічних справах щодо періоду нарахування інфляційних (постанови від 10.02.2014р. по справі №924/917/14, від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем проведено нарахування інфляційних втрат за періоди, в яких відповідач частково сплачував заборгованість.

Крім того, позивачем у проведених розрахунках інфляційних витрат не враховано, що згідно п.6.1 договору остаточний термін платежу за фактично спожитий природний газ встановлений до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки, тому прострочка платежу за зобов'язаннями кожного місяця виникає з 14 числа наступного місяця за місяцем поставки.

Також, необхідно враховувати, що інфляційні нарахування можливі лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як один календарний місяць, який повинен передувати від дати прострочення, а саме починаючи від 14 числа кожного місяця.

Таким чином, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, заявлених позивачем, судом встановлено наступні розрахунки:

- за зобов'язаннями лютого місяця 2013р. за період квітень-жовтень 2013р. із суми боргу 1 633 522,88 грн. = (- 4 947,94 грн.) дефляційних;

- за зобов'язаннями березня місяця 2013р. за період /травень 2013р. - лютий 2014р./ із суми боргу 1 821 736,10 грн. = (+21 867,20 грн.) інфляційних;

- за зобов'язаннями квітня місяця 2013р. за період /червень 2013р. - лютий 2014р./ із суми боргу 636 536,98 грн. = (+6 997,13 грн.) інфляційних;

- за зобов'язаннями червня місяця 2013р. за період /серпень 2013р. - лютий 2014р./ із суми боргу 68 315,36 грн. = (+750,96 грн.) інфляційних;

- за зобов'язаннями липня місяця 2013р. за період /вересень 2013р. - лютий 2014р. із суми боргу 210 371,43 грн. = (+2 525,41 грн.) інфляційних;

- за зобов'язаннями серпня місяця 2013р. за період /жовтень 2013р.- січень 2014р. із суми боргу 194 891,44 грн. = (+2 545,30 грн.) інфляційних;

- за зобов'язаннями вересня місяця 2013р. за період /листопад 2013р. - лютий 2014р./ із суми боргу 231 168,06 грн. = (+3 560,98 грн.) інфляційних;

- за зобов'язаннями жовтня місяця 2013р. за період /грудень 2013р. - лютий 2014р./ із суми боргу 703 007,67 грн. = (+9 175,70 грн.) інфляційних;

- за зобов'язаннями листопада місяця 2013р. за період /січень-лютий 2014р./ із суми боргу 1 104 166,19 грн. = (+8 846,58 грн.) інфляційних;

- за зобов'язаннями грудня місяця 2013р. із суми боргу 1 677 675,66 грн. за період січень-лютий 2014р. інфляційні не нараховуються, оскільки простроченню починаючи з 14 січня 2014р. не передував один місяць, інфляційні становлять 0 грн.

Отже, правомірним суд вважає нарахування інфляційних втрат в розмірі 51 321,32 грн. (-4 947,94 грн. + 21 867,20 грн. + 6 997,13 грн. +750,96 грн. + 2 525,41 грн. + 2 545,30 грн. + 3 560,98 грн. + 9 175,70 грн. + 8 846,58 грн.). В решті 40 963,03 грн. інфляційних нарахувань суд вважає за доцільне відмовити.

Із наявних в матеріалах справи доказів слідує, що позивачем, крім основної суми боргу, заявлено до стягнення також 3% річних в сумі 170 662,04 грн. згідно поданих розрахунків.

При цьому, проаналізувавши розрахунки 3% річних судом встановлено, що позивачем в період нарахування 3% річних враховувались фактичні дати проведених відповідачем часткових проплат боргу, тоді як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування (п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Здійснивши перерахунок 3% річних, судом проведено наступні нарахування, а саме:

- за зобов'язаннями січня 2013р. за періоди: - з 14.02.2013р. по 28.03.2013р. за 43 дн. прострочення із суми боргу 1 818 434,29 грн. розмір 3% річних становить 6 426,80 грн.; з 30.03.2013р. по 09.06.2013р. за 72 дн. прострочення із суми боргу 790 194,35 грн. розмір 3% річних становить 4 676,22 грн., з 10.06.2013р. по 28.07.2013р. за 49 дн. прострочення із суми боргу 790 194,35 грн. розмір 3% річних становить 3 182,43 грн.; з 30.07.2013р. по 27.10.2013р. за 90 дн. прострочення із суми боргу 790 194,35 грн. розмір 3% річних становить 1 470,26 грн.;

