Постанова № 41029481, 14.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 59646/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2012 року по справі за позовом підприємства «Гарант» Львівської обласної організації Українського товариства глухих до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року підприємство «Гарант» Львівської обласної організації Українського товариства глухих звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001842320/14285 від 17.06.2011 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте із порушенням вимог законодавства. Господарські операції підприємства «Гарант» з ТзОВ «Гросс» мали реальний характер та підтверджені документально. Податковий кредит з податку на додану вартість з приводу придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Гросс» був належним чином сформований позивачем на підставі відповідних первинних бухгалтерських документів. На думку позивача, він не зобов'язаний нести відповідальність за невиконання своїм контрагентом податкових зобов'язань. Відтак, висновок податкового органу про безтоварність та нікчемність правочинів, укладених із зазначеним контрагентом, є безпідставним та необґрунтованим.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2012 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0001842320/14285 від 17.06.2011 року.

Зазначена постанова мотивована тим, що господарські операції позивача з ТзОВ «Гросс», ТзОВ «Синтро КЛМ», ПП фірма «Барель» не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і що вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Податковим органом, доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було, відтак податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість є неправомірним.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку підприємства «Гарант» з питань взаєморозрахунків з контрагентами ТзОВ «Гросс», ТзОВ «Синтро КЛМ», ПП фірма «Барель» за період з 01.12.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт 350/23-2/20815359 від 01.06.2011 року.

В акті зазначено, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог, зокрема, п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в зв'язку з чим Підприємством «Гарант» завищено податковий кредит по безтоварних операціях з ТзОВ «Гросс».

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001842320/14285 від 17.06.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1773091,25 грн., з них за основним платежем 1418473 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 354618,25 грн..

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Однак колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю таких висновків суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування є реальність господарських операцій та реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Матеріалами справи підтверджується що між позивачем та Державною організацією «Резиденції «Синьогора» було укладено договір № 23/2010 від 20.12.2010 року про виконання капітального ремонту інженерних мереж та ремонтно-відновлювальних робіт об'єктів ДО «Резиденція «Синьогора» в селі Гута, Богородчанського району Івано-Франківської області.

Крім того, між позивачем та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південна Залізниця» було укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних роботах на об'єктах Південної залізниці.

Для виконання даних робіт підприємством було залучено субпідрядні організації, в тому числі ТзОВ «Гросс», зокрема: щодо виконання капітального ремонту інженерних мереж та ремонтно-відновлювальних робіт об'єктів ДО «Резиденції «Синьогора» в с. Гута Івано-Франківської області на загальну суму 33089438 грн., на об'єкті «Капітальний ремонт виходів з тунелів вокзалу Харків пасажирський», об'єктів «Будівництво чергового пункту контактної мережі ст. Коломак.

На підтвердження залучення субпідрядника та виконання робіт, позивачем представлені податкові накладні, отримані від ТзОВ «Гросс»; акти виконання робіт; договори; платіжні відомості; довідки про вартість робіт; тощо.

На підставі наведеного вище судом першої інстанції зроблено висновок, що господарські операції між підприємством «Гарант» та ТзОВ «Гросс» підтверджені вищевказаними первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції про реальність господарських операцій між підприємством «Гарант» та ТзОВ «Гросс» на підставі лише наявності первинних бухгалтерських документів, оскільки такі документи не були досліджені в суді належним чином.

Так, як згадано вище, у 2010 році позивач був залучений до проведення капітального ремонту на об'єктах Державна організація «Резиденції «Синьогора» в с.Гута Івано-Франківської області (Договір №23/2010 від 20.12.2010 року) та будівельно-монтажних роботах на об'єктах Південної залізниці (Договір № П/Л -101558/НЮ від 10.12.2010 року). Для виконання даних робіт підприємством було залучено субпідрядні організації, в тому числі ТзОВ «Гросс», зокрема: щодо виконання капітального ремонту інженерних мереж та ремонтно-відновлювальних робіт об'єктів ДО «Резиденції «Синьогора»в с. Гута Івано-Франківської області на загальну суму 33089438 грн., на об'єкті «Капітальний ремонт виходів з тунелів вокзалу Харків пасажирський», на об'єктів «Будівництво чергового пункту контактної мережі ст. Коломак.

В той же час, ще 01.09.2010 року між підприємством «Гарант» та ТзОВ «Гросс» було укладено договір підряду № 01-09/10 відповідно до якого ТзОВ «Гросс» зобов'язується виконати капітальний ремонт інженерних мереж та ремонтно - відновлювальні роботи об'єктів ДО «Резиденції «Синьогора» в с. Гута Івано-Франківської області, будівництво чергового пункту контактної мережі ст. Коломак у період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року.

Наведене підтверджує висновки податкового органу про те, що представлені первинні документи лише свідчать про їх складання без фактичного виконання робіт, оскільки позивач не міг передбачити обсяг робіт,їх вартість та строк виконання заздалегідь, а саме до укладення договору №23/2010 від 20.12.2010 року та договору № П/Л -101558/НЮ від 10.12.2010 року

Крім того, матеріалами справи спростовуються висновки суду першої інстанції про фактичне виконання робіт працівниками залученого підрядника ТзОВ «Гросс».

Так на виконання договорів відповідно до наказу ТзОВ «Гросс» № 11 від 01.11.2010 року для будівництва чергового пункту контактної мережі ст. Коломак відряджено 13 працівників у період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року, однак, як слідує з актів виконаних робіт ф.КБ-2 роботи на ст. Коломак працівниками ТзОВ «Гросс» виконувались у грудні 2010 року.

Разом з тим, згідно наказу ТзОВ «Гросс» № 12 від 01.12.2010 року для виконання капітального ремонту інженерних мереж та ремонтно - відновлювальних робіт об'єктів ДО «Резиденції «Синьогора» в с. Гута Івано-Франківської області відряджено тих же 13 працівників.

Відтак колегія суддів погоджується з доводами апелянта що матеріалами справи не доведено фактичність виконання робіт саме працівниками ТзОВ «Гросс» по вищезгаданому договорах підряду.

З урахуванням вище викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що підприємством «Гарант» створений формальний документообіг, спрямований на протиправне формування податкового кредиту, реальність господарських операцій платника з названим контрагентом не підтверджена.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується відсутність факту здійснення господарської операції між позивачем та ТзОВ «Гросс», в результаті чого відсутні правові наслідки для обох сторін, а тому є правомірним нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова задовольнити повністю.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2012 року у справі № 2а-13123/11/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову підприємства «Гарант» Львівської обласної організації Українського товариства глухих відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В.Ніколін