Ухвала суду № 41028383, 15.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Справа № 876/8528/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря Рак Х.І.,

представника відповідача Ватаманюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 09 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

У березні 2014 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області (далі - відповідач) про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням підвищення його на 20 % у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» з 25 листопада 2013 року.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 09 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що пенсія та щомісячне грошове утримання судді є різними правовими категоріями, а тому до грошового утримання судді не може застосовуватись підвищення на 20 % як того просить позивач.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній, просить скасувати оскаржувану постанову та в задоволенні позовних вимог відмовити.

Інші особи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про час і місце слухання справи і оскільки їх явка в суді не є обов'язковою, апеляційний розгляд справи проведено за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Верховної Ради України від 19.09.2013 року № 604 -У11 відповідно до п. 9 ст. 126 Конституції України позивача звільнено з посади судді Верховинського районного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Згідно наказу по Верховинському районному суду від 25.11.2013 року № 17-ос/13 цього ж числа позивача відраховано зі складу Верховинського районного суду Івано-Франківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до ч. 5 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям у відставці довічне грошове утримання призначається і виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

З врахуванням наведеного управлінням Пенсійного фонду України призначено призначено щомісячне довічне грошове утримання за рахунок коштів Державного бюджету України з 25.11.2013 року, яке обчислено в розмірі 90% заробітної плати, яка складалася із посадового окладу, надбавки за вислуги років 80%, доплати за перебування на адміністративній посаді 10%.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 № 56/95-ВР (далі - Закон № 56/95), розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

Статтею 5 вищевказаного Закону передбачено, що статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 647 від 11.08.1995р. «Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських», селище Верховина включено в перелік населених пунктів, яким надається статус гірських.

Позивач є жителем селища Верховина і згідно рішення виконкому селищної ради має право на гарантії і пільги, встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Верховинською селищною радою 20.03.2012 року за реєстраційним № 2277 (а.с. 4).

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, а отже має статус особи, що проживає на території гірського населеного пункту і має право на отримання підвищення на 20% розміру довічного грошового утримання відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 6 Закону № 56/95 передбачено, що пільги надаються на всі передбачені чинним законодавством види державної матеріальної допомоги громадянам і не встановлює жодних обмежень щодо збільшення 20 % розміру щомісячного грошового утримання судді, а тому заперечення відповідача в цій частині відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,207,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 09 квітня 2014 року у справі № 347/762/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді О.І.Мікула

Д.М.Старунський

Ухвала в повному обсязі складена 17 жовтня 2014 року.