Постанова № 41031369, 22.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2014 року 16:00 № 826/13099/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компарекс Україна»

до

Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №0001261504, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Компарекс Україна» (надалі – позивач або ТОВ «Компарекс Україна») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №0001261504.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 07.10.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві безпідставно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки ТОВ «Компарекс Україна» було допущено арифметичну помилку при перенесенні суми податку, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентами за результатами попереднього звітного (податкового) періоду, що призвело до завищення суми податкового зобов’язання в 2012 році.

У судове засідання 07.10.2014 року з’явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, зазначаючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв’язку з виявленими порушеннями ТОВ «Компарекс Україна» положень податкового законодавства.

Суд у судовому засіданні 07.10.2014 року на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Компарекс Україна», у зв’язку з чим складено акт від 08.04.2014 року №1644/26-58-15-04-36273889 (надалі – акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Компарекс Україна» термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку на прибуток, а саме: податкового боргу у розмірі 344 188,23 грн., граничним терміном сплати якого є 19.02.2013 року, а датою сплати – 20.02.2013 року, тобто кількість днів затримки складає 1 день.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №0001261504, яким ТОВ «Компарекс Україна» зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 34 418,82 грн. за платежем податок на прибуток.

Скориставшись правом на досудове (адміністративне) оскарження вказаного вище податкового повідомлення-рішення, позивачем отримано рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.06.2014 року №5751/10/26-15-10-07-15, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №0001261504, а скаргу позивача – без задоволення, та Державної фіскальної служби України від 29.07.2014 року №508/6/99-99-10-01-0675, яким скаргу позивача залишено без розгляду.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №0001261504 необґрунтованим, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі – ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Як зазначено в акті перевірки, перевірка позивача проводилася у формі камеральної перевірки, яка, відповідно до приписів ст. 76 ПК України, проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Приписами абз. 2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

При цьому, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (п. 102.1 ст. 102 ПК України).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проводячи вищезазначену камеральну перевірку позивача діяла у відповідності до наданих їй повноважень з урахуванням наведених вище правових норм.

Разом з тим, як було зазначено вище, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував встановлений контролюючим органом факт порушення ТОВ «Компарекс Україна» термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку на прибуток, а саме: податкового боргу у розмірі 344 188,23 грн., граничним терміном сплати якого є 19.02.2013 року, а датою сплати – 20.02.2013 року, тобто кількість днів затримки складає 1 день, що також підтверджується наявною у матеріалах справи копією зворотнього боку облікової картки платника податку на прибуток.

Так, згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

У силу п. 152.1 ст. 152 ПК України, нарахування податку на прибуток здійснюється платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік для платників податків, визначених у пункті 57.1 статті 57 цього Кодексу (п. 152.9 ст. 152 ПК України).

Відповідно до п. 49.19 ст. 49 ПК України, якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду.

Для цілей цього Кодексу під терміном «базовий звітний (податковий) період» слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу.

Згідно пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

В свою чергу, приписами п. 50.1 ст. 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

При цьому, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, – у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п. 126.1 ст. 126 ПК України).

На підставі вищевикладеного, враховуючи встановлений під час досудового (адміністративного) оскарження податкового повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №0001261504, як вбачається зі змісту рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.06.2014 року №5751/10/26-15-10-07-15, факт того, що ТОВ «Компарекс Україна» не було подано уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на прибуток за 2012 рік з метою виправлення допущеної арифметичної помилки, про яку зазначено у позовній заяві, а також той факт, що позивачем на виконання вимог ухвали суду від 19.09.2014 року, не надано суду ані уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на прибуток за 2012 рік, ані доказів їхнього направлення контролюючому органу, а також не зазначено про причини неможливості їхнього подання, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а, відтак, ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві правомірно застосовано до позивача штрафні санкції у відповідності до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок