Рішення № 41027993, 23.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/5873/13-ц Головуючий у І інстанції Сердинський В.С.Провадження № 22-ц/780/350/14 Доповідач у 2 інстанції МалородКатегорія 58 23.10.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

28 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Малорода О.І.

суддів - Ігнатченко Н.В., Поліщука М.А.,

при секретарі - Бобку О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ цивільну справу за апеляційною скаргою Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» про поновлення на роботі, зміну формулювання причин звільнення та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2013 року позивачка звернулася до суду з позовом та просила визнати незаконними дії відповідача щодо безпідставного її звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 41 та п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; зобов'язати відповідача протягом трьох календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, внести відповідний запис до її трудової книжки про її звільнення з посади економіста за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України); стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 12000 грн.

Мотивувала вимоги тим, що була прийнята на роботу до НТУУ «КПІ» 05 січня 1999 року. Працювала в університеті 14 років. 06 червня 2013 року її було звільнено з роботи у зв'язку з втратою довір'я та за прогул.

Вважає таке формулювання звільнення незаконним та безпідставним, оскільки вона не вчиняла ніякого прогулу, розкрадання, хабарництва чи то іншого корисливого правопорушення. На її думку відповідачем були порушені порядок та умови її звільнення.

Крім, того внаслідок незаконного звільнення, вона зазнала моральної шкоди, яка полягає у тяжкому психологічному шоці через звільнення.

Рішенням суду позов задоволено частково.

Визнано незаконними дії відповідача щодо безпідставного звільнення позивачки за п. 2 ч. 1 ст. 41 та п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Скасовано наказ відповідача від 03 червня 2013 року № 1-177.

Поновлено позивачку на роботі на посаді економіста 1 категорії ФСП.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог про внесення відповідного запису до трудової книжки про її звільнення із займаної посади з 06 червня 2013 року за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Стягнуто з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 1500 грн.

Вирішено питання про стягнення судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Мотивує вимоги тим, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини справи та висновки суду не обґрунтовано доказами.

Вважає, що суд скасувавши наказ від 03 червня 2013 року № 1-177, вийшов за межі позовних вимог та своїх повноважень, оскільки вказаним наказом було вирішено низку питань діяльності університету, в тому числі і питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності інших працівників університету, крім позивачки.

На думку відповідача, судом не взято до уваги акту перевірки № 7 від 28.05.2013 року в якому виявлено недоліки в роботі позивачки, а саме: відсутність відповідних записів у касовій книзі про внесення коштів; невнесення отриманих коштів на банківський рахунок університету; факт внесення позивачкою виявленої нестачі коштів на суму 12000 грн. під час проведення перевірки; визнання позивачкою своєї вини викладеної у поясненні; порушення позивачкою вимог посадової інструкції; не враховано договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність касира, укладеного з позивачкою; доповідної записки позивачки від 15.05.2013 року.

Тому, виходячи з викладеного апелянт вважає, що судом невірно визнано передчасним висновок університету щодо наявності вини в діях позивачки щодо порушення нею посадових обов'язків, оскільки фінансова перевірка на час видачі наказу була завершена і у зв'язку з цим і було видано наказ № 1-177 від 03 червня 2013 року про вжиття заходів за результатами перевірки фінансової діяльності факультету соціології і права.

Вказує, що є неправомірним висновок суду про визнання незаконними дій університету щодо звільнення позивачки за прогул, оскільки пояснення позивачки не відповідають дійсності, а довідки, надані для підтвердження її відсутності на роботі 30 травня 2013 року, не оформлені належним чином і крім того в довідці не указано час перебування у лікаря.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно трудової книжки позивачка була прийнята на посаду бухгалтера 1-ї категорії факультету права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» 05.01.1999 року.

Наказом від 2 жовтня 2008 року № 4-323 на позивачку покладено виконання обов'язків касира з 1 жовтня 2008 року.

01 жовтня 2008 року між факультетом соціології і права НТУУ «КПІ» та позивачкою було укладено договір про повну матеріальну відповідальність касира.

На підставі наказу 1628 Л від 22.06.2011 року позивачка була переведена на посаду економіста 1-ї категорії ФСП.

Згідно посадової інструкції економіста факультету соціології і права НТУУ «КПІ» до завдань та обов'язків економіста входить здійснення обліку грошових коштів, що надходять і своєчасне відображення їх в бухгалтерському обліку; виконання робіт по здійсненню бухгалтерського обліку на факультеті, аналіз контролю за станом і результатами господарської діяльності; виконання оформлення договорів із студентами - контрактниками, на основі оформлених договорів, проведенні нарахування за навчання та відображення в бухгалтерському обліку; виконання необхідних робіт, пов'язаних з розрахунками студентів - контрактників за навчання і контролем за правильністю здійснення розрахункових операцій; на основі прибуткових документів веде касову книгу, звірення фактичної наявності грошових сум з книжковим залишком; здійснення операцій по прийому, обліку і збереженню коштів з обов'язковим дотриманням правил їх збереження, виконання доручень провідного бухгалтера ФСП, а також інші обов'язки передбачені інструкцією.

Згідно акту № 7 від 28 травня 2013 року за розпорядженням по факультету від 18 квітня 2013 року № 12 та від 26 квітня 2013 року № 14 з метою перевірки руху коштів при оплаті за навчання студентів - контрактників було створено комісію.

Перевіркою встановлено, що кошти за навчання, що приймались ОСОБА_1 від студентів - контрактників не були оприбутковані через касу факультету, відсутні відповідні записи у касовій книзі та не вносились на банківський рахунок НТУУ «КПІ».

