Рішення № 41032158, 20.10.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2014 р. Справа № 924/1368/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства "Анкона", м. Дніпропетровськ

до приватного малого підприємства "Сковод", м. Хмельницький

про стягнення 57223,03 грн., з яких 42000,00 грн. боргу, 1749,37 грн. 3% річних, 7335,77 грн. інфляційних втрат, 6137,89 грн. пені

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- за довіреністю від 05.06.2014 р.

від відповідача: не з'явився

Рішення приймається 20.10.2014 р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

встановив: позивач звернувся до суду з позовом, враховуючи заяви про зменшення позовних вимог від 24.09.2014 р., від 07.10.2014 р., про стягнення з відповідача 64810,85 грн., з яких 42000 грн. боргу за договором субпідряду по виконанню робіт з реконструкції кабельних ліній 6 кВ за № 122 від 17.09.2013 р., 1793,95 грн. 3 % річних (за період з 10.11.2013 р. по 24.09.2014 р.), 6117,77 грн. інфляційних втрат, 6331,13 грн. пені.

14.10.2014 р. на адресу суду надійшла письмова заява позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних та збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат. Так, позивач просить стягнути з відповідача 42000,00 грн. боргу за договором субпідряду №122 від 17.09.2013 р., 7335,77 грн. інфляційних втрат, 6137,89 грн. пені та 1749,37 грн. 3% річних згідно з доданими до заяви розрахунками.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Оскільки заява позивача від 14.10.2014 р. відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, вона прийнята судом.

Крім того, представником позивача подано заяву про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5300 грн.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, при цьому повідомив про відсутність повної оплати робіт відповідачем.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (від 02.10.2014 р. №304) позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу 42000,00 грн. При цьому пояснює, що зобов'язання не виконане належним чином у зв'язку з відсутністю коштів, та зазначає, що відповідачем позивачу було надано гарантійний лист № 296 від 23.09.2104 р. щодо погашення заборгованості. Розрахунок 6117,77 грн. інфляційних втрат, 1793,95 грн. 3% річних, 8899,13 грн. неустойки (за період з 10.11.2013 р. по 24.09.2014 р.) вважає помилковим з огляду на положення ст. ст. 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 2.5 Постанови Пленуму вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2014 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" і просить суд відмовити у їх стягненні.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, власного розрахунку інфляційних втрат, 3 % річних, пені не надав. Проте на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із викликом директора та юриста в якості свідків в слідче управління фінансових розслідувань головного управління Міндоходів.

Повноважний представник позивача проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи категорично заперечив у зв'язку з відсутністю підстав для відкладення розгляду справи та можливістю відповідача забезпечити в судове засідання явку іншого представника. Крім того, вважає, що дане клопотання є затягуванням розгляду справи. При цьому просить суд врахувати, що матеріали справи містять всі докази, необхідні для вирішення спору.

Суд відмовляє у задоволенні вищезазначеного клопотання відповідача, оскільки суд не викликав конкретного представника відповідача для участі в судовому засіданні. Крім того, відповідно до ст. 28 Господарсько-процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді можуть вести як керівники та інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, так і представники, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства. Тобто відповідач не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ст. 28 ГПК України. Така правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Судом також звертається увага на те, що за приписами ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між ПМП "Сковод" (Підрядник) та ПП "Анкона" (Субпідрядник) 17.09.2013 р. було укладено договір субпідряду № 122 по виконанню робіт з реконструкції кабельних ліній 6 кВ, відповідно до п. 1.1 якого Субпідрядник зобов'язався виконати роботи з реконструкції кабельних ліній 6 кВ за адресами:

1) від ТП-131 (пров. Ентузіастів, 2а) до ТП-161 (вул. Кропоткіна, 22а) в м. Жовті Води;

2) від ТП- 79 (пров. Вокзальний, 2а) до ТП-105 (вул. Заводська, 2а) в м. Жовті Води;

3) від ЗТП-1 ком. 3 (пров. Ентузіастів, 10а) до ЗТП- 2 ком. 3 (вул. Ленінського Комсомолу, 24г) в м. Вільногірськ;

4) від ЗТП-1 1 ком. 2 (вул. Леніна. 45в) до ЗТП-12 ком. 3 (вул. Ленінського Комсомолу, 34г) в м. Вільногірськ;

5) від ЗТП-180 (вул. Сітьова, 4) до ЗТП-168 (вул. Сітьова, 2) в смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області;

6) від ЗТП-6 (вул. Нова, 3а/1) до ЗТП-6/8 (вул. Кравченка, 2/1) в м. Павлоград, а Підрядник зобов'язався прийняти виконані роботи і оплатити їх на умовах цього договору.

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 договору загальна вартість робіт становить 548418,00 грн., договірна ціна є твердою.

