Постанова № 41027900, 17.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2014 року 810/4766/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Приходько Н.І., за участю:

представника позивача - Діденко Н.О.,

представника відповідача - Литвина В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма Україна» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

8 серпня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма Україна» (ТОВ «Будівельно-проектна фірма Україна», товариство) із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 липня 2014 року №0001652200 та №0001662200.

Зазначали, що твердження відповідача про відсутність реального здійснення операцій між позивачем і його контрагентом не відповідає дійсності; наголошували, що доказом дійсності відповідних операцій є податкові і видаткові накладні, банківські виписки на підтвердження оплати за виконані роботи. Підкреслювали, що притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, яке вчинено іншою особою, є неможливим.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, просили визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні, стверджував, у тому числі і в письмових запереченнях, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваних рішень про збільшення суми грошового зобов'язання позивача із податку на додану вартість та податку на прибуток, а також стягнення штрафних санкцій. Наголошував на тому, що у ході допиту керівник підприємства контрагента позивача повідомила, що не мала жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «СК «Вардат Сервіс»; вказав, що первинні документи за досліджуваними податковим органом операціями складені всупереч вимогам чинного законодавства; зазначав про відсутність підстав для включення до складу валових витрат і податкового кредиту із податку на додану вартість суми коштів у зв'язку із виконанням робіт з ТОВ «СК «Вардат Сервіс».

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Як вбачається з Акта від 3 липня 2014 року №324/10-13-22-01-121/33776341 (т.1 а.с.18-36), у період з 19 червня 2014 року по 25 червня 2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма Україна» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах із ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за період з 1 січня 2013 року по 1 березня 2014 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, позивачем порушено вимоги: 1) пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість на суму 584653,95 грн. (за вересень 2013 року - на 40424,00 грн., за жовтень 2013 року - на 270996,37 грн., за листопад 2013 року - на 56480,61 грн., за грудень 2013 року - на 216752,93 грн.); 2) підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1 підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 555421 грн.

Такі висновки обґрунтовано констатацією податковим органом відсутності фактичного здійснення господарської діяльності позивача із ТОВ «СК «Вардат Сервіс». Зокрема вказано, що первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства України; також зроблено посилання на надані у ході допиту пояснення посадової особи ТОВ «СК «Вардат Сервіс» ОСОБА_3

На підставі Акта перевірки 25 липня 2014 року відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме: №0001652200, яким збільшено грошове зобов'язання із податку на додану вартість на 584654 грн. за основним платежем і на 146163 грн. за штрафними санкціями; №0001662200, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток на 555421 грн. за основним платежем та на 138855 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.38-41).

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна фірма Україна» є юридичною особою, зареєстроване 15 вересня 2005 року, тобто є суб'єктом господарської діяльності (т.1 а.с.12).

Основним видом діяльності товариства є будівництво житлових і нежитлових будівель.

У ході судового розгляду встановлено, що 3 вересня 2013 року між ТОВ «Будівельно-проектна фірма Україна» (генпідрядник) та ТОВ «СК «Вардат Сервіс» (субпідрядник) укладено договір субпідряду №15ДС/2013 (т.1 а.с.42-45), за умовами якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов цього договору, роботу, а генпідрядник - прийняти роботу та оплатити її. У розділі 2 цього договору «Характер робіт, що виконуються субпідрядником» зазначено капітальний ремонт на об'єктах генпідрядника; при цьому, такі об'єкти і адреси їх місцезнаходження не вказано.

Позивачем подано до суду засвідчені копії наступних документів, оформлених, як стверджує позивач, на виконання такого договору:

- акти приймання виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.46-171);

- податкові накладні (т.1 а.с.172-183).

Крім того, 25 листопада 2013 року між ТОВ «Будівельно-проектна фірма Україна» (генпідрядник) та ТОВ «СК «Вардат Сервіс» (субпідрядник) укладено договір субпідряду №21/ДС2013 (т.1 а.с.184-187). У такому договорі деталізовано об'єкт на якому виконуються роботи субпідрядником, а саме: реконструкція об'єкта незавершеного будівництва та допоміжних споруд для розміщення офісу ДП «Державний фармакологічний центр МОЗ України» та медико-реабілітаційного центру по вул. Смоленській, 10 у Солом'янському районі міста Києва, 1-й пусковий комплекс.

