Постанова № 41031409, 09.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2014 року № 826/11394/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., при секретарі судового засідання Хрімлі К.О, за участю представників сторін:

від позивача: Березенко В.В. (дов. від 29.05.2014р. №29/05)

від відповідача: Марченко І.О. (дов. від 21.01.2014р. №11/9/26-50-10-12)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будлайн Сіті» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.10.2014 року в 14год. 24хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Будлайн Сіті» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати дії ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві при формуванні висновків акту перевірки від 03.06.2014 року № 4373/3-26-50-22-03/37033382 протиправними;

- зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити з Аналітичної системи (перегляд результатів співставлення) системи АС «Податковий блок» інформації про результати перевірки ТОВ «Будлайн сіті», оформленої актом перевірки №4373/3-26-50-22-03/37033382 від 03.06.2014 року і поновити в ній дані, що містяться в поданих ТОВ «Будлайн Сіті» податкових звітах з податку на додану вартість за період 01.01.2013 по 01.03.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачем допущено порушення положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України), а саме протиправно зафіксовані висновки про відсутність реальних господарських операцій під час проведення перевірки.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав його необґрунтованим та безпідставним, позаяк складений акт від 03.06.2014 року №4373/3-26-50-22-03/37033382 не породжує щодо позивача жодних правових наслідків, і не є обов'язковим для платника податків, з огляду про що у задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем у період із 27.05.2014 по 29.05.2014 року проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будлайн Сіті», (код ЄДРПОУ 37033382) щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків з ТОВ «СК-Вардат Сервіс» (ЄДРПОУ 38088338) за період із 01.01.2013 по 01.03.2014 року.

За результатами перевірки 03.06.2014 року відповідачем складено акт №437/3-26-50-22-03-37033382.

В ході перевірки відповідач дійшов до виноску про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.11.2013 по 31.03.2014рр. щодо придбання ТОВ «Будлайн Сіті» товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників ТОВ «СК-Вардат Сервіс» та продажу ТОВ «Будлайн Сіті» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджується стосовно вираховування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Таким чином, відповідачем встановлено не підтвердженність реальності здійснення господарських відносин за період з 01.11.2013 по 31.03.2014рр.

Позивач категорично не погоджується з відповідністю дій відповідача при здійсненні перевірки імперативним приписам податкового законодавства, оскільки відповідачем порушено процедуру проведення перевірки; а висновки, викладені в актах на переконання позивача є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, що у свою чергу призводить до порушення прав та законних інтересів позивача як суб'єкта господарювання. З огляду на вищевикладене позивач оскаржив дії щодо складання акту №4373/3-26-50-22-03/37033382 до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 6 ст.2 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених н контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Разом з тим, відповідно до пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1. ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

П. п. 75.1.2. п. 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також: дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також: отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 79.1. ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

В той же час, як вбачається з акту від 03.06.2014р. відповідач дійшов висновку про те, що звіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин за період з 01.11.2013 по 31.03.2014 року їх вид, обсяг, якість та розрахунки. При цьому у тому ж самому висновку підтверджує, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання за період, що перевірявся - відсутні.

Разом з тим, висновки відповідача про нереальний характер здійснюваних позивачем операцій є такими, що не носять правого підґрунтя, з огляду про наступне.

При встановленні факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідності строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як встановлено статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В той час, як висновки відповідача базуються на тому, що господарські операції, які здійснювались позивачем містять ознаки нереальності.

Як слідує із акту перевірки від 03.06.2014 року, при проведені перевірки по взаємовідносинам позивача та його контрагента відповідачем використано наступну інформацію: - Договори між ТОВ «Будлайн Сіті» та ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» на виконання підрядних робіт; - Акти здачі-прийняття робіт; - Податкові накладні по операціям із контрагентом; - Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5); - Реєстри виданих та отриманих податкових накладних; - інформація із даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ; - Акт Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 26.03.2014 року№137/22-06/38088338 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки по ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» за період із 08.02.2012 по 28.02.2014 року; - Постанова про призначення позапланової перевірки слідчого відділу фінансових розслідувань Ленініської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області від 24.03.2014 року.

Водночас, фактичні матеріали справи свідчать, що позивачем також до перевірки були надані довідки про вартість будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів використаних під час виконання підрядних робіт, оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 за січень 2013 - лютий 2014 року, фінансовий звіт за 2013 рік, квитанції про отримання фінансової звітності за перевіряємий період, податкові декларації з податку на додану вартість за вказаний період.

Крім того, в межах розгляду справи підтверджено, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій між ним та контрагентом було надано первинну фінансову документацію, яка підтверджує використання отриманих послуг від ТОВ «СК Вардат сервіс». Так, по взаємовідносинах позивача із ТОВ «Фармак», податковому органу було надано: договори підряду, акти здачі-приймання робіт, довідки про вартість робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

Проте в акті перевірки такі документи враховані суб'єктом владних повноважень не були.

