Ухвала суду № 41030721, 14.10.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 142/611/14-ц Провадження № 22-ц/772/2963/2014Головуючий в суді першої інстанції Щерба Н. Л.Категорія 25Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

14 жовтня 2014 року м. ВінницяКолегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Голоти Л.О., Медвецького С.К.,

при секретарі Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа» на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» про примусове стягнення суми страхового відшкодування, стягнення пені, -

встановила:

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 29 серпня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано стійку втрату ОСОБА_2 загальної працездатності внаслідок нещасного випадку - ураження електричним струмом, який відбувся 07 травня 2013 року, зі встановленням застрахованій особі - ОСОБА_2 другої групи інвалідності, страховим випадком, передбаченим п.4.2 частини 1 Договору №119.0073522.301 добровільного страхування від нещасних випадків та здоров'я на випадок хвороби при кредитуванні від 22 лютого 2013 року (загальний строк дії договору з 25 лютого 2013 року по 24 лютого 2014 року).

Стягнуто з відповідача -Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» на користь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - вигодонабувача за договором №119.0073522.301 добровільного страхування від нещасних випадків та здоров'я на випадок хвороби при кредитуванні, укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК Альфа страхування» в сумі 112 тисяч 650 гривень 00 копійок та 1498 гривень 25 копійок пені за час прострочення здійснення страхового відшкодування за Договором №119.0073522.301 добровільного страхування від нещасних випадків та здоров'я на випадок хвороби при кредитуванні від 22 лютого 2013 року (загальний строк дії договору з 25 лютого 2013 року по 24 лютого 2014 року), а також на користь відповідача ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 1400 гривень.

Вирішено питання про стягнення з відповідача судових витрат в сумі 1141 гривня 78 копійок.

Не погодившись із рішенням, ПрАТ «Страхова компанія «Альфа страхування» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, просить скасувати рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні апелянт - представник ПрАТ «Страхова компанія «Альфа страхування»Горбач І.В. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 і його представник - адвокат ОСОБА_4, проти вимог апеляційної скарги заперечували, просять залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ «Кредобанк», що повідомлене в установленому порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явився, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача і представників сторін, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 лютого 2013 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» був укладений договір добровільного страхування від нещасних випадків та здоров'я на випадок хвороби при кредитуванні №119.0073522.301 (загальний строк дії договору з 25 лютого 2013 року по 24 лютого 2014 року).

Умовами договору передбачено, що у разі настання страхового випадку, страховик взяв на себе зобов'язання здійснити страхову виплату вигодонабувачу, а застрахована особа - сплатити страховий платіж і виконувати інші умови договору. Вигодонабувачем відповідно до даного договору виступає ПАТ «Кредобанк» із яким страхувальник уклав кредитний договір №80/ФО-2013 від 07 лютого 2013 року.

Свої зобов'язання зо договором страхування застрахована особа - позивач виконав шляхом внесення 21 лютого 2013 року страхових платежів в розмірі 9890,40 грн., що підтверджується банківськими квитанціями (а.с.14).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що відповідний договір страхування не був укладений, так як в квитанціях про сплату страхових платежів вказані інший номер договору та отримувач.

Так, в суді першої інстанції відповідач не заперечував факту укладення між сторонами договору добровільного страхування від нещасних випадків та здоров'я на випадок хвороби при кредитуванні №119.0073522.301.

Більше того, в листі від 04.10.2013 року (а.с. 15) страхова компанія стверджує про те, що ОСОБА_2 застрахований у них, проте для виплати страхового відшкодування необхідною є подача додаткових документів.

Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування застрахованій особі листом від 15.01.2014 року страхова компанія стверджувала, що підставою відмови є неможливість визнання нещасного випадку й встановленої страхувальнику інвалідності страховим випадком.

В жодному із вищевказаних листів, та під час розгляду справи в суді першої інстанції страхова компанія не ставила під сумнів сам факт укладення договору страхування й набрання ним чинності у зв'язку з чим позивач не подавав додаткових доказів на підтвердження цієї обставини, а суд не перевіряв її.

Щодо визнання нещасного випадку з позивачем страховим в розумінні укладеного між сторонами договору страхування, то як вбачається із виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого від 10 червня 2013 року за №5943 наданого нейрохірургічним відділенням КЗ ВОПНЛ ім. акад. О.І.Ющенко, 07 травня 2013 року позивач ОСОБА_2 отримав електротравму, під час якої вдарився потилицею. Хворого було госпіталізовано в Піщанську ЦПЛ, де встановлено діагноз: ГПМК за ішемічним типом в басейні основної артерії та проведено інтенсивну терапію. Крім того, в даному епікриз зазначено анамнез життя ОСОБА_2 відповідно до записів якого в останнього не було хронічних захворювань, травми не спостерігались. Із записів про страховий анамнез вбачається, що станом на 10 червня 2013 року ОСОБА_2 протягом дванадцяти місяців не перебував на лікарняному листі. В результаті йому було встановлено заключний діагноз : ГПМК за ішемічним типом в ветербро-базилярному басейні на ґрунті оклюзій обох хребтових артерій в сегментах V4. Дирекція інтими лівої ВСА з формуванням аневризматичного розширення в начальних відділах. Ускладнення: виражені стато-кінетичні порушення. Цефалічний синдром. Лівобічна геміанопсія. Супутній діагноз: гіпертонічна хвороба 3 ступеню. (а.с.12).