- за зобов'язаннями лютого 2013 р. за періоди: - з 14.03.2013р. по 27.10.2013р. за 228 дн. прострочення із суми 1 633 522,88 грн. розмір 3% річних становить 30 611,77 грн.; з 29.10.2013р. по 23.12.2013р. за 56 дн. прострочення із суми боргу 1 569 810,41 грн. розмір 3% річних становить 7 225,43 грн.; з 25.12.2013р. по 31.03.2014р. за 97 дн. прострочення із суми боргу 851 566,42 грн. розмір 3% річних становить 6 789,20 грн. грн.;

- за зобов'язаннями березня 2013р. за період: - оскільки 14.04.2013р. неділя, з 15.04.2013р. по 31.03.2014р. за 351 дн. прострочення із суми боргу 1 821 736,10 грн. розмір 3% річних становить 52 555,84 грн.;

- за зобов'язаннями квітня 2013р. за період: - з 14.05.013р. по 31.03.2014р. за 322 дн. прострочення із суми боргу 363 536,98 грн. розмір 3% річних становить 16 846,43 грн.;

- за зобов'язаннями червня 2013р. за періоди: - оскільки 14.07.2013р. - неділя, з 15.07.2013р. по 31.03.2014р. за 260 дн. прострочення із суми боргу 68 315,36 грн. розмір 3% річних становить 1 465,50 грн.;

- за зобов'язаннями липня 2013р. за період: з 14.08.2013р. по 31.03.2014р. за 230 дн. прострочення із суми боргу 210 371,43 грн. розмір 3% річних становить 3 976,88 грн.;

- за зобов'язаннями серпня 2013р. за період: з 14.09.2013р. по 31.03.2014р. за 199 дн. прострочення із суми боргу 194 891,44 грн. розмір 3% річних становить 3 187,68 грн.;

- за зобов'язання вересня 2013р. за період: з 14.09.2013р. по 31.03.2014р. за 169 дн. прострочення із суми боргу 231 168,06 грн. розмір 3% річних становить 3 211,02 грн.;

- за зобов'язаннями жовтня 2013р. за період: 14.11.2013р. по 31.03.2014р. за 138 дн. прострочення із суми боргу 703 007,67 грн. розмір 3% річних становить 7 973,84 грн.;

- за зобов'язаннями листопада 2013р. за період: з 14.12.2013р. по 31.03.2014р. за 108 дн. прострочення із суми боргу 1 104 166,19 грн. розмір 3% річних становить 9 801,37 грн.;

- за зобов'язаннями грудня 2013р. за період: з 14.01.2014р. по 31.03.2014р. за 77 дн. прострочення із суми боргу 1 677 675,66 грн. розмір 3% річних становить 10 617,62 грн.

Отже, правомірним буде нарахування та стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 170 018,29 грн., натомість в частині стягнення 643,75 грн. 3% річних необхідно відмовити.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст.551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в п.7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку із несвоєчасною оплатою природного газу позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 533 869,18 грн., а саме: по зобов'язаннях січня 2013р. - в сумі 72 554,87 грн., по зобов'язаннях лютого 2013р. - в сумі 117 792,66 грн., по зобов'язаннях березня 2013р. - в сумі 130 665,89 грн., по зобов'язаннях квітня 2013р. - в сумі 43 772,82 грн., по зобов'язаннях червня 2013р. - в сумі 4 533,15 грн., по зобов'язаннях липня 2013р. - в сумі 13 786,53 грн.; по зобов'язаннях серпня 2013р. - в сумі 13 813,26 грн., по зобов'язаннях вересня 2013р. - в сумі 13 914,42 грн., по зобов'язаннях жовтня 2013р. - в сумі 34 553,31 грн., по зобов'язаннях листопада 2013р. - в сумі 42 472,58 грн., по зобов'язаннях грудня 2013р. - в сумі 46 009,68 грн.

