Постанова № 41028667, 15.10.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15 жовтня 2014 року Справа № 814/2430/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовом

Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, (пр. Леніна, 93,Миколаїв,54017)

до

Державної фінансової інспекції у Миколаївській області, (вул. Спаська, 42-А,Миколаїв,54001)

про

визнання протиправною та скасування пп.2,3 п.2, п.3 вимоги про усунення порушень від 29.07.2014року № 14-04-14-14/4384,

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі по тексту – позивач, Фонд) звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати підпункти 2, 3 пункту 2, пункт 3 Вимоги Державної фінансової інспекції в Миколаївській області (далі по тексту – відповідач, ДФІ) № 14-04-14-14/4384 від 29.09.2014 року щодо усунення порушень (далі по тексту - Вимога), посилаючись на безпідставність висновків спірної Вимоги.

Відповідач позов не визнав, вказавши на наявність порушень, що слугували підставою для формування вимоги, та невірне обрання способу захисту позивачем, який в даному випадку не має право звернення до суду з таким позовом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

В червні 2014 року Державною фінансовою інспекцією в Миколаївській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.10.2011р. по 01.03.2014 р., в ході якої встановлено ряд порушень та недоліків, про що складено відповідний Акт №14-24/50 від 16.06.2014 року.

За наслідками проведеної ревізії позивачу було направлено Вимогу №14-04-14-14/4384 від 29.07.2014р. про усунення порушень, а саме, окрім інших:

- у відповідності до вимог чинного законодавства вирішити питання щодо відшкодування безпідставно профінансованих витрат, пов’язаних з нарахуванням на фонд заробітної плати працівників дитячо-юнацьких спортивних шкіл (далі по тексту – ДЮСШ) на загальну суму 758,04 тис. грн. ( п.п. 2 п. 2 Вимоги);

- в іншому випадку стягнути шкоду у порядку та розмірі встановленому чинним законодавством з посадових осіб Фонду, якими не забезпечено дотримання норм чинного законодавства при частковому фінансуванні ДЮСШ (п.п.3 п. 2 Вимоги).

- відшкодувати за рахунок осіб, якими допущене зайве нарахування та виплата заробітної плати працівникам Комплексній ДЮСШ ФСТ «Україна» у порядку та розмірі встановленому чинним законодавством, а саме у сумі 14,3 тис. грн. - за невідпрацьований час головному бухгалтеру, у сумі 0,51 тис. грн.- медичній сестрі та у сумі 4,37 тис. грн. на утримання касира при відсутності обсягу робіт ( п. 3 Вимоги).

Відповідно до п.7 ст.10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” контролюючий орган має право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Згідно Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі – Положення), Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред’являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред’являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред’являти обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов’язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об’єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов’язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов’язки для позивача.

При цьому оскаржувана вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція висловлена в рішенням Верховного Суду України у справі № № 21-40а14 (постанова ВСУ від 15.04.2014).

Посилання позивача на рішення ВСУ від 24.06.2014 (постанова ВСУ від24.06.2014 у справі №21-220а14) в даному випадку не має правового значення, оскільки правовідносини, що є предметом судового дослідження, відмінні від правовідносин щодо яких висловлена правова позиція в Постанові Верховного Суду України від 24.06.2014 щодо відсутності у ДФІ повноважень заявляти вимогу про усунення виявлених у ході ревізії порушень.

Вищенаведене в сукупності є підставою для відмови в задоволені позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний