Ухвала суду № 41025127, 23.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

23 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2195/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Вербицької Н.В.судді -Скрипченка В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки),

встановила:

Позивач - ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.05.2014 року № №0003181702, №0003191702, №0003311702, та вимогу №Ф-0003311702 від 04.06.2014 року про сплату боргу (недоїмки).

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що висновок податкового органу щодо безтоварності господарської операції з поставки газу контрагентом ТОВ «Прімаукргаз» є необґрунтованим, оскільки у ФОП ОСОБА_4 були наявні первинні документи, які відповідно до вимог податкового законодавства є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту підприємця та підтверджують товарність вчинення господарської операції. При цьому позивач зазначив, що посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у м.Полтава про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Прімаукргаз» не є нормативно-правовим актом і не створює для позивача правових наслідків.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги і просили їх задовольнити.

Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року адміністративний позов було задоволено. Було скасовано податкове повідомлення - рішення від 29.05.2014 року №0003181702, №0003191702, №0003311702, також було скасовано вимогу №Ф-0003311702 від 04.06.2014 року про сплату боргу (недоїмки).

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ставиться питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що ОСОБА_4 був зареєстрований як ФОП та перебував на обліку платників податків в ДПІ у м. Херсоні, а також зареєстрований в якості платника податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки, основними видами діяльності ФОП ОСОБА_4 є роздрібна торгівля пальним, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, надання інших індивідуальних послуг.

Судом 1-ї інстанції також було встановлено, що відповідно до пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 ПК України, відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «Прімаукргаз» за вересень 2013 року, за результатами якої було складено акт від 16.05.2014 року №723/21-03-17-02/376005616032.

Висновками даного акту є встановлені порушення:

1) п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, а саме заниження ПДВ за 2013 рік на суму 10159,33 гривень;

2) п. 177.2 ст. 177, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а саме: заниження податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2013 рік на суму 7616,82 гривень;

3) п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», було занижено суму єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу за перевіряємий період на суму 6368,15 гривень.

На підставі вказаних висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.05.2014 року: №0003181702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 7616,82 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1904,21 грн., №0003191702 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 10159,33 грн. та за штрафними санкціями у сумі 2539,83 грн., №0003311702 про застосування штрафних санкцій у сумі 318,41 гривень. Також була прийнята вимога №Ф-0003311702 від 04.06.2014 року про сплату боргу (недоїмки), у сумі 6368,15 грн., у тому числі і штраф у розмірі 318,41 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги суд 1-ї інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 29.05.2014 року №0003181702, №0003191702, вимоги від 04.06.2014 р. про сплату боргу (недоїмки), рішення від 04.06.2014 року №0003311702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду 1-ї інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податковим органом грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 7616,82 грн. та по податку на додану вартість у сумі 10159,33 грн. є встановлення в акті перевірки факти завищення валових витрат на суму 50796,65 грн., відображених у декларації про доходи за 2013 рік, а також завищення податкового кредиту на 10159,33 грн. у вересні 2013 року за господарською операцією ФОП ОСОБА_4 з TOB «Прімаукргаз», у зв'язку з складанням ДПІ у м. Полтава акту №618/16-03-22-02-12/37600562 «Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ «Прімаукргаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року», в якому встановлено ненадання ТОВ «Прімаукргаз» до перевірки будь-яких документів, що підтверджують транспортування товару, та документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в місцях прийому/передачі товару.

Також з матеріалів справи вбачається, що у вересні 2013 року між позивачем та ТОВ «Прімукргаз» було укладено генеральний договір №ПГ/7-13 на поставку газу зрідженого, згідно умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар, а покупець прийняти його та оплатити на умовах даного договору, кількість, асортимент та ціна товару узгоджується сторонами та вказується в заявках, специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного договору, умови поставки: автоцистернами покупця або постачальника, EXW - франко-термінал, EXW - нафтобаза зберігання на протязі 5 днів з моменту узгодження заявки, СРТ - пункт призначення згідно заявки покупця, DAF - назва місця поставки згідно письмової заявки покупця тощо. Специфікацією №1 до вказаного договору було визначено найменування товару - газ скраплений 2711129700, кількість та вартість товару, а також термін поставки товару та термін оплати товару (а.с. 27-29, 31).

На виконання умов даного договору ТОВ «Прімукргаз» у вересні 2013 року було поставлено ФОП ОСОБА_4 газ скраплений у загальній кількості 5,957 т всього на загальну сумі 60956,00 грн., в тому числі ПДВ 10159,33 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями видаткової (№РН-0000111 від 24.09.2013 року) та податкової (№107 від 24.09.2013 року) накладних (а.с. 30, 32).

Оплата товару була здійснена у безготівковій формі у сумі 60956,00 грн., що підтверджується наданою до матеріалів справи копією платіжного доручення №42 від 26.09.2013 року (а.с. 30).

Транспортування товару від вказаного постачальника до позивача підтверджується договором перевезення вантажів №06-24/09-13ПВ від 06.09.2013 року, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Авто Ліга» (а.с. 33), актом здачі-прийняття робіт №ОУ - 0000528 від 24.09.2013 року про надання ТОВ «Авто Ліга» ФОП ОСОБА_4 транспортних послуг (а.с. 73), податковою накладною (а.с. 74), специфікацією (а.с.72), а також наданою до матеріалів справи копією товарно-транспортної накладної від 24.09.2013 року №92 (а.с.78).

Щодо доказів використання ФОП ОСОБА_4 придбаного товару у спірного постачальника у своїй підприємницькій діяльності, позивачем надано до матеріалів справи первинні документи - Z-звіти щодо подальшої реалізації вказаної продукції покупцям.

Суд відмічає, що станом на момент проведення господарської операції позивачем з вказаним контрагентом-постачальником, останній знаходився в Єдиному реєстрі, як юридична особа, та був платником ПДВ, що не заперечувалося відповідачем у ході судового розгляду справи (а.с.75-76).

Про товарність вчинення спірної господарської операції свідчить також інформація, яка викладена в акті перевірки, зокрема, наявність у ФОП ОСОБА_4 газової АЗС - АДРЕСА_1, та патенту на автогазозаправочний пункт (АДРЕСА_1).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 вищезазначеного Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Надані позивачем до суду документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, та підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Прімукргаз» зареєстровано та було зареєстровано на момент здійснення господарських правовідносин з ФОП ОСОБА_4 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як юридичні особи.

Посилання апелянта на порушення податкового законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Прімаукргаз» колегія суддів не приймає до уваги, оскільки можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нікчемність операцій з позивачем.

Податковим органом було зазначено, що в порушення п. 2 ч. 1 ст. ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ФОП ОСОБА_4 було занижено чистого доходу на суму 50778,65 грн. та згідно ст. 9 цього Закону занижено суму страхових внесків від суми чистого доходу за 2013 рік, внаслідок чого було донараховано єдиного соціального внеску на суму 6368,15 гривень.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з абз. 1 ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з доводом суду 1-ї інстанції відносно того, що у зв'язку з тим, що в ході розгляду даної справи заниження чистого доходу ФОП ОСОБА_4 на суму 6368,15 грн. спростовано первинними документами, що підтверджують реальне виконання договору з його контрагентом ТОВ «Прімаукргаз», тому вимога від 04.06.2014 року про сплату податкового боргу (недоїмки) у сумі 6686,56 грн., в тому числі штрафні санкції у сумі 318,41 грн. та рішення від 04.06.2014 року №0003311702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 6686,56 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ч.1). В адміністративний справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2).

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки) - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5-ть днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/Н.В. ВербицькаСуддя:/підпис/В.О. Скрипченко