Ухвала суду № 41031670, 15.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7164/13-а

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Лук'янчук О.В., , Крусяна А.В.,

секретар Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, за участю третьої особи на стороні відповідача Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Житло-2007» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати дії державного реєстратора Виконавчого комітету Одеської міської ради по внесенню 18.09.2009 року відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про ОСОБА_4 як про особу, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ОСББ «Житло-2007» без довіреності, у тому числі підписувати договори та про відсутність обмежень щодо представництва ОСББ «Житло-2007» та відомостей про ОСОБА_4 як про фізичну особу, що обрана до органу управління юридичної особи та уповноважена представляти ОСББ «Житло-2007» у правовідносинах з третіми особами (згідно з відомостями, що містяться в установчих або розпорядчих документах) про керівника ОСББ «Житло-2007» та зобов'язати Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про скасування відомостей про ОСОБА_4, як про особу яка має право вчиняти юридичні дії від імені ОСББ «Житло-2007» без довіреності, у тому числі підписувати договори та про відсутність обмежень щодо представництва ОСББ «Житло-2007».

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 18.09.2009 року відповідачем, всупереч вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо повноважень ОСОБА_4 на підставі реєстраційної картки та довіреності, виданої не у відповідності до вимог діючого законодавства, оскільки довіреність підписана не уповноваженою особою - ОСОБА_5, та відповідно до виписки, ОСОБА_4 вважається повноважною особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ОСББ «Житло-2007» без довіреності, хоча такими повноваженнями ОСОБА_4 наділений членами ОСББ не був, отже, позивач вважав такі дії державного реєстратора протиправними, а відомості, внесені державним реєстратором такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно протоколу №1 установчих зборів власників квартир і нежитлових приміщень будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 від 03.12.2007 року прийнято рішення щодо створення Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Житло-2007», затверджено статут Обєднання, обрано головою ОСББ ОСОБА_5 та прийнято рішення щодо проведення державної реєстрації ОСББ «Житло-2007».

29.12.2007 року до органу державної реєстрації подано реєстраційну картку реєстрації Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Житло-2007» та 15.01.2008 року відповідно до свідоцтва, Виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстровано Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Житло-2007», про що 15.01.2008 року зроблено запис у реєстрі об'єднань співвласників багатоквартирного будинку за номером 141.

18.09.2009 року, згідно опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах», для проведення реєстраційної дії юридичною особою ОСББ «Житло-2007» надано наступні документи: реєстраційну картку на внесення змін до відомостей про юридичну особу та документ, що засвідчує повноваження уповноваженої особи, а саме - доручення від 18.09.2009 року, видане ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_4, відповідно до якого ОСОБА_5 доручив ОСОБА_4 документ до Державного реєстру на внесення змін до Єдиного державного реєстру.

На підставі наданих документів, 18.09.2009 року державним реєстратором Фокіною В.І. внесено запис №15561070003030695 від 18.09.2009 року, відповідно до якого до державного реєстру внесено відомості про ОСОБА_4 як особу, яка уповноважена представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами та має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доручення видане ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_4, відповідно до якого ОСОБА_5 доручив ОСОБА_4 документ до Державного реєстру на внесення змін до Єдиного державного реєстру ОСОБА_4 на момент вчинення реєстраційної дії не скасовувалось особою, яка її видала та представництво за даним дорученням не припинялось з підстав, передбачених ст.248 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»

За змістом ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

На підставі ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

За правилами частин 1 - 2 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Єдиний державний реєстр ведеться на електронних носіях відповідно до державних стандартів, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що складають інформаційний ресурс держави.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

У відповідності до ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї додається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Якщо реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, подається особисто особою, уповноваженою виконавчим органом юридичної особи, державному реєстратору додатково пред'являються її паспорт та документ, що підтверджує її повноваження.

В ході судового розгляду встановлено, що на виконання вищенаведеної норми Закону, для проведення реєстрації юридичною особою ОСББ «Житло-2007» надано реєстраційну картку на внесення змін до відомостей про юридичну особу та документ, що засвідчує повноваження уповноваженої особи - доручення від 18.09.2009 року.

При цьому суд першої інстанції правильно відхилив доводи позивача на недійсність даного доручення у зв'язку з підписанням його не уповноваженою особою з огляду на таке.

За змістом ч.1, 3 ст.237 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

На підставі ч.3 ст.244 Цивільного кодексу України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно ст.246 Цивільного кодексу України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

За правилами ст. 247 Цивільного кодексу України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.

За змістом ч. 1 ст. 248 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво за довіреністю припиняється у разі: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків; 7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

На підставі ст. 249 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

Таким чином на підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доручення видане ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_4, відповідно до якого ОСОБА_5 доручив ОСОБА_4 документ до Державного реєстру на внесення змін до Єдиного державного реєстру ОСОБА_4 на момент вчинення реєстраційної дії не скасовувалось особою, яка її видала та представництво за даним дорученням не припинялось з підстав, передбачених ст.248 Цивільного кодексу України.

На спростування доводів апелянта щодо відкриття кримінального провадження по факту підробки протоколу № 1 загальних зборів власників квартир, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ч.3 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники(учасники) юридичної особи.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи за наявності підстав, встановлених частиною першою статті 27 цього Закону. Водночас у частині 1 статті 27 зазначено, що підставами для відмови у проведенні державної реєстрації є зокрема невідповідність установчих документів вимогам частини 3 статті 8 цього Закону, відповідно до якої установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що державний реєстратор несе відповідальність за повноту відомостей в установчих документах, а засновники юридичної особи - за відповідність цих відомостей законодавству.

Антологічну правову позицію висловив Верховний суду України у постанові від 15.09.2009 року , справа № 21-848во09, номер судового рішення в ЄДРСРУ 6131710.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно по суті дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року у справі № 815/7164/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду -20 жовтня 2014 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: А.В. Крусян