Рішення № 41025688, 15.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14327/14 15.10.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001"

до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ

Україна"

про стягнення 341 237,14 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники сторін:

від позивача Войцешук В.І. за дов. №15 від 04.11.2013; від відповідачаМаслюк А.А. за дов. №б/н від 23.07.2014;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" про стягнення 341 237,14 грн., з яких 209 848,36 грн. - сума основного боргу, 101 869,64 грн. - збитки, 19 676,84 грн. - пеня та 9 842,30 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов укладеного сторонами Договору поставки №13/09/14 від 09.01.2014р. (далі - Договір) та Специфікації №1 до Договору позивачем було перераховано відповідачу в якості передоплати грошові кошти в розмірі 2 600 100,00 грн. Однак, як вказує позивач, відповідач недопоставив позивачу 203,780 тон товару та відмовився поставити до кінця 2014р. залишок товару у кількості 2500 тон. Посилаючись на ч.2 ст.693 ЦК України, позивач вказує, що він звертався до відповідача з вимогою про поставку оплаченого товару та, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором щодо поставки товару в повному обсязі, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати в розмірі недопоставленого товару. Відповідач залишок товару позивачу не поставив, суму передоплати не повернув, у зв'язку з чим, як вказує позивач, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 209 848,36 грн. Крім того, позивач на підставі ст.ст.224, 225 ГК України, у зв'язку з необхідністю придбання позивачем недопоставленого відповідачем обсягу товару, визначеного в Специфікації №1 до Договору, у третіх осіб у кількості 203,780 тон товару за вищими цінами, просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем збитки в розмірі 101 869,64 грн. Також, позивачем нараховано пеню в розмірі 19 676,84 грн. та на підставі ст.536 ЦК України нараховано проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 9 842,30 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.14р. порушено провадження у справі №910/14327/14 та призначено справу до розгляду на 08.08.14р.

06.08.14р. від представника позивача надійшов відзив по справі, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи про те, що Специфікацією №1 до Договору було погоджено варіативний об'єм товару, який складає не менше 900 тонн. Відповідач вказує, що ним здійснюється погашення заборгованості по поверненню надмірно сплачених авансових сум позивачу та станом на дату порушення справи заборгованість відповідача по поверненню надмірно сплаченої передоплати склала 189 848,36 грн. Відповідач вказує, що поставив позивачу товар на суму 796,22 тони та різниця вартості об'єму товару у розмірі 103,78 тонни, вартістю 269 838,37 грн. була сплачена відповідачем. Відповідач, також, заперечив щодо стягнення з нього збитків, оскільки, як вказує відповідач, позивачем не надано доказів наявності об'єктивної потреби закупленого у третіх осіб обсягу товару для забезпечення власних сільськогосподарських посівних робіт у 2014 році. Посилаючись на п.8.5, п.4.4. Договору, відповідач вказує, що пеня обчислюється від вартості не відвантаженого в строк товару, а зобов'язання позивача по поставці товару припиняються у випадку не лише самої поставки, а й при поверненні передоплати, підстави для стягнення з відповідача пені відсутні.

У судовому засіданні 08.08.14р. представник позивача надав пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.14р. за клопотанням представника відповідача, враховуючи неявку представника відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 09.09.2014р.

09.09.14р. до суду від представника позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, в яких позивач, посилаючись на п.4.1. договору зазначає, що кількість товару узгоджується сторонами в рахунку-фактурі та згідно рахунку-фактури №10 від 09.01.2014р. позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти за об'єм товару у кількості 1 000 тон на загальну суму 2 600 100,00 грн. Також, позивач вказує, що долученими до матеріалів справи актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин під урожай 2014 року підтверджується використання закупленого у третіх осіб товару за призначенням. Також, позивач зазначив, що відповідачем не наведено жодних доказів для підтвердження обставин, які не залежали від відповідача, через які відповідач не мав можливості виконати взяті на себе зобов'язання.

У судовому засіданні 09.09.14р. представниками сторін надані пояснення по справі, представником позивача заявлено клопотання про продовження строку розгляду спору у справі на 15 днів, яке задоволено судом.

У судовому засіданні 09.09.14р., у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі, оголошено перерву до 23.09.14р.

У судовому засіданні 23.09.14р. представниками сторін надано пояснення по справі. Представником позивача надано уточнення розрахунку позовної заяви, в якій позивач зменшив ціну позову, яка склала 321 237,14 грн., з яких 189 848,36 грн. - сума основного боргу, 101 869,64 грн. - збитки, 19 676,84 грн. - пеня, 9 842,30 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, уточнення розрахунку позовної заяви, в якій позивач зменшив ціну позову прийнята Господарським судом міста Києва.

У зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі, оголошено перерву до 15.10.2014р.

У судовому засіданні 15.10.14р. представниками сторін надані пояснення по справі.

В судовому засіданні 15.10.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Україна 2001» (покупець) укладено Договір поставки №13/09/14 від 09.01.2014р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору предметом договору є відносини сторін по поставці мінеральних добрив - карбамідо-аміачні суміші, виробництва ОАО «Гродно Азот» в асортименті (по найменуванням), в кількості та по цінам, які обумовлюються сторонами в Специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п.1.2. Договору постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець прийняти у власність та оплатити в строк, обумовлений Договором, товар. Найменування, кількість, одиниця виміру, упаковка, ціна, загальна вартість, умови оплати та строк поставки кожної партії товару визначаються сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору постачальник здійснює поставку товару покупцю партіями в об'ємі 3500 тонн (+/- 10 %).

Згідно з п.3.1. Договору ціна товару є договірною, вказується з урахуванням ПДВ. Встановлюється в гривнях за одиницю товару та погоджується в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з п.3.2. Договору орієнтована сума (вартість) Договору складає 9 100 000,00 грн. з ПДВ. Остаточна вартість Договору визначається виходячи з суми вартості товару, поставленого по Специфікаціям, підписаним сторонами та/або вказаній в товаросупровідних документах (видаткових накладних).

Відповідно до п.4.1. Договору підставою для оплати товару (партії товару) є даний Договір з відповідною Специфікацією (або іншими документами, в т.ч. рахунки-фактур, в яких сторонами погоджені найменування (асортимент), кількість, вартість, ціна, умови, строки поставки та оплати товару, який включаються у справу.

Згідно з п.4.2. Договору оплата здійснюється покупцем шляхом 100 % передоплати за партію товару на поточний рахунок постачальника, якщо інше не обумовлено в Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.6.1. Договору поставка загального обсягу товару, що поставляється за вказаним договором, здійснюється в січні-квітні 2014 року. Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі Специфікацій до цього Договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін та є невід'ємними частинами даного Договору.

Згідно з п.11.3. Договору він вступає в силу з моменту (дати) його підписання та діє по 31.12.2014 року, а частині розрахунків - до повного їх виконання.

09.01.2014р. сторонами Договору підписано Специфікацію № 1 до Договору.

Відповідно до п.1 Специфікації № 1 до Договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти у свою власність товар: добрива рідкі азотні-карбамідно-аміачні суміш (КАС-32), вартість за од. з ПДВ - 2600,10 грн.; кількість 1 000,00 тон (+/-10 %); загальна вартість з ПДВ 2 600 100,00 грн.

Згідно з п.4 Специфікації № 1 до Договору строк поставки товару - січень-лютий 2014р.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує, що на виконання умов укладеного сторонами Договору та Специфікації №1 до Договору позивачем було перераховано відповідачу в якості передоплати грошові кошти в розмірі 2 600 100,00 грн. Однак, як вказує позивач, відповідач недопоставив позивачу 203,780 тон товару, суму передоплати не повернув, у зв'язку з чим, як вказує позивач, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 189 848,36 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем збитки в розмірі 101 869,64 грн., пеню в розмірі 19 676,84 грн. та на підставі ст.536 ЦК України нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 9 842,30 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі укладеного сторонами Договору та Специфікації №1 до Договору було виставлено позивачу рахунок-фактуру №10 від 09.01.14 на передоплату карбамідно-аміачної суміші у кількості 1 000 тон на суму 2 600 100,00 тон з ПДВ.

Судом встановлено, що позивачем було оплачено виставлений відповідачем рахунок-фактуру №10 від 09.01.14 на суму 2 600 100, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4878 від 10.01.2014р., №358 від 10.01.2014р., які долучені до матеріалів справи.

Однак, як вказує позивач, відповідачем було поставлено позивачу 796,22 тони товару, у зв'язку з чим недопоставлено 203,780 тон. товару.

Відповідач факт поставки позивачу товару у кількості 796,22 тони не заперечував та у відзиві на позовну заяву зазначив, що фактично поставив позивачу 796,22 тони товару, проте обсяг недопоставленого товару склав 103,78 тони, оскільки Специфікацією № 1 до Договору погоджено кількість товару - 1 000,00 тон (+/-10 %), а відтак мінімальний обсяг товару, який відповідач був зобов'язаний поставити позивачу склав 900 тонн.