Товариством «Будівельно-проектна фірма Україна» також подано до суду засвідчені копії наступних документів:

- акти приймання виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.188-211);

- податкові накладні (т.1 а.с.212-215).

У судовому засіданні досліджено оригінали перерахованих вище первинних документів та податкових накладних і встановлено відповідність їм залучених до матеріалів справи копій.

Також позивачем надано платіжні і бухгалтерські документи, документи податкової звітності, докази перевірки добросовісності контрагента (т.2 а.с.62-74,236-250, т.3 а.с.1-103, т.2 а.с.217-232).

Суд звертає увагу, що в усіх податкових накладних біля підпису особи, яка їх склала, вказано прізвище ОСОБА_4, у той час як директором ТОВ «СК «Вардат Сервіс» у всіх інших документах підписаних позивачем із ТОВ «СК «Вардат Сервіс» значиться ОСОБА_5.

Суд зазначає, що примірні форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» затвердженні наказом Мінрегіонбуду України від 4 грудня 2009 року №554, який діяв на час існування спірних відносин.

Під час розгляду справи встановлено, що вказані досліджені акти приймання виконаних будівельних робіт складалися за примірною формою КБ-2в. Разом із тим, у всіх таких актах не вказано замовника будівництва, а в багатьох із них не зазначено найменування об'єкта, підстави, адреси будівництва, у той час як такі відомості є обов'язковими реквізитами у силу названого наказу Мінрегіонбуду України від 4 грудня 2009 року №554.

Крім того, позивачем не надано довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати примірної форми № КБ-3, хоча вони неодноразово витребовувалися у товариства ухвалами суду, що у свою чергу свідчить про відсутність таких первинних облікових документів у будівництві у позивача, наявність яких є обов'язковою.

Товариство «Будівельно-проектна фірма Україна» стверджувало використання у власній господарській діяльності отриманих від товариства «СК «Вардат Сервіс» робіт, у зв'язку із чим подало до суду засвідчені копії наступних документів:

- договір підряду №34-110-01 від 13 серпня 2013 року укладений між ТОВ «Будівельно-проектна фірма Україна» та ПрАТ «По виробництву інсулінів «Індар», акти №1 та №2 приймання виконаних робіт за вересень та жовтень 2013 року (т.1 а.с.216-235);

- договір про закупівлю робіт за державні кошти №49 від 16 травня 2013 року між позивачем та Центром харчування Київського національного університету імені Тараса Шевченка №2, акти №1 та №2 приймання виконаних робіт за червень та жовтень 2013 року (т.1 а.с.236-250, т.2 а.с.1-29);

- договір підряду №ПР059/532 від 20 грудня 2013 року між товариством «Будівельно-проектна фірма Україна» та Київським національним університетом імені Тараса Шевченка (т.2 а.с.30-33);

- акт №1 приймання виконаних робіт за грудень 2013 року за договором №059/485 від 19 грудня 2013 року (т.2 а.с.34-61);

- договір будівельного субпідряду №181013 від 18 жовтня 2013 року, який укладено між позивачем та Державним підприємством «Центр капітального будівництва» Міністерства доходів і зборів України», акти приймання виконаних робіт за грудень 2013 року №1, №2, №4, №7, №8, №10 (т.2 а.с.77-111);

- договір №11-4/3282-13 від 25 липня 2013 року між ТОВ «Будівельно-проектна фірма Україна» та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», акти №4 та №5 приймання виконаних робіт за жовтень та листопад 2013 року (т.2 а.с.112-177).

У той же час, надані позивачем акт №1 приймання виконаних робіт за вересень 2013 року від 20 вересня 2013 року за договором підряду №34-110-01 від 13 серпня 2013 року та акт №1 приймання виконаних робіт за червень 2013 року за договором про закупівлю робіт за державні кошти №49 від 16 травня 2013 року підписано значно раніше до укладання із ТОВ «СК «Вардат Сервіс» договорів субпідряду та підписання за такими договорами актів приймання виконаних робіт. Зокрема, перший акт приймання виконаних будівельних робіт від ТОВ «СК «Вардат Сервіс» підписано сторонами договору лише 30 вересня 2013 року.