Матеріалами справи встановлено, що у період з 01.03.2013 по 01.03.2014 року відповідно до договорів на виконання ремонтно-будівельних робіт від 16.11.2013 та 10.01.2014 року між ТОВ «Будлайн Сіті» та ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» було виконано роботи в приміщенні ТОВ «Фармак» за адресою: м. Київ, вулиця Фрунзе, 74. Після виконання вищевказаних робіт було складено належним чином документацію по їх прийняттю, яку було підписано обома сторонами та податкову звітність, яку було прийнято податковим органом.

При цьому, розрахунки за надані послуги проводились у безготівкові формі, вони проводились вчасно та в повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення, копії яких містяться у матеріалах справи та були подані до перевірки, проте не були враховані перевіряючим при оформлені результатів перевірки.

Разом з тим, у акті перевірки як доказ протиправності дій позивача податковий орган покликався на акт Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 26.03.2014 року №137/22-06/38088338 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки по ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» за період із 08.02.2012 по 28.02.2014 року, відповідно до якого встановлено відсутність необхідних технічних умови для виконання робіт та відсутність у посадових осіб підприємства ведення бухгалтерського обліку та відображення у податковому обліку господарських операцій.

Проте, відповідачем не в акті від 03.06.2014 року, ні в ході судового розгляду справи не надано доказів прийняття на підставі акту №137/22-06/38088338 податкових повідомлень - рішень чи існування рішення суду, яке набрало законної сили та підтверджує висновок податкового органу щодо порушень чинного податкового законодавства ТОВ «СК-«Вардат Сервіс».

Крім того, Податковий кодекс України не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних чи залучених) здійснюється поставка товару/послуг постачальником.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що особливості виникнення, зміни та припинення договірних зобов'язань, вимоги до правочинів, умови та наслідки їх недійсності регламентовані нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно ч. 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом.

Крім того, згідно постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову н цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається ні нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися па відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину і повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК Україні вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемною правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства посилаючись на їх нікчемність.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою - третьою п'ятою та шостою статті 223 ЦК України. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідачем не прийнято до увагу принцип презумпції правомірності правочину, визначеного на законодавчому рівні ст. 204 ЦК України.

Крім того, в силу положень ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідного рішення суду про визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, матеріали справи не містять.

У свою чергу органи державної податкової служби не наділені повноваженнями визнавати нікчемними правочини, укладені між суб'єктами господарювання та роботи відповідні висновки в актах перевірок.

Таким чином висновки відповідача про не підтвердженість реальності здійснення операцій ТОВ «Будлайн Сіті» з контрагентами є такими, що не носять правового підґрунтя.

Відповідачем не доведено встановлення наявності мети завідомо суперечної інтересам держави, суспільства, а також існування умислу в позивача та контрагента при укладені відповідних правочинів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Також відповідно до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

В межах розгляду справи підтверджено, що на час укладання договорів та їх виконання позивач та його контрагент були зареєстровані в установленому ст.89 ЦК України порядку, не ліквідовані, перебували на податковому та іншому обліках, були наділені, відповідно до ст.ст. 80, 91, 92 ЦК України, цивільною правоздатністю і дієздатністю, і вправі були своїми діями набувати цивільні права і обов'язки та самостійно їх здійснювати, у тому числі - укладати і виконувати господарські договори.

Таким чином підтверджено, що на момент виписування податкових накладних контрагенти були належним чином зареєстровані платниками ПДВ, що підтверджується в тому числі і актом перевірки.

Матеріали справи свідчать, що господарські операції носили реальний характер, що підтверджується первинними документами, позивачем сплачено кошти за надані послуги, в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями, контрагентом виписано Податкові накладні, які відповідають чинному податковому законодавству України.

При цьому, суд звертає увагу на те, що чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом при укладенні господарських договорів перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів, а товарність операцій по спірним правочинам з вищезазначеними юридичними особами підтверджується відповідними податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити та виписані платниками ПДВ.

В той час, як відповідачем відповідно до спи 71 КАС України не надано жодного доказу того, що на момент видачі податкових накладних контрагентами не підтверджуються відомості про юридичну особу або анульовано свідоцтво ПДВ.

З огляду на вищевикладене, доводи, викладені у акті перевірки не відповідають дійсним обставинам, суперечать приписам законодавства та зроблені з перевищенням наданих податковому органу повноважень.

Водночас, суд не погоджується з доводами відповідача про відповідність коригування фінансових показників позивача на підставі акту перевірки нормам законодавства, з огляду про наступне.

На час звернення до суду із адміністративним позовом, чинними є Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України №165 від 14.06.2013 р. (надалі - Методичні рекомендації №165).