Проте, вказані твердження представника відповідача не беруться судом до уваги, з огляду на наступне.

Як вбачається з п.4.1. Договору в рахунках-фактури сторонами погоджується, зокрема кількість товару. Оскільки відповідач у виставленому рахунку-фактури №10 від 09.01.14 визначив кількість товару - 1000 тон. та вказаний рахунок оплачено позивачем, суд приходить до висновку, що сторонами договору погоджено поставку товару у кількості 1 000 тон за ціною 2 600 100,00 грн. згідно Специфікації №1 до Договору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач повинен був поставити позивачу товар у кількості 1 000,00 тон, проте поставив 796,22 тони, ним було недопоставлено позивачу товар у кількості 203,780 тон, вартістю 529 848,36 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним було поставлено позивачу товар у кількості 203,780 тон, вартістю 529 848,36 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір поставки №13/09/14 від 09.01.2014р., укладений сторонами, суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст.265 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.4 Специфікації № 1 до Договору строк поставки товару - січень-лютий 2014р.

Судом встановлено, що відповідач у строк, передбачений п.4 Специфікації № 1 до Договору, позивачу товар на суму 529 848,36 грн. не поставив.

Згідно зі ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з вимогою №546 від 01.04.2014р. допоставити товар у кількості 203,780 тон згідно умов Договору та Специфікації №1 до Договору.

Оскільки відповідач товар у кількості 203,780 тон позивачу не поставив, останній звернувся до відповідача з вимогою №645 від 24.04.2014 та листом №758 від 19.05.2014р. про повернення попередньої оплати, що підтверджується описами вкладення у цінний лист та фіскальними чеками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як зазначає позивач в уточненому розрахунку позовної заяви, відповідачем було частково повернуто позивачу передоплату в розмірі, у зв'язку з чим станом на час розгляду справи судом заборгованість відповідача перед позивачем склала 189 848,36 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив наявність заборгованості відповідача перед позивачем на дату порушення справи у розмірі 189 848,36 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів поставки товару в повному обсязі, передбаченому Специфікацією №1 до Договору, як і доказів повернення позивачу передплати у розмірі 189 848,36 грн. відповідачем суду не надано, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 189 848,36 грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання за Договором та Специфікацією № 1 до Договору позивач, просить суд стягнути з відповідача на підставі п.8.5. Договору пеню в розмірі 19 676,84 грн., завдані збитки в розмірі 101 869,64 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 9 842,30 грн., нараховані на підставі ст.536 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, Господарський кодекс України закріплює альтернативні способи встановлення розміру штрафних санкцій, у тому числі й пені, надаючи сторонам право передбачити розмір санкцій у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, не обмежуючись при цьому застосуванням таких санкцій лише до грошових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 27.09.2005 року, в якій Верховний Суд України вказав, що відповідно до ст.193 ГК України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Вимогами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.8.5. Договору у випадку недотримання строків поставки товару постачальник оплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості непоставленого в строк товару, за кожен день прострочення, але не більше 5 % вартості непоставленого товару.

З огляду на те, що відповідачем товар в повному обсязі у визначений п.4 Специфікації № 1 до Договору строк не поставлено, позивач має право на нарахування пені з 01.03.2014р. з суми вартості непоставленого товару в розмірі 529 848,36 грн.

Судом перевірено розрахунок позивача пені, з урахуванням здійсненої часткової оплати відповідачем, у зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 19 676,84 грн., заявленому позивачем.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в розмірі 101 869,64 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків позивач зазначає, що неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки унеможливило використання товару відповідно до сільськогосподарських планів позивача в період проведення посівних робіт 2014 року. Позивач зазначає, що для забезпечення ефективної посівної компанії та необхідністю належного виконання позивачем зобов'язань перед третіми особами щодо поставки товару, позивач був змушений придбати недопоставлений відповідачем товар у третіх осіб за ринковими цінами, які склалися на дату придбання, та становили 3100,00 грн. з ПДВ за одну тону, що на 499,90 грн. з ПДВ за одну тону вище, ніж вартість товару за договором поставки №13/09/14 від 09.01.2014р.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Поняття збитків надається ст. 22 ЦК України, відповідно до якої виділяють дві групи збитків: реальна шкода та упущена вигода. В разі порушення зобов'язання боржником, він зобов'язаний відшкодувати збитки в повному обсязі.

Згідно з ч.1 та 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

Суму збитків, яку просить стягнути позивач, становить різниця вартості придбаного позивачем у третіх осіб товару в кількості недопоставленого відповідачем товару та вартості аналогічного товару, який відповідач зобов'язався поставити позивачу за умовами Специфікації № 1 до договору поставки №13/09/14 від 09.01.2014р.

Відповідно до п.2.1. Договору позивач зобов'язався здійснити поставку товару позивачу партіями в об'ємі 3500 тонн (+/- 10 %).

Специфікацією № 1 до Договору сторонами погоджено поставку відповідачем позивачу товару: добрива рідкі азотні-карбамідно-аміачні суміш (КАС-32), вартість за од. з ПДВ - 2600,10 грн.; кількість 1 000,00 тон (+/-10 %); загальна вартість з ПДВ 2 600 100,00 грн.

Як встановлено судом вище, відповідачем було недопоставлено позивачу товар у кількості 203,780 тон вартістю 529 848,36 грн. згідно Специфікації №1 до Договору.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою допоставити товар.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист відповідача №518 від 07.04.2014р., з якого вбачається, що відповідачем було повідомлено позивача про неможливість здійснити поставку товару за Договором та висловлено намір відповідача повернути передоплату.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару, 21.02.2014р. позивачем було укладено Договір поставки №15/01С від 21.02.2014р. з Приватним акціонерним товариством «Украгро НПК», за умовами якого ПрАТ «Украгро НПК» зобов'язалося поставити позивачу 2500,00 тон товару - КАС-32; ціна за од.без ПДВ 2 583,33 грн., загальна вартість з ПДВ 7 750 000,00 грн.

Долученими до матеріалів справи видатковими накладними №С446 від 03.03.2014р., №С493 від 03.03.2014, №С495 від 04.03.2014, №С496 від 05.03.2014 та платіжними дорученнями №5591 від 23.04.2014р., №6461 від 16.05.2014р. підтверджується поставка ПрАТ «Украгро НПК» позивачу товару КАС-32 у кількості 214,78 тон та оплата товару на суму 627 050,70 грн.

Твердження представника відповідача про те, що позивачем не надано доказів використання товару КАС-32 для власних потреб спростовуються долученими до матеріалів справи актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин.

Згідно Договору поставки №15/01С від 21.02.2014р.. укладеному з ПрАТ «Украгро НПК» вартість товару КАС-32 склала 3100.00 грн. з ПДВ за од. товару, в той час як за договором поставки, укладеним з відповідачем, ціна за од. товару складала 2600,10 грн. з ПДВ.

Оскільки, відповідачем не було посталено позивачу товар у кількості 203,780 тон вартістю 529 848,36 грн., аналогічна кількість товару позивачем була придбана у ПрАТ «Украгро НПК» за ціною 631 718,00 грн. (203,780 * 3100,00).

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару КАС-32 у кількості 203,780 тон позивачу було завдано збитки на суму 101 869,64 грн. (631 718,00 - 529 848,36 грн.).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 101 869,64 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 9 842,30 грн., нараховані позивачем на підставі ст.536 ЦК України та ч.6 ст.231 ГК України, задоволенню судом не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору, укладеного між сторонами, розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено, проте чинним законодавством не визначено, що такі проценти є штрафними санкціями, а отже необґрунтованим є посилання позивача на приписи ч.6 ст.231 ГК України, яка визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, проценти за користування чужими грошовими коштами не є штрафною санкцією, і їх віднесено до іншого способу захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає в отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, наведену в постанові від 15.10.2013 р. № 3-30гс13, відповідно до якої стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України, а відповідно не може бути застосовано до спірних правовідносин її приписи щодо сплати 3 % річних, як плати за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи зазначене, у суду немає підстав для задоволення заявлених позовних вимог в цій частині.

За приписами ст. 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (02002, м.Київ, вул.Луначарського, будинок 4, літ.А, код ЄДРПОУ 32305906) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" (30600, Хмельницька область, Теофіпольський район, селище міського типу Теофіполь, вул.Леніна, буд.37В, код ЄДРПОУ 35080933) 189 848 (сто вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 36 коп. - основного боргу, 19 676 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 84 коп. - пені, 101 869 (сто одну тисячу вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 64 коп. - збитків та 6 227 (шість тисяч двісті двадцять сім) грн. 89 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Повне рішення складено 20.10.2014р.

Суддя Л.М. Шкурдова