У зв'язку із цим, суд не приймає до уваги вказані акти як доказ використання у власній господарській діяльності отриманих робіт від товариства «СК «Вардат Сервіс».

Також у деяких випадках договори субпідряду укладено раніше за основні договори.

Крім того, суд підкреслює, що умови договорів, наданих позивачем як доказ використання у власній господарській діяльності отриманих робіт, не передбачають можливість залучення субпідрядників; при цьому, у більшості із них є положення про те, що підрядник зобов'язаний виконати роботи власними силами та засобами.

До того ж, докази погодження генпідрядником та замовниками будівництва залучення до виконання будівельних робіт субпідрядника ТОВ «СК «Вардат Сервіс» - відсутні.

При цьому, порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств, а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів та роботи з реставрації та капітального ремонту будівель і споруд передбачено Загальними умовами укладання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 року №668 (Загальні умови).

Як передбачено у пункті 63 Загальних умов генеральний підрядник у порядку, встановленому договором підряду, погоджує із замовником питання про залучення до виконання робіт субпідрядників. Замовник може відмовити у такому погодженні з письмовим обґрунтуванням свого рішення.

За нормами пункту 15 Загальних умов у договорі підряду сторони зобов'язані визначити найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню підрядником, інші показники, що характеризують предмет договору. Разом з цим, договір підряду від 3 вересня 2013 року №15ДС/2013 із ТОВ «СК «Вардат Сервіс» не містять вказаної інформації взагалі, а у договорі від 25 листопада 2013 року №21/ДС2013 - наявні лише дані щодо найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження.

Істотними умовами договору підряду, у силу пункту 5 Загальних умов, є, зокрема, порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами. Пунктом 46 Загальних умов встановлено, що проектна документація розробляється та затверджується відповідно до державних будівельних норм та інших нормативних документів.

Суд зазначає, що у договорах субпідряду між ТОВ «Будівельно-проектна фірма Україна» та ТОВ «СК «Вардат Сервіс» не визначено порядку забезпечення робіт проектною документацією, хоча це є істотною умовою договору такого виду. При цьому, лише закріплено обов'язок субпідрядника вчасно виконати роботи відповідно до проектно-кошторисної документації.

Судом у позивача витребовувалася відповідна проектно-кошторисна документація, однак товариством «Будівельно-проектна фірма Україна» як до перевірки, так і до суду вона надана не була. У той же час, виконання підрядних робіт у досліджуваних операціях за відсутності розробленої і погодженої проектної документації не вбачається можливим.

Як вже зазначалося вище, однією із підстав твердження ДПІ про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності позивача із ТОВ «СК «Вардат Сервіс» став протокол допиту свідка - ОСОБА_3 (засновника, за даними податкового органу - і директора ТОВ «СК «Вардат Сервіс»), проведеного слідчим СВ ФР Ленінської ОДПІ у місті Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області 27 березня 2014 року (т.2 а.с.195-196).

Як вбачається зі змісту вказаного протоколу допиту, свідок ОСОБА_3 надала наступні показання:

«Восени 2011 року я випадково познайомилась біля кінотеатру «Батьківщина» по вул. Артема в місті Луганську з чоловіком на ім'я Дмитро. Він запропонував мені зареєструвати на моє ім'я підприємство. На пропозицію Дмитра я погодилася за умови, що отримуватиму щомісячно по 500 грн. У лютому 2012 року він зателефонував мені і призначив зустріч біля центрального входу на стадіон «Авангард» і сказав, що потрібно мати документи, які посвідчують особу. Ми пішли до приміщення, яке знаходиться через дорогу по вул. Оборонна, напроти стадіону, для реєстрації підприємства. Зайшовши у приміщення, Дмитро представив мене світловолосій дівчині та сказав, що це підприємство «СК «Вардат Сервіс». Тоді я дізналась про назву підприємства. Дівчина мені дала заздалегідь підготовлений пакет документів для оформлення підприємства, зі змістом документів я не знайомилась, уся процедура підписання зайняла близько 15-ти хвилин.

