Ухвала суду № 41027209, 21.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7021/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М.

представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юбіком Торг» - Бартоша М.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юбіком Торг» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 вересня 2013 року № 0003102202.

В обґрунтування адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Юбіком Торг» (далі - Товариство) зазначило, що висновки перевіряючої в акті перевірки № 288/22-02/38156344 від 30.08.2013 року не відповідають законодавству, що регулює спірні правовідносини, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним. Так, перевіркою встановлено порушення ст.198 ПК України, в результаті чого зроблено висновок про завищення позивачем показника «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» на 170561 гривень. В основу зазначених висновків покладена оцінка перевіряючої взаємовідносин позивача із ТОВ «Котовський винзавод», яким був поставлений товар. Так, перевіряюча дійшла висновку про безтоварність господарської операції, зважаючи на інформаційні бази «Податкова звітність» ІАІС ДПС «Податковий блок», без дослідження (неприйняття до уваги) будь-якої документації та встановлення будь-яких фактичних обставин. Разом із тим, позивач зазначає, що формування податкового кредиту за взаємовідносинами із контрагентом здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, що є підставою для віднесення суми ПДВ, сплаченої при придбанні товару, - до податкового кредиту. Висновки про неправомірність включення до податкового кредиту з ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Отже покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення неправомірне та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 13 вересня 2013 року № 0003102202.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 14.05.2013 року № 377-п, згідно з пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 ПК України, співробітником податкової служби проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Юбіком Торг» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій із платником податків ТОВ «Котовський винзавод», їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2013 року, за результатами якої складений акт від 30.08.2013 року № 288/22-02/38156344.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Юбіком Торг» ст.198 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено показник «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» в сумі 170561 гривень.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013 року № 0003102202, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 170561 гривень.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи колегія суддів вбачає, що у перевіряємому періоді позивач здійснював господарські відносини з ТОВ « Котовський винзавод» щодо продажу та поставки алкогольної продукції на суму 852805,61 грн.

Сплачений в складі ціни податок на додану вартість в розмірі 170561,22 гривень позивачем віднесений до податкового кредиту на підставі виписаних ТОВ «Котовський винзавод» податкових накладних.

Як вбачається з акту перевірки, взявши за основу відомості, що містяться в базах ДПІ, відповідач дійшов висновку про безтоварність вищевказаної операції, та про те, що складені контрагентом позивача податкові та видаткові накладні не можуть бути підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Так, згідно бази даних «Подана звітність» ІАІС ДПС «Податковий блок» ТОВ «Котовський винзавод» за квітень 2013 року не надано до податкового органу декларацію по податку на додану вартість, отже не задекларовано податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Юбіком Торг» у квітні 2013 року на відповідну суму.

На підставі цих даних відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Котовський винзавод» не могло поставити товар на адресу контрагентів-покупців, але при цьому виписувало податкові накладні із зазначенням в них сум податку на додану вартість (податкового зобов'язання), які до бюджету не сплачувалися. У зв'язку із цим податковий кредит з податку на додану вартість, представлений покупцем товарів (робіт, послуг) до відшкодування з бюджету, не приймається, оскільки податковий кредит не підтверджується податковим зобов'язанням продавця цих товарів (робіт, послуг), а податкові накладні не виконують своєї функції і оригінали податкових накладних не підтверджуються копіями, які не можуть розглядатися в якості необхідного підтвердження податкових зобов'язань, оскілки ці податкові накладі не мають статусу юридично значимих.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Дані електронної системи автоматизованого співставлення за відсутності відповідних документів (судових рішень, витягів з ЄДР, тощо) не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивача, та доказом несплати позивачем податку, при тому, що спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що висновки відповідача про нікчемність операції позивача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду - нікчемним правочином.

Так, з матеріалів справи колегія суддів вбачає, що на підтвердження товарності господарської операції представником позивача надано до суду копії договору поставки № 1/4 від 01.04.2013 року, видаткових накладних, податкових накладних, копії договору оренди нежитлового приміщення від 06.03.2013 року № б/н від 06.03.2013 року, додаткової угоди до нього, акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 06.03.2013 року № б/н, акту надання послуг № 703 від 30.04.2013 року, прибуткових касових ордерів, акту приймання продукція (товарів) за якістю.

Крім того, як вбачається із наданої позивачем до суду податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Котовський винзавод» за квітень 2013 року, останнє зареєструвало податкові зобов'язання по господарським операціям із позивачем.

Також, колегія суддів зазначає, що продукція придбана та отримана позивачем від ТОВ «Котовський винзавод» була реалізована ТОВ «Південні традиції» з метою отримання прибутку, що унеможливлює визнання безтоварності господарських операції позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ по господарській операції із ТОВ «Котовський винзавод» у перевіреному періоді, у зв'язку із дійсним виконанням господарського договору, укладеного між позивачем та його контрагентом. Отже, з урахуванням положень діючого законодавства, суд приходить до висновку, що зменшення відповідачем ТОВ «Юбіком Торг» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 170561 гривень є неправомірним, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юбіком Торг» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 22 жовтня 2014 р.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.