Постанова № 41028342, 02.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2014 р. Справа№ 910/13737/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Куксова В.В.

За участю представників:

від позивача: представник не з'явився,

від відповідача: Жигало О.С. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого підприємства «Південно-Західна залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2014р.

у справі №910/13737/14 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод»

до Державного територіально-галузевого підприємства «Південно-Західна залізниця»

про стягнення 9 743,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2014р. Публічне акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого підприємства «Південно-Західна залізниця» (далі-відповідач) про стягнення 9 743,77 грн. заборгованості за Договором №7613/010098/с/ПЗ/Л-132206/НЮ від 27.09.2013р., з яких: 9 200,00 грн. - основна заборгованість, 425,15 грн. - пені, 118,62 грн. - 3% річних, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2014р. у справі №910/13737/14 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Державного територіально-галузевого підприємства «Південно-Західна залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» 9 200,00 грн. - заборгованості, 415,60 грн. - пені, 65,62 грн. - 3 % річних, 1 815,27 грн. - судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 13.08.2014р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Також, позивачем подано клопотання, в якому останній просить суд здійснювати розгляд справи без участі його представника. Розглянувши в судовому засіданні зазначене клопотання та заслухавши думку представника відповідача, судовою колегією вважає, що останнє підлягає задоволенню.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.09.2013р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як замовником, був укладений Договір №7613/010098/с/ПЗ/Л - 132206/НЮ (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність замовнику певну продукцію: запасні частини для ремонту системи контролю нагріву букс та протиюзної системи пасажирських вагонів побудови КВБЗ в кількості 58 шт., (далі - товар), у комплектації відповідно до погодженого у Специфікації переліку (Додаток №1), а замовник зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати оплату відповідно до умов даного Договору.

Пунктом 5.4 Договору сторони погодили, що днем поставки товару вважається дата підписання акту прийому-передачі товару.

У відповідності до п.6.1-6.2 Договору замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаній в Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного Договору. Ціни в накладній і/або в рахунках вказуються у національній валюті України.

Згідно із п.п.7.1, 7.2 Договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі. Замовник здійснює розрахунки за поставлений товар протягом 7 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками Акту приймання - передачі.

Пунктом 16.1 Договору визначено, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 01.07.2014р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав договірні зобов'язання в частині поставки товару вказаного у специфікації (додаток №1) до Договору, що підтверджується Актами прийому передачі від 03.04.2014р., від 18.12.2013р. та від 27.12.2013р.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, здійснив оплату за отриманий товар на суму 19 200,00 грн. відповідно до Акту прийому - передачі від 03.04.2014 року частково - на суму 10000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, у зв'язку з чим, станом на 01.07.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 9 200,00 грн.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідачем відповідно до вимог ст.ст.32-34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 9 200,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання за Договором поставки №7613/010098/с/ПЗ/Л-132206/НЮ від 27.09.2013р. в частині своєчасної оплати за поставлений товар, позивачем нараховані: пеня у розмірі 425,15 грн. за період з 15.04.2014р. по 24.04.2014р. та з 25.04.2014р. по 01.07.2014р.; 3% річних у розмірі 118,62 грн. за вказані періоди.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Пунктом 11.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від залишкової суми Договору, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення.

Апелянт стверджує, що, оскільки часткова оплата заборгованості здійснена 24.04.2014р., то нарахування пені та 3% річних слід здійснювати з 15.04.2014р. по 23.04.2014р. та з 24.04.2014р. по 01.07.2014р.

Водночас, в пункті 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Таким чином, з урахуванням положень вище вказаної постанови, вірним періодом нарахування пені та 3% річних є період з 15.04.2014р. по 23.04.2014р. та з 25.04.2014р. по 01.07.2014р.

Судова колегія здійснивши розрахунок пені та 3 % річних погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 415,60 грн. та 3% річних у розмірі 65,62 грн.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого підприємства «Південно-Західна залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2014р. у справі №910/13737/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2014 року у справі №910/13737/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13737/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 07.10.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Куксов