Рішення № 41029945, 22.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19610/14 22.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрснаб-Агро»

до Підприємства «Вторметекспорт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 3 518,07 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Діденко І.Г. - представник за довіреністю від 14.08.1414

від відповідача Лі Д.Д. - представник за довіреністю від 01.10.2014

В судовому засіданні 22.10.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрснаб-Агро» про стягнення з Підприємства «Вторметекспорт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю штрафних санкцій у розмірі 3 518,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.12.2013 року між сторонами було укладеного договір поставки № 02-13/1213, відповідно до якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача зерно (сою) українського походження врожаю 2013 року, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар. На виконання умов договору позивач придбав у відповідача товар на суму 4 221 684,41 грн в т.ч. ПДВ у розмірі 703 614,16 грн та оплатив за вказаний товар у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними та платіжними дорученнями. За доводами позивача, відповідачем в порушення умов п. 9.5. договору не надано позивачу, у строки визначені договором, копії квитанцій про внесення податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних, у зв'язку з чим позивач вимушений був звертатися до ДПІ із заявою про відмову постачальника надати накладну від 20.02.2014 р. відтак, оскільки відповідачем було порушено зобов'язання, визначене п 9.5. договору та враховуючи приписи п. 7.1.1. договору позивач просить сягнути з відповідача штраф у розмірі 0,5% від суми ПДВ у виписаних податкових накладних договору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.09.2014 порушено провадження у справі № 910/19610/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 22.10.2014.

У судове засідання 22.10.2014 з'явився представники сторін та на виконання вимог ухвали суду надали документи, що були залучені до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача не заперечував факт існування заборгованості у вигляді штрафу за договором.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

13 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрснаб-Агро» (надалі - позивач, покупець) та Підприємством «Вторметекспорт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 02-13/12/13 (надалі - договір).

Відповідно до п.п. 1.1.-1.3. договору постачальник зобов'язується передати зерно сільськогосподарської культури: соя, українського походження врожаю 2013 року в кількості 1030 тонн +/- 10%, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нею певну грошову суму.

Згідно з п.2.2. договору ціна договору становить 4 274 500,00 грн +/-10% в т.ч. ПДВ.

Як свідчать матеріали справи 13 грудня 2013 року сторонами укладено додаткову угоду до договору, якої доповнили розділ 7 договору п. 7.1.1 такого змісту: «за порушення п.п. 95.-9.6. договору постачальник зобов'язується сплатити штраф у розмірі 0,5% від суми ПДВ у виписаній податковій накладній».

Також даною угодою сторони доповнити розділ 9 договору пунктами 9.5. та 9.6. зокрема у п. 9.5. передбачили, що постачальник зобов'язаний надати покупцю протягом 2-х банківських днів після поставки партії товару копії квитанції про внесення такої податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних, у разі якщо з урахуванням пункту 10 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України така вимога розповсюджується щодо суми податку на додану вартість, яка зазначається в податковій накладній.

За доводами позивача, що не заперечується відповідачем, постачальник поставив покупцю на виконання умов договору товар на загальну суму 4 221 684,41 грн. в т.ч. ПДВ 703 614,16 грн, що підтверджується видатковими накладними:

№ 2939 від 13.12.2013 р. на суму 356 331,00 грн (в т.ч. ПДВ 59 388,50 грн);

№ 2962 від 14.12.2013 р. на суму 184 090,00 грн (в т.ч. ПДВ 30 681,67 грн);

№ 2947 від 15.12.2013 р. на суму 325 007,00 грн (в т.ч. ПДВ 54 167,83 грн);

№ 2957 від 17.12.2013 р. на суму 191 716,00 грн (в т.ч. ПДВ 31 952,67 грн);

№ 2966 від 20.12.2013 р. на суму 784 599,00 грн (в т.ч. ПДВ 130 766,50 грн);

№ 2967 від 20.12.2013 р. на суму 428 695,00 грн (в т.ч. ПДВ 71 449,17 грн);

№ 2968 від 21.12.2013 р. на суму 181 189,00 грн (в т.ч. ПДВ 30 198,17 грн);

№ 29370 від 23.12.2013 р. на суму 676 242,50 грн (в т.ч. ПДВ 112 707,08 грн);

№ 2972 від 24.12.2013 р. на суму 670 474,00 грн (в т.ч. ПДВ 111 745,67 грн);

№ 2978 від 25.12.2013 р. на суму 92 959,91 грн (в т.ч. ПДВ 15 493,32 грн);

№ 2990 від 29.12.2013 р. на суму 170 191,50 грн (в т.ч. ПДВ 28 365,25 грн);

№ 22 від 05.01.2014 р. на суму 160 190 грн (в т.ч. ПДВ 59 26 698,33 грн).

Вказаний товар був оплачений покупцем у повному обсязі, що також визнається сторонами та підтверджується матеріалами справи, а саме: платіжними дорученнями: № 173 від 16.12.2013 на суму 325 007,00 грн; № 175 від 16.12.2013 на суму 640 923,00 грн; № 195 від 24.12.2013 на суму 41194,00 грн; № 200 від 25.12.2013 на суму 990 000,00 грн; № 1203 від 27.12.2013 на суму 156 000,00 грн; № 204 від 27.12.2013 на суму 490 000,00 грн; № 226 від 14.01.2014 на суму 160 190,00 грн.

За доводами позивача, що не заперечується відповідачем, останнім в порушення умов договору, не надано покупцю протягом 2-х банківських днів після поставки партії товару копію квитанції про внесення такої податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних, у зв'язку з чим позивачем нарахована штрафна санкція, згідно п. 7.1.1. договору у розмірі 3 518,07 грн (0,5% від суми ПДВ у виписаній податковій накладній).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем приписів п. 9.5. договору щодо несвоєчасного подання копії квитанцій про внесення податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних та не заперечується відповідачем у судовому засіданні.

Позивач з метою до судового врегулювання спору звертався до відповідача з претензією від 21.07.2014. щодо сплати штрафу у розмірі 3 518,07 грн (703 614,16 *0,5%), нарахованого позивачем на підставі п. 7.1.1. договору, проте вказана претензія залишена без реагування з боку відповідача.

Враховуючи, що відповідач розмір позовних вимог визнав, господарський суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 518,07 грн нормативно та документально доведена, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства «Вторметекспорт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04050, м. Київ, вул. Глибочицька,17 літ. 1А, корпус 2, кімната 101, ідентифікаційний код 30127924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрснаб-Агро» (07400, Київська область м. Бровари, вул. Черняховська, 20-А, офіс 13, ідентифікаційний код 38564520) штраф у розмірі 3 518 (три тисячі п'ятсот вісімнадцять) грн 07 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 одну тисячу вісімсот двадцять) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.10.2014 року

Суддя Л.Г.Пукшин