Рішення № 41029700, 21.10.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.14р. Справа № 904/6301/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування в сумі 176 738,95 грн.

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача: Лукіша М.П., дов. №16044 від 11.08.2014 року;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі-Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги з транспортно-експедиторського обслуговування в сумі 167 074 грн. 07 коп. - основного боргу, 6 481 грн. 06 коп. - пені, 893 грн. 24 коп. - 3% річних, 2 290 грн. 58 коп. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору №146ТЕО/531122573 від 10.12.2012 року. (а.с. 9-15).

25.09.2014 року Відповідач подав до господарського суду заяву про розстрочку виконання рішення на три місяці з оплатою рівними частинами до 30 числа кожного місяця.

Заява обґрунтована скрутним фінансовим становищем підприємства внаслідок скорочення обсягів збуту продукції, погіршення політичної ситуації в країні, а також зниженням світових цін на продукцію, що виробляється підприємством та подорожченням енергоносіїв, транспортних видатків, вартості сировини та відсутністю резервних збережень, у зв'язку з витратою їх на господарські потребі підприємства.

Також 25.09.2014 року Відповідач подав до господарського суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнав частково, та просив відмовити в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат з підстав невірного на думку Відповідача розрахунку вказаних нарахувань Позивачем.

30.09.2014 року Позивач подав до господарського суду заяву, відповідно до якої заперечував проти викладених Відповідачем у відзиві доводів щодо зменшення нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат з посиланням на акти вищих органів судової влади.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Стосовно заяви Відповідача про надання розстрочки заперечував.

Відповідач у судове засідання не з'явився, докази оплати за спірним договором до суду не надав. Клопотання про відкладення розгляду спору та письмові пояснення причин такої неявки на адресу суду не надходило.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином (а.с.29, 54), а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника Позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

10.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі-Експедитор) та Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (далі-Клієнт) був укладений Договір №146ТЕО/531122573 (далі-Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Експедитор здійснює транспортно-експедиторське обслуговування Клієнта, в рамках якого Експедитор надає Клієнту за плату транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів Клієнта в залізничному рухомому складі.

Згідно з пунктом 3.12 Договору, його загальна сума визначається на підставі всіх актів, оформлених сторонами порядком, передбаченим Договором.

Клієнт здійснює попередню оплату вартості транспортно-експедиторського обслуговування та плати послуг Експедитора шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Експедитора в розмірі 100% від розрахункової вартості здійснення транспортно-експедиторського обслуговування та плати послуг Експедитора, в строк не пізніше 2-х банківських днів до початку перевезення на підставі рахунку Експедитора. (п. 3.3 Договору).

Пунктом 3.8 Договору передбачено, що на підставі підписаних актів Клієнт здійснює остаточні розрахунки з Експедитором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Експедитора протягом 3-х банківських днів з моменту оформлення акта на підставі рахунку.

Згідно з пунктом 3.10 Договору, датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Експедитора.

Клієнт здійснює перерахування грошових коштів по банківських реквізитах, зазначеним в рахунках, виставлених Експедитором. (п. 3.12 Договору).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що він набуває чинності з 01.01.2013 року і діє до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо будь-яка із сторін не заявить про його розірвання протягом 30 робочих днів до закінчення терміну його дії.

На виконання умов Договору Позивачем Відповідачу за період травень-червень 2014 року були надані послуги з транспортно-експедиторського обслуговування на загальну суму 167 074 грн. 07 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін Актами наданих послуг, які містяться в матеріалах справи. (а.с. 16-22).

Вказані Акти та рахунки на їх оплату були направлені на адресу Відповідача супровідними листами №11246 від 04.06.2014 року та №13243 від 03.07.2014 року, які отримані останнім 05.06.2014 року та 04.07.2014 року, відповідно. (а.с. 23, 24).

Відповідачем заборгованість за надані послуги на суму 167 074 грн. 07 коп. сплачена не була, внаслідок чого Позивач був вимушений звернутись до господарського суду для захисту своїх інтересів.

