Рішення № 41029958, 13.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7123/14 13.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Полтава-Плюс»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Карпітал»

2) Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України

про вилучення запису державного реєстру обтяжень рухомого майна

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Воєвода В.О.

від відповідача 1: Кривенда М.В.

від відповідача 2: Шевченко С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Полтава-Плюс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Карпітал» про вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис № 7781098 про обтяження придбаного позивачем майна - сівалки, марка TDNG 42011-36 SEMEATO, 2008 року випуску, реєстраційний номер 00000, заводський номер 0813 С954В. Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Карпітал» від вчинення дій щодо зняття арешту з майна, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Полтава-Плюс».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2014 р. порушено провадження у справі № 910/7123/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.05.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014р. залучено іншим відповідачем у справі Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

У процесі провадження у справі позивач подав письмові пояснення по справі, у яких відзначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Карпітал» здійснює управління спірним майном та зобов'язане вчинити дії щодо припинення застави, у зв'язку з його продажем.

10.06.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «ІФГ Капітал» подало клопотання про зупинення провадження у даній справі до прийняття рішення по справі № 756/5458/14-ц в якій розглядається скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФГ Капітал» на дії заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Лубенського міжрайонного управління юстиції, яке обґрунтовує тим, що рішення у вказаній справі може вплинути на результат розгляду даної справи.

Розглянувши вищевказане клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФГ Капітал», суд дійшов висновку про його необґрунтованість та відмовив у задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно з п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

В той же час, обставини, які мають суттєве значення для розгляду справи № 910/7123/14, суд може встановити безпосередньо в межах даної справи та результати розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФГ Капітал» на дії заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Лубенського міжрайонного управління юстиції у справі № 756/5458/14-ц не вплине на результат вирішення спору, а відтак - у суду відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. дану справу передано для розгляду судді Коткову О.В. у зв'язку з відпусткою судді Пригунової А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. розгляд даної справи призначено у судовому засіданні 27.08.2014 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 р. справу № 910/7123/14 передано судді Пригуновій А.Б. для подальшого розгляду.

Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України подало відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечило, мотивуючи свої заперечення тим, що відповідачем 2 жодним чином не порушено права та охоронювані законом інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Полтава-Плюс», оскільки обтяжувачем спірного майна вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «ІФГ Капітал» та саме його звернення є підставою для зняття такого обтяження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІФГ Капітал» також подало відзив на позов, у якому зазначає, що на даний час обтяжувачем спірного майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Украпромбанк», в той час як у відповідача 1 відсутні правові підстави вчиняти дії щодо зняття арешту зі спірного майна.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні учасники судового процесу підтримали свої правові позиції.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 13.10.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2013 р. Спеціалізованим підприємством «Юстиція» (Полтавська філія) проведено аукціон щодо реалізації рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Порцелак-Агро» в порядку виконання зведеного виконавчого провадження № 34383619 про стягнення коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Украпромбанк».

Як вбачається з протоколу № 22/205/13/3-1 від 04.11.2013 р. переможцем торгів щодо лоту - сівалки SEMEATO TDNG 42011-36 без ДНЗ, 2008 року випуску, червоно кольору, заводський номер 0813 С954В, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Полтава-Плюс» за ціною 108 800, 00 грн.

Наявними у справі платіжними дорученнями підтверджується оплата позивачем вартості аукціонного лоту на загальну суму 108 800, 00 грн.

31.01.2014 р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФГ Капітал» з вимогою № 8 від 17.01.2014 р. про зняття обтяження від 21.08.2008 р. № 7781098 рухомого майна, придбаного на аукціоні 04.11.2013 р.

Також судом встановлено, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15.02.2014 р. у справі № 756/15271/13-ц замінено стягувача - з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украпромбанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ІФГ Капітал» у виконавчих провадженнях ВП № 38563328, ВП № 38563373, відкритих у Відділі Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві та у виконавчому провадженні ВП № 34383619, яке відкрите Відділом державної виконавчої служби Лубенського міжрайонного управління юстиції Полтавської області.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Полтава-Плюс» набуло права власності на сівалку SEMEATO TDNG 42011-36 без ДНЗ, 2008 року випуску, червоно кольору, заводський номер 0813 С954В, однак позивач позбавлений можливості реалізувати права власника, у зв'язку з наявністю у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна заборони відчуження спірного майна, обтяжувачем яког виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк».

При цьому, позивач зазначає, що на даний час стороною виконавчого провадження, в межах якого було реалізовано спірне майно, є Товариство з обмеженою відповідальністю «ІФГ Капітал», однак останнє ухиляється від вчинення дій щодо зняття обтяження спірного майна.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України містять перелік способів захисту особистих немайнових або майнового права та інтересів, якими є: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів, однак за їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 13 Конституції України закріплює обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 Господарського кодексу України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

За приписами ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 4 ст. 577 Цивільного кодексу України моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Нормами ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у раз реалізації предмета застави. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначається Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження. Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем.

Статтею 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Тож, виходячи з наведеного, суб'єктом звернення з метою внесення змін до відомостей про обтяження певного майна є саме обтяжувач.

Слід відзначити, що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяжувачем сівалки SEMEATO TDNG 42011-36 без ДНЗ, 2008 року випуску, червоно кольору, заводський номер 0813 С954В вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Украпромбанк».

В той же час, суд відзначає, що вказаний товар було реалізовано в межах виконавчого провадження ВП № 34383619, в якому відповідно до ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15.02.2014 р. у справі № 756/15271/13-ц.

Таким чином, вищенаведеним спростовуються доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФГ Капітал» про відсутність у нього правових підстав здійснювати дії, спрямовані на зняття обтяження спірного майна.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 р. № 830 Державний реєстр обтяжень рухомого майна - єдина комп'ютерна база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження; держатель Реєстру - Мін'юст, що забезпечує ведення Реєстру; адміністратор Реєстру - державне підприємство "Інформаційний центр" Мін'юсту, що відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Реєстру, збереження та захист даних, що містяться у Реєстрі.

В той же час, суд відзначає, що відповідно до п.п. 16, 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 р. № 830 зміни і додаткові відомості до запису в Реєстрі вносяться реєстратором на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрі України № 1272 від 14.07.1999 р. Державне підприємство „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України визначено адміністратором реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, предметом діяльності Державного підприємства „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України є створення та системне забезпечення функціонування автоматизованих інформаційних ресурсів Міністерства юстиції України.

Водночас, суд відзначає, що у даному випадку Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Полтава-Плюс» позовні вимоги заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФГ Капітал», яке, в свою чергу, не наділено повноваженнями безпосередньо вносити будь-які відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, адміністратором якого є Державне підприємство „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Полтава-Плюс» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФГ Капітал» про вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису № 7781098 про обтяження придбаного позивачем майна.

В той же час, вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФГ Капітал» вчинити певних дій стосовно спірного майна, позивачем не заявлено.

Стосовно Державного підприємства „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, суд відзначає, що за змістом Господарського процесуального кодексу України права та охоронювані інтереси заявника мають бути порушені на момент звернення до суду із відповідною позовної заявою.

Однак суд відзначає, що станом на момент прийняття рішення позивач не звертався безпосередньо до Державного підприємства „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України з метою внесення будь-яких відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та відповідно, відповідачем не порушені права Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-Полтава-Плюс», а відтак - позов в цій частині суд вважає передчасним та відмовляє у задоволенні.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.10.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.