Ухвала суду № 41026198, 07.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 р.Справа № 816/1574/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2014р. по справі № 816/1574/14

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулася до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у якому з подальшими уточненнями просила: стягнути з розрахункових рахунків відповідача заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 65 723, 15 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам», Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець 05 жовтня 2006 року (т.1 а.с. 7).

Відповідач перебуває на обліку в Кременчуцькій об'єднаній податковій інспекції, як платник податків з 05 жовтня 2006 року та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.1 а.с. 8).

Відповідно до наданої позивачем довідки від 12 березня 2014 року №2938/0/16-03-18-03 (т.1 а.с. 61) у відповідача відкриті рахунки в установах банків: Полт. ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Полтава, МФО 331401, валюта рахунку - українська гривня, дата відкриття - 25 березня 2013 року; Крем. Ф.ПАТ "Полтава-банк", м. Кременчук, МФО 331423, , валюта рахунку - українська гривня, дата відкриття - 30 січня 2013 року; Ф.Полтавське обласне АТОЩАД м. Полтава, МФО 331467, валюта рахунку - українська гривня, дата відкриття - 21 червня 2012 року; ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489, валюта рахунку - українська гривня, дата відкриття - 08 лютого 2013 року; ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489, валюта рахунку - українська гривня, дата відкриття рахунку - 21 лютого 2013 року.

Згідно наданого позивачем обґрунтованого розрахунку суми заборгованості за позивачем рахується податковий борг з податку на додану вартість у загальному розмірі 65723,15 грн. (т.1 а.с. 173-178).

16 червня 2011 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 1120 грн. ,з терміном сплати 30 червня 2011 року (т.1 а.с. 204-205).

19 липня 2011 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 2406 грн. з терміном сплати 30 липня 2011 року (т.1 а.с. 206-207).

20 серпня 2011 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 5406 грн. з терміном сплати 30 серпня 2011 року (т.1 а.с. 208-209).

18 вересня 2011 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 3203 грн. з терміном сплати 30 вересня 2011 року (т.1 а.с. 210-211).

17 жовтня 2011 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 463 грн. з терміном сплати 30 жовтня 2011 року (т.1 а.с. 212-213).

17 листопада 2011 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 1794 грн. з терміном сплати 30 листопада 2011 року (т.1 а.с. 214-215).

14 грудня 2011 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 416 грн. з терміном сплати 30 грудня 2011 року (т.1 а.с. 216-217).

19 січня 2012 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 2723 грн. (т.1 а.с. 218-219), з терміном сплати 30 січня 2012 року (т.1 а.с. 218-219).

20 березня 2012 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за лютий 2012 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 530 грн., з терміном сплати 30 березня 2012 року (т.1 а.с. 19-20).

20 квітня 2012 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за березень 2012 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 438 грн. з терміном сплати 30 квітня 2012 року (т.1 а.с. 21-23).

21 травня 2012 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 1355 грн., з терміном сплати 30 травня 2012 року (т.1 а.с. 24-25).

20 липня 2012 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 2277 грн. з терміном сплати 30 липня 2012 року (т.1 а.с. 26-27).

16 листопада 2012 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 76 грн., з терміном сплати 30 листопада 2012 року (т.1 а.с. 28-29).

17 грудня 2012 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 76 грн., з терміном сплати 30 грудня 2013 року (т.1 а.с.30-31).

04 лютого 2013 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 32 грн., з терміном сплати 02 березня 2013 року (т.1 а.с. 32-33),

12 березня 2013 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 109 грн., з терміном сплати 30 березня 2013 року (т.1 а.с. 34-35).

09 квітня 2013 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 83 грн., з терміном сплати 30 квітня 2013 року (т.1 а.с. 36-37).

17 травня 2013 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 453 грн., з терміном сплати 30 травня 2013 року,(т.1 а.с. 38-39).

13 червня 2013 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 2309 грн., з терміном сплати 30 червня 2013 року (т.1 а.с. 40-41).

16 липня 2013 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 2519 грн., з терміном сплати 30 липня 2013 року (т.1 а.с. 42-43).

06 серпня 2013 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 2250 грн., з терміном сплати 30 серпня 2013 року (т.1 а.с. 44-45).

17 вересня 2013 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 2083 грн., з терміном сплати 30 вересня 2013 року (т.1 а.с. 46-47).

16 жовтня 2013 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 42 грн. з терміном сплати 30 жовтня 2013 року (т.1 а.с. 48-49).