Після цього я разом із цією дівчиною та Дмитром відправилися до нотаріуса, який знаходиться відразу за цим будинком, для оформлення доручення на якусь мені не знайому дівчину. Через два тижні Дмитро знову зателефонував і призначив зустріч в центрі біля ДМ-Банку, який знаходиться напроти пам'ятника «Ворошилова». Там повинні були відкривати рахунок на підприємство «СК «Вардат Сервіс». Ми підійшли до працівника банка, якою була дівчина, як мені здалося, вже знайома з Дмитром. Там мені дали на підпис велику кількість документів суть яких я вже не пам'ятаю. Тим часом Дмитро знаходився поруч і ставив в якихось документах штемпель «СК «Вардат Сервіс». У банку ми підписували документи більше 40 хвилин. Після того як вийшли з банку Дмитро призначив зустріч на наступний день в центрі біля Аваль Банку по вул. Радянській, 61. Ми зустрілися і пішли до невідомої мені установи, яка знаходилася відразу за Аваль Банком. Мені необхідно було на аркушах паперу в спеціально відведених полях проставити близько трьох однакових підписів, швидше за все для створення факсиміле. Після цього він сказав, що подзвонить мені коли потрібно буде йти до податкової для того, щоб щось заплатити і підприємство могло почати роботу. Проте після того часу він мені не телефонував і ми більше не бачилися. Жодних грошей я не отримала і доля підприємства мене не цікавила. Всі документи під час оформлення і після оформлення підприємства знаходились у Дмитра.»

Крім того, на запитання слідчого про те, чи підписувала після реєстрації ТОВ «СК «Вардат Сервіс» будь-які бухгалтерські документи чи документи податкової звітності, якщо так, то які, хто їх складав і надавав для підпису, - ОСОБА_3 вказала, що не підписувала; на питання стосовно того, чи відомі їй підприємства-контрагенти ТОВ «СК «Вардат Сервіс», а також про те, чи укладалися які-небудь договори з надання робіт, послуг, товарів, - відповіла, що нікого з контрагентів не знає, договорів не укладала.

У судовому засіданні 17 жовтня 2014 року представник позивача повідомила, що товариством подано до суду усі наявні документи по операціям із ТОВ «СК «Вардат Сервіс».

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає, що в силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

За нормами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З метою встановлення факту здійснення господарських операцій судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання робіт, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За нормами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»).

Як передбачено у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту із податку на додану вартість і об'єкта оподаткування податком прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд підкреслює, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також суд враховує, що Верховний Суд України у рішенні від 5 березня 2012 року у справі №21-421а11 зазначив, що контрагенти позивача, податкові накладні яких стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Зважаючи на численні недоліки у наданих товариством податкових накладних та первинних документах, подання останніх не у повному обсязі, наявність суперечливих відомостей, відсутність необхідних реквізитів у первинних облікових документах, враховуючи показання ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що отримання позивачем робіт від ТОВ «СК «Вардат Сервіс» документально і фактично не підтверджується. Надані товариством «Будівельно-проектна фірма Україна» документи є недостатніми для підтвердження факту реальності операцій.

Позивачем не доведено і направленість господарських операцій на отримання прибутку, не обґрунтовано економічної вигоди від таких операцій, а також причинного зв'язку між придбанням робіт та отриманням економічної вигоди від отриманих робіт.

Суд, на підставі оцінки наявних у справі документів та доказів у їх сукупності, встановив, що факт виконання робіт товариством «СК «Вардат Сервіс» по господарським операціям із позивачем у ході судового розгляду не підтвердився; надані позивачем докази не є переконливими для твердження про реальність господарських операцій.

Так, встановлені судом обставини переважають твердження про реальність господарських операцій і суд погоджується як і з висновками Акта перевірки, так і з їх правовими наслідками, викладеними у податкових повідомленнях-рішеннях.

У зв'язку із цим, суд резюмує і відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та врахування відповідних витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за досліджуваними із відповідним контрагентом операціями.

Таким чином, висновки Інспекції про заниження товариством «Будівельно-проектна фірма Україна» грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є правильними, а оскаржувані повідомлення-рішення - правомірними.

За правилами статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, у випадку, який розглядається, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

За викладеного вище суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні. При цьому, позивач сплатив судовий збір у повному розмірі його сплати у сумі 4872 грн. при поданні адміністративного позову.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 жовтня 2014 р.