Проаналізувавши подані позивачем розрахунки пені судом встановлено, що при визначенні періодів, за які проводилось нарахування пені, позивачем приймались до уваги також і дати, в які відповідач погашав борг, тоді як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено таке:

- за зобов'язаннями січня 2013р. за періоди: з 14.02.2013р. по 28.03.2013р. за 43 дн. прострочення із суми боргу 1 818 434,29 грн. пеня становить 32 133,98 грн.; з 30.03.2013р. по 09.06.2013р. за 72 дн. прострочення із суми боргу 790 194,35 грн. пеня становить 23 381,09 грн.; з 10.06.2013р. по 28.07.2013р. за 49 днів прострочення із суми боргу 790 194,35 грн. пеня становить 14 851,32 грн.; з 30.07.2013р. по 13.08.2013р. за 15 дн. прострочення із суми боргу 198 756,83 грн. пеня становить 1 132,64 грн.

- за зобов'язаннями лютого 2013р. за період: з 14.03.2013р. по 13.09.2013р. за 183 дн. прострочення із суми боргу 1 633 522,88 грн. пеня становить 117 703,16 грн.;

- за зобов'язаннями березня 2013р. за період: 14.04.2013р. - неділя, з 15.04.2013р. по 13.10.2013р. за 182 дн. із суми боргу 1 821 736,10 грн. пеня становить 126 772,87 грн.;

- за зобов'язаннями квітня 2013р. за період: з 14.05.2013р. по 13.11.2013р. за 183 дн. прострочення із суми боргу 636 536,987 пеня становить 43 737,94 грн.;

- за зобов'язаннями червня 2013р. за період: 14.07.2013р. - неділя, з 15.07.2013р. по 13.01.2014р. за 183 дн. прострочення із суми боргу 68 315,36 грн. пеня становить 4 505,07 грн.;

- за зобов'язаннями липня 2013р. за період: з 14.08.2013р. по 13.02.2014р. за 183 дн. прострочення із суми боргу 210 371,43 грн. пеня становить 13 711,61 грн.;

- за зобов'язаннями серпня 2013р. за період: з 14.09.2013р. по 15.03.2014р. за 182 дн. прострочення із суми боргу 194 891,44 грн. пеня становить 12 702,65 грн.;

- за зобов'язаннями вересня 2013р. за період: з 14.10.2013р. по 31.03.2014р. за 169 дн. прострочення із суми боргу 231 168,06 грн. пеня становить 13 914,42 грн.;

- за зобов'язаннями жовтня 2013р. за період: з 14.11.2013р. по 31.03.2014р. за 138 дн. прострочення із суми боргу 703 007,67 грн. пеня становить 34 553,31 грн.;

- за зобов'язаннями листопада 2013р. за період: з 14.12.2013р. по 31.03.2014р. за 108 дн. прострочення із суми боргу 1 104 166,19 грн. пеня становить 42 472,58 грн.;

- за зобов'язаннями грудня 2013р. за період: з 14.12.2013р. по 31.03.2014р. за 77 дн. прострочення із суми боргу 1 677 675,66 грн. пеня становить 46 009,68 грн. Всього за вказані періоди прострочення пеня становить 527 582,32 грн.

Отже, правомірним буде нарахування пені в розмірі 527 582,32 грн., натомість сума пені 6 286,86 грн. (533 869,18 грн. - 527 582,32 грн.) нарахована позивачем безпідставно, тому в її стягненні необхідно відмовити.

Водночас, приписами п.3 ч.1 ст.83 ГПК України та ст.233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Зазначена стаття кореспондується з ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з підпунктом 3.17.4. пункту 3.17. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд, дослідивши наявність підстав, передбачених ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України, вважає подане відповідачем клопотання про зменшення пені обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

При цьому, для зменшення розміру пені на 50% судом приймаються до уваги такі доводи:

- відповідач є підприємством комунальної власності, фінансується із державного бюджету та бюджету місцевого самоврядування;

- обставини, які призвели до виникнення боргу, беручи до уваги те, що відповідачем газ придбавався для надання послуг з теплопостачання населенню, а також враховуючи часткові проплати;

- майновий стан відповідача, збитковість діяльності підприємства, що підтверджується балансом КП „Тепловик" станом на 30.06.2014р., з огляду на те, що розмір заявленої до стягнення пені є неспіврозмірно значним;

- зважаючи на заявлені позивачем вимоги про стягнення також 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені на 50% та стягнути пеню в розмірі 263 791,16 грн. (527 582,32 * 50%).