Сторони домовились, що остаточний розрахунок виконується на підставі актів виконаних робіт КБ-2В, довідки КБ-3, протягом 10 днів з дня підписання їх уповноваженими представниками сторін за умовою отримання оплати Підряднику від Замовника (п. 2.3 договору).

Відповідно до р. 3 договору початком виконання робіт вважається дата укладення договору, закінчення - 30 листопада 2013 року, за умови отримання передплати у розмірі 50 % - 274209,00 грн.

У п. 4.1 договору сторони визначили, що документом, який підтверджує виконання робіт, є акт виконання робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін.

За умовами п. 6.4 договору в разі порушення з вини Підрядника термінів оплати виконаних робіт, Підрядник платить Субпідряднику за кожен день прострочення неустойку (пеню) у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно з п. 10.1 договору він набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013 року. У будь-якому випадку закінчення терміну договору не звільняє сторони від повного виконання зобов'язань по ньому.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

На виконання договору субпідряду №122 позивачем виконані роботи з реконструкції кабельних ліній на загальну суму 548418,07 грн., що підтверджується: актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 р. форми №КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 за жовтень 2013 р. на суму 117033,79 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 р. форми №КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 за жовтень 2013 р. на суму 61445,66 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 р. форми №КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 за жовтень 2013 р. на суму 64114,90 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 р. форми №КБ-2 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 за жовтень 2013 р. на суму 122511,43 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 р. форми №КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 за листопад 2013 р. на суму 83783,09 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 р. форми №КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 за листопад 2013 р. на суму 50000,00 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 р. форми №КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 за листопад 2013 р. на суму 49529,20 грн., які підписані відповідно 31.10.2014 р. і 29.11.2013 р. та скріплені печатками сторін.

Відповідач частково сплатив заборгованість за договором субпідряду №122 на загальну суму 465699,50 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку від 23.09.2013 р. на суму 174209 грн., від 07.11.2013 р. на суму 15000 грн., від 11.11.2013 р. на суму 15000 грн., від 13.11.2013 р. на суму 15000 грн., від 16.11.2013 р. на суму 15000 грн., від 20.11.2013 р. на суму 40000 грн., від 27.11.2013 р. на суму 12000 грн., від 13.12.2013 р. на суму 10000 грн., від 16.12.2013 р. на суму 119490,50 грн., від 25.12.2013 р. на суму 50000 грн.

Сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків, в якому сторони відобразили, що станом на 31.12.2013 р. заборгованість відповідача перед позивачем за договором субпідряду №122 по виконанню робіт з реконструкції кабельних ліній становить 82718,57 грн.

Після підписання акту звірки взаєморозрахунків відповідач сплатив ще 34718,57 грн. боргу за договором субпідряду № 122, що підтверджується: платіжними дорученнями № 208 від 05.02.2014 р. на суму 12718,57 грн.; № 325 від 28.02.2014 р. на суму 10000,00 грн.; №486 від 31.03.2014 р. на суму 12000,00 грн. та відповідними виписками з банківського рахунку.

24.09.2014 р. відповідачем сплачено ще 6000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1850. Решта вартості робіт - в сумі 42000 грн. відповідачем не сплачена.

Оскільки відповідач повністю не провів із позивачем розрахунки за ремонтні роботи, позивач, враховуючи заяви від 24.09.2014 р., від 07.10.2014 р., 14.10.2014 р., просить суд стягнути з відповідача 57223,03 грн., з яких 42000,00 грн. боргу, 1749,37 грн. 3% річних, 7335,77 грн. інфляційних втрат, 6137,89 грн. пені.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, суд до уваги бере таке:

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір підряду.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання договору № 122 від 17.09.2013 р. позивач виконав роботи з реконструкції кабельних ліній на загальну суму 548418,07 грн. Однак, відповідач повну та своєчасну оплату за виконані роботи не здійснив, утворивши заборгованість в сумі 42000,00 грн., що не заперечується відповідачем. Доказів про оплату зазначених коштів суду не подано.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Отже, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 42000,00 грн. основного боргу заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1749,37 грн. 3% річних згідно поданого розрахунку.

Проаналізувавши поданий розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, суд вважає, що останні нараховано правомірно, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 1749,37 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 7335,77 грн. інфляційних втрат згідно поданого розрахунку. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд зазначає, що інфляційні нарахування заявлені позивачем в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги в частині стягнення 7335,77 грн. інфляційних втрат належить задовольнити.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо помилковості та невірності зроблених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, оскільки положення ст. ст. 610, 611 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, якими відповідач обґрунтовує свою позицію щодо зазначених розрахунків, стосуються такого виду відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання як неустойка (штраф, пеня). Натомість, 3% річних та інфляційні нарахування не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 6.4 договору у разі порушення з вини Підрядника термінів оплати виконаних робіт, Підрядник платить Субпідряднику за кожен день прострочення неустойку (пеню), у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України.