Довідкою Вінницького обласного центру медико-санітарної експертизи серії 10 ААВ №521628, виданою на підставі акту огляду Медико-соціального експертною комісією ОСОБА_2 з 05 серпня 2013 року по 01 червня 2014 року підтверджується той факт, що позивачу встановлено другу групу інвалідності по причині загального захворювання (а.с.11 зворот).

Таким чином зазначена вище подія -призначення позивачеві певної групи інвалідності в період дії договору добровільного страхування є страховим випадком в розумінні частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування таумов договору страхування.

Відповідно до договору страхування страховими випадками визнаються: смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, стійка втрати застрахованою особою загальної працездатності внаслідок нещасного випадку зі встановлення певної групи інвалідності (І або ІІ групи), смерть застрахованої особи внаслідок захворювання , яке вперше діагностовано в період дії договору.

Нещасний випадок це раптова непередбачувана подія, викликана впливом зовнішніх обставин, що супроводжується пошкодженням тканин організму з порушенням їхньої цілісності і функцій, деформацією і порушенням опорно-рухового апарату. Нещасними випадками також є випадкове попадання в дихальні шляхи сторонніх предметів, утоплення, тепловий удар, опіки, укуси тварин, отруйних комах, змій, обмороження, переохолодження, ураження електричним струмом або блискавкою, випадкове отруєння отруйними речовинами,газами, ліками, недоброякісними продуктами харчування, кліщовий або після прищеплювальний енцефаліт, правець, ботулізм.

Таким чином у розумінні частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування»страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Посилання апелянта на те, що відповідна подія не може бути визнана страховим випадком, так як в момент укладення договору страхування ОСОБА_2 вже був інвалідом, спростовується матеріалами справи.

Так, згідно з довідкою серії 10 ААВ №521628, на яку посилається відповідач, ОСОБА_2 дійсно 6 вересня 2011 року встановлено другу групу інвалідності загального захворювання. Разом з тим, інвалідність встановлення строком на 1 рік, до жовтня 2012 року, з переоглядом у вересні 2012 року.

Як пояснив позивач, та підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, в першому випадку інвалідність позивачу встановлена в результаті травм, отриманих ним під час дорожньо-транспортної події, а в серпні 2013 року, тобто під час дії договору страхування - в результаті електротравми.

Таким чином, в період часу з жовтня 2012 року по серпень 2013 року, а отже і в момент укладення договору страхування ОСОБА_2 інвалідом не був і нещасний випадок, що стався з ним в травні 2013 року, та встановлена в серпні 2013 року в його результаті інвалідність є страховим випадком, передбаченим договором.

Пунктом 6.4.1 договору добровільного страхування, при настанні такого страхового випадку, як стійка страта Застрахованою особою загальної працездатності внаслідок нещасного випадку зі встановленням Застрахованій особі другої групи інвалідності, розмір страхової виплати визначається 75% страхової суми.

Не можуть бути прийняті до уваги й посилання відповідача на незаконність рішення у зв'язку з відсутністю у страхувальника права на позов.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування стаття 985 ЦК України.

Зазначене положення міститься і в статті 3 Закону України «Про страхування».

Пунктом 3 статті 988 ЦК України визначено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом наведених законів України випливає, що договір страхування надає право третій особі (вигодонабувачу) вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, хоча і не покладає на нього обов'язків останнього.

Пунктом 3.4 договору добровільного страхування передбачено, що страхувальник у межах договору має право: вимагати здійснення страхової виплати при настанні страхового випадку в порядку та на умовах, передбачених договором; призначити вигодонабувача для одержання страхового відшкодування.

Із матеріалів справи вбачається, що вигодонабувачем відповідно до договору страхування є ПАТ «Кредобанк», який залучений до участі у справі як третя особа і він відповідно до п.13.1 набуває переважне право на отримання страхової виплати при настанні страхових випадків за цим договором.

Проте розділ 13 договору передбачає особливості при здійсненні страхової виплати, які зумовлені тим, що до переліку документів, необхідних згідно п.п.5.1, 5.2 договору для здійснення страхової виплати додається письмовий дозвіл вигодонабувача на отримання застрахованою особою суми страхового відшкодування.

У всіх інших випадках страхова виплата здійснюється на користь вигодонабувача, якщо інше не погоджено між ним та страхувальником, і вигодонабувач повідомив про це страховика у письмовій формі.

Таким чином, доводи відповідача про те, що за договором страхування визначений вигодонабувач, не є підставою для відмови у задоволені заявленого страхувальником позову, так як ПАТ «Кредобанк» залучено до участі у справі в якості третьої особи, банк не заперечував проти такого свого статусу, обізнаний щодо вимог про стягнення страхової виплати на його користь зі страховика й самостійних вимог не заявляв, що відповідає вимогам статті 985 ЦК України.

Згідно з частиною 3 статті 10, частиною 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа» - відхилити, а рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М.

Судді: /підпис/ Голота Л.О.

/підпис/ Медвецький С.К.

З оригіналом вірно:

Суддя апеляційного суду Стадник І.М.