Відтак, доводи відповідача та наведені ним міркування щодо необхідності зменшення нарахованої пені на 50%, суд вважає доцільними та правомірними, із дотриманням балансу інтересів сторін по даній справі.

Дане підтверджується також правовою позицією, викладеною у постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2014р. по справі №924/1264/13 з аналогічного спору.

Судом критично оцінюються доводи відповідача з приводу відсутності його вини у виникненні заборгованості за природний газ, яка утворилась у зв'язку з невідповідністю затверджених тарифів на послуги теплопостачання (опалення) для населення та непогашення різниці в тарифах на теплову енергію, зважаючи на приписи ч.2 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі „Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р., за яким відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна позиція викладена у постановах ВГСУ по справі №917/1924/13 від 23.04.2014р., № 910/16351/13 від 09.04.2014р.)

При цьому, також враховуються положення п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно яких за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Натомість, доводи відповідача щодо наявності новації в розумінні ст.604 ЦК України судом також до уваги також не можуть бути прийняті, оскільки подані в матеріали справи протокольні рішення „Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України", а також умови договору №349/30 від 23.09.2014р. „Про організацію взаєморозрахунків" не змінюють зобов'язань, взятих сторонами по договору купівлі-продажу природного газу №13/3075-ТЕ-34 від 28.12.2012р., а лише вказують про порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості, яка виникла внаслідок різниці в тарифах на теплову енергію тощо.

Натомість, відсутність таких субвенції або зміна порядку, умов та строків їх надання не позбавляє відповідача обов'язків щодо своєчасних розрахунків за отриманий згідно договору №13/3075-ТЕ-34 від 28.12.2012р. природний газ.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги ПАТ „НАК „Нафтогаз України" підлягають задоволенню частково в загальній сумі 6 048 566,08 грн., а саме 5 563 435,31 грн. основного боргу, 263 791,16 грн. пені, 170 018,29 грн. 3% річних та 51 321,32 грн. інфляційних витрат. У решті позову щодо стягнення із відповідача 1 936 000,00 грн. основного боргу, 270 078,02 грн. пені, 643,75 грн. 3% річних та 40 963,03 грн. інфляційних витрат суд вважає за необхідне відмовити із вищевикладених підстав.

Згідно ст.49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом також враховано п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", згідно якого - у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства „Тепловик" Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів, Хмельницька область про стягнення 8 296 250,88 грн., з яких 7 499 435,31 грн. основний борг, 533 869,18 грн. пеня, 170 662,04 грн. 3% річних, 92 284,35 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути із Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства „Тепловик" Старокостянтинівської міської ради, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Ессенська,2, блок 4 (код ЄДРПОУ 14151464) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", 011001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6 (код ЄДРПОУ 20077720) 5 563 435,31 грн. (п'ять мільйонів п'ятсот шістдесят три тисячі чотириста тридцять п'ять гривень 31 коп.) основного боргу, 263 791,16 грн. (двісті шістдесят три тисячі сімсот дев'яносто одна гривня 16 коп.) пені, 170 018,29 грн. (сто сімдесят тисяч вісімнадцять гривень 29 коп.) 3% річних, 51 321,32 грн. (п'ятдесят одна тисяча триста двадцять одна гривня 32 коп.) інфляційних втрат, 53 321,67 грн. (п'ятдесят три тисячі триста двадцять одна гривня 67 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У позові про стягнення із відповідача 1 936 000,00 грн. основного боргу, 270 078,02 грн. пені, 643,75 грн. 3% річних та 40 963,03 грн. інфляційних витрат відмовити.

Повне рішення складено 20.10.2014р.

Головуючий суддя В.В. Магера

Суддя Л.О. Субботіна

Суддя М.В. Музика

Віддруковано 3 прим.

1-до матеріалів справи;

2-позивачу (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001) згідно заяви

3-відповідачу (вул. Ессенська, 2, блок 4, м. Старокостянтинів, Хмельницька обл., 31101) - згідно заяви.