Ухвала суду № 41031074, 13.10.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/722/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Мумига І. М.

Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду Могильний О. П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2014 м.Кіровоград

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Могильного О.П.,

суддів - Деревінського С.М., Широкоряда Р.В.,

за участю секретаря - Сакари І.І.,

прокурора - Байдак А.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 11-кп/781/722/14 ЄРДР № 12013120180000481 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Вилок Виноградівського району Закарпатської області, українець, громадянин України, освіта середня, не одружений, такий, що не працює, проживає: АДРЕСА_1, такий, що не має судимостей,

визнаний винуватим та засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч.1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-балістичної та судово-товарознавчої експертиз в сумі 589,68 грн..

Згідно вироку суду обвинувачений ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно, поєднана з проникненням в інше приміщення, а також придбання, зберігання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу, за наступних обставин.

20 серпня 2013 року у вечірній час, ОСОБА_3, проходячи повз подвір'я домоволодіння ОСОБА_4, яке розташоване в АДРЕСА_3, побачив біля подвір'я даного домоволодіння велосипед «Аіст Мінськ», який належав ОСОБА_5 Впевнившись, що його ніхто не бачить, та він є непомітним для сторонніх осіб, таємно, керуючись корисливим мотивом, заволодів велосипедом «Аіст Мінськ» (НОМЕР_1).

З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3, зник, а викраденим розпорядився за власним розсудом, завдавши потерпілому ОСОБА_5, матеріального збитку на суму 1033, 67 грн.

Таким чином своїми навмисними противоправними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, кваліфіковане як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Крім цього, 27 серпня 2013 року, близько 23 години, ОСОБА_3 з приміщення сараю домоволодіння ОСОБА_6, в АДРЕСА_4 таємно підійшов до вхідних дверей, керуючись корисливим мотивом, відчинив незачинені двері та проник до приміщення, звідки викрав десять курей на загальну суму 500,00 грн., та одного півня вартістю 50,00 грн.

З місця скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_3 зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріального збитку на загальну суму 550,00 грн..

Отже, своїми навмисними протиправними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, кваліфіковане як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням в інше приміщення.

Крім цього, приблизно на початку травня 2014 року, точної дати встановити не представляється можливим, ОСОБА_3, житель АДРЕСА_1, під час пошуку металобрухту на занедбаній території неподалік військового полігону, що знаходиться на території Сасівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, на ґрунтовому покритті знайшов 26 (двадцять шість) штук патронів калібру 5,6 мм., та знаючи, що вказані патрони можуть бути боєприпасами та вони в придатному до використання стані, підібрав їх та поклав до лівої кишені своєї куртки, чим вчинив придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу після чого привіз їх до місця свого проживання в АДРЕСА_2, де, незаконно, всупереч передбаченому законом порядку, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, умисно, без відповідного дозволу, зберігав вказані набої в даному домоволодінні, та маючи вільну можливість зберігати вказані набої за власним бажанням не передав їх до відповідного державного органу. Після цього, 15 травня 2014 року ОСОБА_3, взявши вказані патрони та поклавши їх до лівої кишені своєї куртки направився до смт. Компаніївка Кіровоградської області, щоб в подальшому поїхати в м. Київ. Перебуваючи на автовокзалі, що розташований в смт. Компаніївка Кіровоградської області, по вул. Калініна, 27, вчинив сварку з ОСОБА_7, яка викликала працівників міліції.

В ході виїзду слідчо-оперативної групи за повідомленням ОСОБА_7, 15.05.2014, близько 08.00 години, щодо агресивного поводження ОСОБА_3, в приміщенні залу очікувань будівлі, що розташована за вищевказаною адресою, працівниками Компаніївського РВ УМВС України в Кіровоградській області під час спілкування з ОСОБА_3, він добровільно надав для огляду вміст своїх кишень та в ході огляду було виявлено у згортку з серветки 26 (двадцять шість) штук патронів калібру 5,6 мм., які в подальшому в присутності ОСОБА_3 та двох понятих було вилучено у встановленому порядку.