Під час роботи комісії ОСОБА_1 було внесено виявлену нестачу коштів на суму 12 000 грн.

Комісією виявлено кошти не внесені на банківський рахунок в сумі 59 779 грн.

Згідно акту від 30 травня 2013 року комісією в складі провідного бухгалтера ФСП Хаян В.С., завідуючого кафедри філософії Блага О.В., голови профбюро ФСП Фабрікантової Ю.Б. встановлена відсутність 30 травня 2013 року економіста 1 - ї категорії ОСОБА_1 на робочому місці з 09-00 год. по 18-00 год.

Згідно пояснень позивачки, вона була відсутньою на робочому місці 30 травня 2013 року у зв'язку з хворобою.

Відповідно до наданих копій медичних довідок та записів з медичної книжки, 30.05.2013 позивачка перебувала на прийомі у лікаря хірурга - проктолога.

Згідно витягу із протоколу 43-13 засідання президії профкому 03 червня 2013 року було надано згоду на звільнення з роботи відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я економіста І категорії факультету соціології і права ОСОБА_1, а також надано згоду на звільнення останньої з роботи відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України - за прогул.

Наказом № 1-177 від 03 червня 2013 року «Про вжиття заходів за результатами перевірки фінансової діяльності факультету соціології і права» економіста 1 категорії ФСП ОСОБА_1 було звільнено з 06 червня 2013 року відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, у зв'язку з втратою довір'я (грубі порушення розділу 2 посадових інструкцій, порушення правил проведення операцій з грошовими цінностями) та п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП, за прогул (відсутність на робочому місці більше 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Задовольняючи позов частково, суд обґрунтовував свої висновки тим, що

відповідачем не було надано належних доказів, які б підтверджували, що позивачкою було здійснено прогул без поважних причин.

По виходу на роботу 31.05.2013 нею було надано пояснення з приводу своєї відсутності на роботі та надано відповідні документи на підтвердження даної обставини.

Щодо звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України - у зв'язку з втратою довір'я то, суд прийшов до висновку, що відповідачем передчасно зроблено висновок про наявність вини в діях позивачки щодо порушення нею посадових обов'язків, оскільки згідно листа від 12.07.2013 року перевірка по факту порушення фінансової дисципліни на даний час не завершена.

Частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, та враховував, що неправомірними діями відповідача позивачці було завдано душевних страждань, пов'язаних з майбутнім працевлаштуванням, а також зусиль, які будуть необхідні для відновлення ділової репутації позивачки при новому працевлаштуванні.

Однак з висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Щодо звільнення позивачки за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, колегія вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи в цій частині та дано їм належну правову оцінку, оскільки позивачка надала суду докази її відсутності на роботі 30 травня 2013 року та попередила в телефонному режимі про хворобу. Вказані докази, а саме довідки від лікаря (а.с. 13, 14, 92) підтверджують поважність причин її відсутності на роботі.

Заперечення викладені в апеляційній скарзі в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так відповідно до п. 2 ч.1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Згідно з п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» звільнення з підстав втрати довір'я (п. 3 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Встановлено з матеріалів справи, що наказом від 2 жовтня 2008 року на позивачку було покладено виконання обов'язків касира з повною матеріальною відповідальністю./а.с.78/

Також згідно акту № 7 від 28 травня 2013 року Національного технічного університету України «КПІ» (а.с. 35-38) та акту перевірки руху коштів за навчання та ведення касових операцій касиром ОСОБА_1 /а.с. 45-46/ встановлено, що кошти за навчання, які приймались позивачкою від студентів-контрактників не були оприбутковані через касу факультету, відсутні відповідні записи у касовій книзі та не вносились на банківський рахунок. Під час роботи комісії позивачка внесла виявлену нестачу коштів в розмірів 12000 грн.

Виходячи з викладеного, та враховуючи, що з позивачкою було укладено договір про повну індивідуальну відповідальність від 01 жовтня 2008 року (а.с. 76-77), та беручи до уваги доповідну записку позивачки від 15 травня 2013 року (а.с. 39-42), колегія суддів приходить до висновку, що позивачку було звільнено із займаної посади за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України правомірно.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові указав, що рішення про звільнення позивачки з цих підстав є передчасним, поскільки перевірка по факту порушень фінансової дисципліни ще не завершена і при цьому послався на лист від 12 липня 2013 року./а.с.90/

Однак висновки суду не відповідають матеріалам справи.

Так в матеріалах справи наявні два акти перевірки стану дотримання фінансової дисципліни, які мають висновки про виявлені порушення допущені саме позивачкою та підписані членами комісії, що визначені відповідними наказами кервника. /а.с.35-38, 45-46/

Лист від 12 липня 2013 року, на який посилаються суд, говорить про те, що конкретний період, протягом якого були зловживання, встановить перевірка, яку офіційно почали правоохоронні органи.

Також колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки колегія дійшла висновку про правомірність звільнення позивачка із займаної посади у зв'язку із втратою довір'я.

Також не підлягають до задоволення і вимоги про поновлення позивачки на роботі.

В силу ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з позивачки на користь відповідача підлягає стягненню частина сплаченого відповідачем судового збору.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 88, 309, 316 ЦПК України, п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України колегія , -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2013 року скасувати в частині визнання незаконними дій відповідача щодо безпідставного звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України; в частині скасування наказу від 03 червня 2013 року № 1-177 про звільнення ОСОБА_1 за втрату довіри; в частині поновлення на роботі ОСОБА_1; та в частині стягнення з Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними дій Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» щодо безпідставного її звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині поновлення на роботі та в частині стягнення з Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» ЄДРПОУ 37993783 судовий збір в розмірі 57 грн. 35 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :