Рішення № 41025666, 07.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15563/14 07.10.14

За позовомВиконувача обов'язків прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі: 1)Міністерства енергетики та вугільної промисловості України; 2)Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»доПублічного акціонерного товариства «Київенерго»простягнення 165315,28 грн.Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

Від прокуратури Долгорук С.М.- прокурор відділу

від позивача 1) не з'явились; 2) Чеботарьова І.Г. - представник

від відповідача Сватюк С.П. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконувач обов'язків прокурора Шевченківського району м. Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 3% річних в розмірі 144031,97 грн та 21283,30 грн втрат від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/15563/14 та призначено розгляд справи на 17.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2014 продовжено строк розгляду справи на 15 днів згідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та відкладено розгляд справи на 07.10.2014.

У судовому засіданні 07.10.2014 судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обґрунтовуючи позов, прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №14/2274/11 в частині своєчасного проведення розрахунків за придбаний природний газ.

Позивач-1 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України пояснень по суті спору не надав.

Позивач -2 позов підтримав.

Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі, відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, і вина Київенерго у простроченні платежів за газ відсутня.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (далі - позивач, компанія, постачальник) та Публічним акціонерним «Київенерго» (далі - відповідач, покупець) укладено договір №14/2274/11 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався передати покупцеві у IV кв.2011року та 2012 році імпортований природний газ (далі - газ) для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі, на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 852354051,23 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за п'ять днів до початку поставки. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів сплачується протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до положень п. 11.1 договору останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - по повного погашення заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, за отриманий природний газ у грудні 2012 року вартістю 114838773,02 грн відповідач розрахувався 22.11.2013 платіжними дорученнями №32753 на суму 107028,38 грн, №32745 на суму 441595,79 грн, №32749 на суму 135732,63 грн, платіжним дорученням від 18.09.2013 (проведено 23.09.2013) №12236 на суму 10756367,00 грн, а також платіжним дорученням від 10.02.2014 (проведено 14.02.2014) №13015 на суму 7323476,10 грн.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що основне зобов'язання з оплати відповідачем виконано, заборгованість за поставлений газ за грудень 2012 року у відповідача відсутня.

Однак відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ несвоєчасно. У зв'язку з чим прокурор заявив вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 21283,30 грн та 3% річних в розмірі 144031,97 грн, які нараховані за період з 19.08.2013 по 14.02.2014 (вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені за неналежне виконання умов договору №14/2274/11 за період до 19.08.2013 розглядалися Господарським судом міста Києва в межах справи №910/16766/13).

Суд вважає, що заявлений прокурором позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 «Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.

На виконання зазначеної постанови, між позивачем-2, відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було укладено договір про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування № 3/30 від 08.02.2014, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування», затверджених зазначеною вище постановою Кабінету Міністрів України.

За змістом даного договору (п. 2 - п. 8) сторони погоджують перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання договору сторонами. За узгодженим сторонами порядком перерахування, Публічне акціонерне товариство «Київенерго», отримавши кошти від Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), перераховує на рахунок Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» кошти в сумі 7323476,10 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2012 рік згідно договору від 30.09.2011 №14/2274/11.

Сторони у графі платіжного доручення «Призначення платежу» додатково зазначають: «пункт 24 статті 14 та пункт 2 статті 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік», а також дату та номер договору.

Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 10 зазначеного вище договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» зобов'язалася перераховувати кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальником імпортованого природного газу.

Таким чином, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків № 3/30 від 08.02.2014, відповідач та позивач-2 тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ вартістю 7323476,10 грн, поставлений відповідно до договору поставки природного газу №14/2274/11.

Отже, для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання в цій частині, передбачених частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 16 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Кошти у розмірі 7323476,10 грн сплачені відповідачем позивачу-2 платіжним дорученням №13015. У графі платіжного доручення «призначення платежу» зазначено: п. 24 ст.14, п.2 ст.16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік», а також містяться посилання на договір №3/30 від 08.02.2014 та договір №14/2274/11 від 30.09.2011.

Таким чином, зважаючи на те, що 7323476,10 грн за поставлений у грудні 2012 року природний газ сплачено у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків №3/30 від 08.02.2014, підстави для стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції за прострочення оплати 7323476,10 грн відсутні.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що аналогічної позиції дотримується і Верховний суд України у своїх постановах від 09.09.2014р. у справах №5011-35/1533-2012-19/522-2012, №5011-35/1272-2012-42/527-2012 та №5011-1/1043-2012-42/528-2012, рішення якого відповідно до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України, прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Посилання відповідача на те, що відсутня вина відповідача, оскільки погашення даної заборгованості має здійснюватись за бюджетні кошти, суд відхиляє. Договір №14/2274/11 від 30.09.2011 укладено виключно між позивачем та відповідачем, та згідно умов даного договору (п. 6) саме відповідач зобов`язався проводити оплату за отриманий газ.

За здійсненим судом перерахунком в межах визначеного прокурором періоду, з урахуванням суми боргу, на яку підлягають нарахуванню інфляція та 3% річних, індексів інфляції за спірний період, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 36286,58 грн 3% річних. Решта вимог прокурора задоволенню не підлягає.

У п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відзначається, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор.

У зв'язку з частковим задоволенням позову судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог і підлягають стягненню в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького 6, код ЄДРПОУ 20077720) 36286 (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят шість) грн 58 коп. 3% річних.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Державного бюджету України 725 (сімсот двадцять п'ять) грн 73 коп. судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Державного бюджету України 1290 (одна тисяча двісті дев'яносто) грн 29 коп. судового збору.

Стягнути з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30, код ЄДРПОУ 37471933) на користь Державного бюджету України 1290 (одна тисяча двісті дев'яносто) грн 29 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.10.2014

Суддя Ю.М.Смирнова