Згідно висновку судово-балістичної експертизи №123 від 15.05.2014 встановлено, що 26 предметів, які виявлені та вилучені 15.05.2014 на автостанції по вул. Калініна, 27, що розташована в смт. Компаніївка Кіровоградської області, у ОСОБА_3, є патронами. Представлені 26 патронів являються боєприпасами, спортивно - мисливським патронами калібру 5,6 мм., кільцевого запалювання, заводського виготовлення до спортивної, мисливської і нарізної вогнепальної зброї калібру 5,6 мм., «пістолет Марголіна, карабіни, ТОЗ11, ТОЗ 21, Т038м, ТОЗ17-01, та інші. Патрони придатні для стрільби, вистріляний снаряд володіє достатньою вражаючою здатністю.

Таким чином, своїми навмисними противоправними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, кваліфіковане як придбання, зберігання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

В апеляційних скаргах:

-прокурор у кримінальному провадженні не оспорюючи правової кваліфікації дій обвинуваченого, виду та розміру призначеного покарання, просить змінити вирок районного суду у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, внаслідок неправильного застосування положень ч.1 ст. 70 КК України. В резолютивній частині вироку слова «шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим» замінити на «шляхом часткового складання призначених покарань». В решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що суд першої інстанції при призначенні покарання за сукупністю злочинів, в резолютивній частині вироку помилково вказав, що остаточне покарання визначає шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, проте, фактично застосовував принцип часткового складання покарань. При призначенні обвинуваченому за ч.1 ст. 185, ч.3 ст. 185 та ч.1 ст. 263 КК України покарання у виді 1, 3 та 3 років позбавлення волі відповідно, на підставі ст.70 КК України остаточно визначив покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, при цьому застосувавши принцип часткового складання покарань, помилково зазначивши про застосування принципу поглинання призначених покарань.

-обвинувачений ОСОБА_3 просить залишити вирок районного суду без змін, зазначивши, що раніше не судимий, в скоєному зізнався, щиро розкаявся та на утриманні має п'ятеро неповнолітніх дітей.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_3, який просив залишити вирок суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 також підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Викладені у вироку районного суду висновки про винуватість ОСОБА_3 у скоєнні ним кримінальних правопорушень за пред'явленим обвинуваченням ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які досліджені судом першої інстанції у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.

Оцінивши по даному кримінальному провадженні докази в їх сукупності, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про доведеність пред'явленого обвинувачення за ч.1, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України, винність ОСОБА_3 у їх вчиненні та правильної кваліфікації його дій, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно, поєднана з проникненням в інше приміщення, а також придбання, зберігання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Перевіркою матеріалів провадження було встановлено, що наведені у вироку висновки про винність ОСОБА_3 у вчиненні вказаних злочинів, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на сукупності зібраних досудовим розслідуванням доказах, достовірність і достатність яких не була поставлена під сумнів сторонами під час судового засідання у суді першої інстанції, в зв'язку з чим, згідно ст. 349 КПК України, вони за згодою сторін не досліджувались.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд першої інстанції у відповідності до ст. 65 КК України вірно врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких, особу винного ОСОБА_3, який за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, визнання вини, та, те, що від скоєного не настало тяжких наслідків; обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину стосовно особи похилого віку, та із урахуванням усіх обставин провадження суд обґрунтовано призначив ОСОБА_3 покарання, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Однак, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 за ч.1 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст. 263 КК України покарання у виді 1, 3 та 3 років позбавлення волі, та відповідно до ст. 70 КК України остаточно визначив покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, помилково в резолютивній частині вироку зазначивши про застосування поглинання призначених покарань, проте, фактично застосував часткове складання покарань є слушними. Судом першої інстанції дійсно помилково зазначено , що воно призначене за принципом поглинення, оскільки фактично воно призначене за принципом складання. При цьому, колегією враховується, що при призначенні остаточного покарання ОСОБА_3 призначене занадто суворе покарання у виді позбавлення волі, враховуючи наслідки вчиненого діяння та відношення до даних обставин потерпілого. Тому, вирок суду в цій частині підлягає зміні, а призначене покарання пом'якшенню.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора та ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2014 року стосовно ОСОБА_3 - змінити в частині призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_3 засудженим:

за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік;

за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

за ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складення призначених покарань, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці.

В решті вирок суду першої інстанції, залишити без змін.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 скасувати, негайно звільнивши з-під варти в залі суду.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку в Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Кіровоградської області протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Могильний О.П. Деревінський С.М. Широкоряд Р.В.