Ухвала суду № 41025098, 21.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6495/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря: Савін І.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районні ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №16126552213 від 04 лютого 2014 року в частині визначення податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість на суму в розмірі 126 500,00 грн., в тому числі за основним платежем - 84 333,00 грн., за штрафними санкціями - 42 167, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач по справі - Державна податкова інспекція у Печерському районні ГУ Міндоходів у м. Києві - подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 13.01.2014 року по 16.01.2014 року податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку з питань повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операцій по господарських відносинах із ТОВ «МОНОЛІТБУД СЕРВІС» за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.01.2014 року № 43/26-55-22-03/35573003 у якому встановлено порушення позивачем норм чинного законодавства України, а саме: п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем завищено суму податку на додану вартість за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року на суму в розмірі 126 500,00 грн., в тому числі за основним платежем - 84 333,00 грн., за штрафними санкціями - 42 167, 00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №16126552213 від 04 лютого 2014 року яким визначено податкове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість на суму в розмірі 126 500,00 грн., в тому числі за основним платежем - 84 333,00 грн., за штрафними санкціями - 42 167, 00 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.05.2013 року між ТОВ «АНТ ЯПИ» (замовник) та ТОВ «МОНОЛІТБУД СЕРВІС» (підрядник) укладено договір підряду №05, відповідно до якого ТОВ «МОНОЛІТБУД СЕРВІС» зобов'язалось у встановлений договором строк виконати на об'єкті замовника (ТОВ «АНТ ЯПИ») комплекс будівельно-монтажних робіт.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності ТОВ «АНТ ЯПИ» є: 41.20.- Будівництво житлових та нежитлових будівель, 43.21. - Електромонтажні роботи, 43.22. - Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондеціювання, 43.39. - Інші роботи із завершення будівництва, а тому замовлення здійснення комплексу будівельно-монтажних робіт на об'єкті будівництва пов'язано із здійсненням господарської діяльності.

На виконання умов договору, між позивачем та ТОВ «МОНОЛІТБУД СЕРВІС» було підписано акт виконаних робіт № 1 від 30.06.2013 року.

Крім того, ТОВ «МОНОЛІТБУД СЕРВІС» було надано позивачу акти приймання-передачі будівельних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3, а також податкову накладну від 30.06.2013 року на суму ПДВ 84 333, 33 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, надані позивачем документи, у тому числі договір, акти приймання-передачі виконаних робіт згідно умов договору, податкова накладна, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, регістри бухгалтерського обліку мають силу первинних документів, оскільки підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «МОНОЛІТБУД СЕРВІС».

Посилання апелянта, що операції між ТОВ «АНТ ЯПИ» та ТОВ «МОНОЛІТБУД СЕРВІС» здійсненні за відсутності факту реальності господарських операцій, не беруться колегією суддів до уваги, з наступних підстав.

Відповідно до частин 1,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Проте, податковий орган не надав доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не надано доказів, які б свідчили, що фінансово-господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ» та Товариством з обмеженою відповідальність «МОНОЛІТБУД СЕРВІС» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районні ГУ Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 22 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.