20 листопада 2013 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 42 грн. з терміном сплати 30 листопада 2013 року (т.1 а.с. 50-51).

09 грудня 2013 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за листопада 2013 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 42 грн. з терміном сплати 30 грудня 2013 року (т.1 а.с. 52-53).

13 січня 2014 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 125 грн. з терміном сплати 30 січня 2014 року (т.1 а.с. 54-55).

17 березня 2014 року відповідач подав до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 125 грн. з терміном сплати 30 березня 2014 року (т.1 а.с. 56-57).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпунктів 49.18.1.- 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Статтею 203 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 56.11 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів погоджуєтьсяз висновками суду першої інстанції стосовно того, що сума грошового зобов'язання визначена у вказаних деклараціях із податку на додану вартість, вважається узгодженою та підлягає сплаті у встановлений строк.

Судовим розглядом встановлено, що камеральна перевірка позивача податкової звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складений акт від 02 лютого 2011 року №472/17-117/НОМЕР_1 (т.1 а.с. 11-13), в якому встановлено порушення підпункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1, підпункт 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 5013,52 грн. Акт перевірки направлено на адресу відповідача та отримано останнім 14 лютого 2011 року (т.1 а.с. 179); документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача, за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складений акт від 21 грудня 2012 року № 952/17-311/НОМЕР_2 (т.1 а.с. 15-16), в якому встановлено порушення частини 1, 5 статті 203, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статті 3, статті 4, статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року із змінами та доповненнями та доповненнями, пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.4 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року, статті 3, статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168-97-ВР від 03 квітня 1997 року із змінами та доповненнями, статті 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року №13-92, пункту 19.1 а) статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР та підпункту 198.1а, пункту 198.6, статті 185, статті 187, статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-IV, статті 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року №13-92;документальна позапланова невиїзна перевірка по питанню правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, а також валового доходу та валових витрат за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2012 року (т.1 а.с. 17-18), в якому встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, статті 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9912 грн.

На підставі актів перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: №0002721701/0/265 від 23 лютого 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 49983 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 39986 грн. та за штравними санкціями в розмірі 9997 грн. та яке отримано відповідачем 14 лютого 2011 року (т.1 а.с. 10), № 0035261702/3 від 02 березня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 12424,5 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 8283 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 4141,5 грн. та яке отримано відповідачем 03 березня 2012 року (т.1 зворотній бік а.с. 9), №0000371702/339 від 04 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмір 11621,25 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 9912 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1709,25 грн. та яке отримано відповідачем 04 квітня 2013 року (т.1 зворотній бік а.с. 9).

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно пункту 56.1 статті 56 зазначеного Податкового Кодексу, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Позивач не погодився з податковим повідомленням - рішенням від 23 лютого 2011 року №0002721701/0/265 і оскаржив його до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року по справі №2а-1670/3238/11 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення у задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с. 230-233).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишено без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року по справі №2а-1670/3238/11 залишено без змін (т.1 а.с. 234-239).

Згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Доказів адміністративного та судового оскарження податкових повідомлень-рішень 0035261702/3 від 02 березня 2012 року та №0000371702/339 від 04 квітня 2013 року відповідачем у суді першої та апеляційної інстанції не надано.

Матеріали справи містять платіжні доручення про сплату узгоджених сум зобов'язань (т.1 а.с. 87-108, 242-245).

Пунктом 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до пункту 131.2. статті 131 Податкового кодексу України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пунктом 129.5 вказаної статті встановлено, що зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

На підставі статті 129 Податкового кодексу України податковим органом відповідачу нараховано пеню в розмірі 4882,02 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно до підпункту 6.2.3 пункту 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного до 01 січня 2011 року) податкові вимоги надсилаються: перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Кременчуцькою ОДПІ сформовано та направлено відповідачу першу податкову вимогу від 04 листопада 2008 року №1/1932/1454 та другу податкову вимогу від 29 грудня 2008 року №2/2964, які отримані відповідачем 28 листопада 2008 року та 23 січня 2009 року відповідно, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (т.1 а.с. 7 зворотній бік, 9).

Відповідно до пункту 59.5. статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із підпунктами 95.1, 95.3, 95.4 статті 95 Податкового Кодексу України, орган податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі; стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини; орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2014р. по справі № 816/1574/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.