В зв'язку із несвоєчасною оплатою виконаних робіт позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 6137,89 грн. згідно поданого розрахунку.

Проаналізувавши поданий розрахунок, суд зазначає, що позивач правильно провів нарахування пені, а доводи відповідача про їх помилковість з огляду на ст. ст. 610, 611 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України не знайшли свого підтвердження.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6137,89 грн. пені необхідно задовольнити.

З огляду на вищезазначене, враховуючи приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позовні вимоги заявлені правомірно, є обґрунтовані та підлягають задоволенню. Доказів про сплату відповідачем коштів та доказів, які б спростовували позовні вимоги, суду не подано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

За результатами розгляду справи суд вирішує також питання про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката як складової судових витрат, керуючись нормами ст. ст. 44, 49 ГПК України та враховуючи конкретні обставини справи.

Позивач просить стягнути з відповідача 5300 грн. за надання правової допомоги (послуги адвоката).

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При вирішенні питання про стягнення витрат за вказані послуги суд зобов'язаний прийняти до уваги зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг: час. який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець: вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні: наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду договір про надання правової допомоги № 1 від 05.05.2014 р., укладений між ПП "Анкона" та адвокатським об'єднанням "Юрколегія", свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 № 327 від 10.12.2003 р., рахунок №01 від 26.08.2014 р. на суму 5300,00 грн., платіжне доручення №109 від 27.08.2014 р. на суму 5300,00 грн., витяг з ЄДР адвокатів України.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). З наведеним узгоджується позиція, викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 2, 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Частиною 5 статі 49 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з поданих матеріалів, між приватним підприємством "Анкона" та адвокатським об'єднанням "Юрколегія" 05.05.2014 р. було укладено договір про надання правової допомоги № 1, за умовами якого адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання щодо надання правової допомоги (здійснення представництва в господарському суді по справі за позовом ПП "Анкона" до ПМП "Сковод" про стягнення заборгованості по договору субпідряду №122 від 17.09.2013 р.). Умовами договору передбачено, що безпосереднє представництво інтересів довірителя в суді здійснюватиме адвокат адвокатського об'єднання "Юрколегія" - ОСОБА_1 (п. 5 договору). Плата за надання правової допомоги визначена в розмірі 5300 грн. (п. 4 договру).

10.12.2003 р. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 327. Із витягу з Єдиного реєстру адвокатів України вбачається, що ОСОБА_1 як адвокат здійснює адвокатську діяльність в адвокатському об'єднанні "Юрколегія". Приватним підприємством "Анкона" видано адвокату ОСОБА_1 довіреність від 05.06.2014 р. на представництво інтересів підприємства. На підставі виставленого рахунку № 01 від 26.08.2014 р. позивачем відповідно до платіжного доручення № 109 від 27.08.2014 р. сплачено 5300,00 грн. за послуги з надання правової допомоги. Матеріалами справи підтверджується, що правова допомога фактично надана адвокатом адвокатського об'єднання "Юрколегія" ОСОБА_1, який відповідно до договору про надання правової допомоги № 1 від 05.05.2014 р. діяв як адвокат, здійснював представництво інтересів ПП "Анкона". За надані послуги адвоката було отримано винагороду від позивача в розмірі 5300,00 грн., що підтверджується рахунком № 01 від 26.08.2014 р. та платіжним дорученням № 109 від 27.08.2014 р.

Враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що вартість послуг на правову допомогу в розмірі 5300,00 грн. є обґрунтованою.

Зважаючи на приписи ч. 5 ст. 49 ГПК України та враховуючи задоволення позову, понесені позивачем витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у сумі 5300,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32, 33, 44, 49, 82, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов приватного підприємства "Анкона", м. Дніпропетровськ, до приватного малого підприємства "Сковод", м. Хмельницький, про стягнення 57223,03 грн., з яких 42000,00 грн. боргу, 1749,37 грн. 3% річних, 7335,77 грн. інфляційних втрат, 6137,89 грн. пені задовольнити.

Стягнути з приватного малого підприємства "Сковод", м. Хмельницький, вул. В. Чорновола, 159/2 (код 14179178) на користь приватного підприємства "Анкона", м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 139-А (код 30564036) 42000,00 грн. (сорок дві тисячі гривень 00 копійок) заборгованості, 1749,37 грн. (одну тисячу сімсот сорок дев'ять гривень 37 копійок) 3% річних, 7335,77 грн. (сім тисяч триста тридцять п'ять гривень 77 копійок) інфляційних втрат, 6137,89 грн. (шість тисяч сто тридцять сім гривень 89 копійок) пені, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок) витрат по оплаті судового збору, 5300,00 грн. (п'ять тисяч триста гривень 00 копійок) витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

Повне рішення складено 22.10.2014 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 2 прим.: 1 - до справи, 2 - відповідачу (29006, м. Хмельницький, вул. В. Чорновола 159/2)- рек. з пов. про вруч.