Станом на час розгляду справи судом доказів сплати суми в розмірі 167 074 грн. 07 коп. сторонами суду не надано.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1 статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. (п. 3 ст. 929 ЦК України).

Згідно статті 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Статтею 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.4 Договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати рахунків Експедитора, передбачених п. 3.8 Договору, Клієнт сплачує Експедитору пеню, розраховану виходячи з розміру подвійної облікової ставки встановленої НБУ, що діє на період прострочення оплати рахунків Експедитора, за кожен день прострочення.

Розрахований Позивачем розмір пені, від суми основного зобов'язання (167 074 грн. 07 коп.) за період з 10.07.2014 року по 15.08.2014 року становить суму в розмірі 6 481 грн. 06 коп., яка розрахована Позивачем вірно.

Крім суми пені, Позивач також просить суд стягнути з Відповідача на свою користь нараховані ним від суми основного зобов'язання (167 074 грн. 07коп.) 3% річних та збитки від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахований Позивачем розмір 3% річних за період з 10.07.2014 року по 15.08.2014 року становить суму у розмірі 893 грн. 24 коп., яка розрахована Позивачем вірно та підлягає задоволенню повністю.

Розрахований Позивачем розмір інфляційних втрат за період з 10.07.2014 року по 15.08.2014 року становить суму у розмірі 2 290 грн. 58 коп., яка розрахована Позивачем також вірно та підлягає задоволенню повністю.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Відповідача на користь Позивача 167 074 грн. 07 коп. - основного боргу, 6 481 грн. 06 коп. - пені, 893 грн. 24 коп. - 3% річних, 2 290 грн. 58 коп. - інфляційних втрат.

Розглянувши заяву Відповідача з посиланням на ст.121 ГПК України про розстрочку виконання рішення на три місяці з оплатою рівними частинами до 30 числа кожного місяця, яка обґрунтована скрутним фінансовим становищем підприємства внаслідок скорочення обсягів збуту продукції, погіршення політичної ситуації в країні, а також зниженням світових цін на продукцію, що виробляється підприємством та подорожченням енергоносіїв, транспортних видатків, вартості сировини, та відсутністю резервних збережень, у зв'язку з витратою їх на господарські потребі підприємства, суд вважає за необхідне відмовити останньому з огляду на наступне.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України, суду надано право при прийнятті рішення відстрочити чи розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

За змістом ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Із зазначеного вбачається, що ГПК України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.

В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, в судових актах повинні бути наведені мотиви задоволення такої заяви про розстрочку з посиланням на відповідні документи.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи Позивача так і заперечення Відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

Посилання Відповідача на скрутне фінансове становище підприємства внаслідок скорочення обсягів збуту продукції, погіршення політичної ситуації в країні, а також зниження світових цін на продукцію, що виробляється підприємством та подорожчання енергоносіїв, транспортних видатків, вартості сировини та відсутність резервних збережень, у зв'язку з витратою їх на господарські потребі підприємства не є тими доказами, що ускладнюють виконання рішення суду.

Відсутність вказаних вище доказів, а також доказів наявної загрози банкрутства заявника, свідчить про необґрунтованість вказаної заяви стосовно розстрочення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області.

Враховуючи вищенаведені міжнародно-правові норми захисту порушених прав, вимоги національного законодавства, обставини справи, суд вважає, що вказана заява про розстрочення виконання судового рішення є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі при задоволенні позову покладаються Відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43-45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21, ЄДРПОУ 05393116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49000, м.Дніпропетровськ, пл. Леніна, 1, ЄДРПОУ 33074226) 167 074 грн. 07 коп. - основного боргу, 6 481 грн. 06 коп. - пені, 893 грн. 24 коп. - 3% річних, 2 290 грн. 58 коп. - інфляційних втрат, 3 534 грн. 80 коп. - судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя О.І. Красота

Рішення підписано

22.10.2014р.