Вказані Методичні рекомендації №165 були запроваджені в органах Міністерства доходів і зборів України з метою поліпшення адміністрування податків, повноти декларування податкових зобов'язань в умовах впровадження спеціального програмного забезпечення для удосконалення діючих процедур проведення камеральних перевірок, що покращить якість матеріалів перевірок та сприятиме зменшенню термінів їх проведення.

В п.1.3 Методичних рекомендацій №165 визначено, що під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти: підсистеми інформаційної системи «Податковий блок» - «Реєстрація ПП», «Обробка податкової звітності та платежів», «Податковий аудит», «Аналітична система», «Облік платежів»; єдиний реєстр податкових накладних; АРМ «Митниця»; підсистема «Реєстрація та облік РРО та книг обліку розрахункових операцій АІС «Реєстри платників податків».

Єдина система «Податковий блок» та її підсистеми є програмними продуктами, створеними для використання органами Державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.

При цьому, інформація, що збирається, використовується та формується органами Міндоходів України у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до відповідних інформаційних баз даних.

Метою розробки автоматизованих інформаційних систем є створення єдиного програмно-технічного комплексу для автоматизації процесу реєстрації, обліку платників податків на всіх рівнях структури органів державної податкової служби, прийому та обробки електронних звітних податкових документів, формування зведеної інформації про надходження податкових платежів, нарахування податкових зобов`язань та їх сплату у розрізі окремих податків і зборів.

Джерелами формування автоматизованих систем є, зокрема, відомості стосовно реєстраційних та облікових даних платника податків, його банківських рахунків, інформація, що надходить від інших органів виконавчої влади, у тому числі Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, Державного комітету статистки України, митних органів та органів внутрішніх справ, податкових органів центрального та обласного рівнів.

Крім того, в окремих інформаційних системах обліковуються дані, що створені або отримані податковим органом у процесі поточної діяльності, у тому числі інформація про наявність/відсутність підприємства за його місцезнаходженням, видачу або анулювання свідоцтв про реєстрацію платником податку на додану вартість, направлення на адресу платника відповідних запитів, надходження відповідей на них, облік результатів контрольно-перевірочної роботи за окремими податками і зборами тощо.

Так, облік контрольно-перевірочної роботи за додержанням платниками податків податкового законодавства здійснюється шляхом формування відповідних даних в автоматизованих системах "Аудит", "Податковий блок".

З метою вдосконалення контролю за правильністю формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, оперативне виявлення платників, що підлягають документальній перевірці, розроблено систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Об'єктом автоматизації є процес співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків коригування сум податку контрагентів з використанням інформації, викладеної в актах/довідках перевірки платника податку (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) у розрізі контрагентів, донарахованих сум податкового зобов`язання.

Тобто, система призначена для проведення співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на центральному рівні та забезпечує доступ до результатів співставлення підрозділам органів державної податкової служби на регіональному та районному рівні для відпрацювання отриманих результатів та використання їх для подальшої контрольно-перевірочної роботи.

Отже, відображена у вказаних системах податкова інформація повинна використовуватися контролюючим органом виключно для власних функціональних потреб та має на меті проведення аналізу господарської діяльності платника, правомірності формування ним податкового зобов`язання та податкового кредиту за операціями з іншими суб`єктами господарювання.

Водночас судом враховано вимоги абз. 4 п. 86.7 ст. 86 ПК України, згідно з яким рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Як убачається з п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, зменшення (збільшення) грошового зобов'язання платнику податків може бути здійснено лише шляхом винесення відповідного податкового повідомлення-рішення згідно вимог ст. 58 ПК України.

Отже, судом встановлено, що контролюючим органом податкове повідомлення-рішення за наслідками проведення перевірки позивача не приймалося. Проте, на підставі висновків акту перевірки, що не заперечувалось відповідачем, було здійснено корегування у електронній базі автоматизованої інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» показників податкової звітності з податку на додану вартість позивача за період 01.01.2013 по 01.03.2014 року.

Проте, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено права податкового органу вносити зміни до задекларованого платником податків податкового кредиту чи податкового зобов'язання безпосередньо на підставі акту перевірки та без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними дій відповідача по внесенню інформації до аналітично-інформаційної системи "Податковий блок" на підставі акту перевірки від 03.06.2014 року № 4373/3-26-50-22-03/37033382 та наявність правових підстав для зобов'язання відповідача вилучити таку інформацію із цієї системи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність оспорюваних дій.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати дії ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві при формуванні висновків акту перевірки від 03.06.2014 року № 4373/3-26-50-22-03/37033382 протиправними.

Зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити з Аналітичної системи (перегляд результатів співставлення) системи АС «Податковий блок» інформації про результати перевірки ТОВ «Будлайн сіті», оформленої актом перевірки №4373/3-26-50-22-03/37033382 від 03.06.2014 року і поновити в ній дані, що містяться в поданих ТОВ «Будлайн Сіті» податкових звітах з податку на додану вартість за період 01.01.2013 по 01.03.2014 року.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур