Постанова № 41025081, 13.10.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2738/14

13 жовтня 2014 року м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Новак І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанов ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3) звернулася до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції (далі - ВДВС Здолбунівського РУЮ) про визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.06.2014 року по примусовому виконанню вимоги №Ф518 від 05.11.2010 року та постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.06.2014 року по примусовому виконанню вимоги №Ф180У від 29.03.2011 року, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.06.2014 року по примусовому виконанню вимоги №Ф518 від 05.11.2010 року та постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.06.2014 року по примусовому виконанню вимоги №Ф180У від 29.03.2011 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до законодавства, чинного на час винесення управлінням пенсійного фонду України в Здолбунівському районі вимог №Ф518У від 05.11.2010 року, та №Ф180У від 29.03.2011 року, вказані вимоги могли бути пред'явлені до виконання до 05.11.2011 року та 05.11.2012 року відповідно. Однак, всупереч цьому заяви про відкриття виконавчого провадження були подані 25.06.2014 року, тобто після закінчення терміну пред'явлення рішення до виконання. За таких обставин, на думку позивача, державний виконавець зобов'язаний був відмовити у відкритті виконавчих проваджень за вказаними вимогами управління пенсійного фонду. З таких підстав, вважає дії державного виконавця при винесенні оскаржуваних постанов про відкриття проваджень незаконними, постанови від 25.06.2014 року - протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому просив позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення на позовну заяву (а.с.21-22). В обґрунтування заперечень вказав, що 31.10.2013 року державним виконавцем було закінчено виконавче провадження з виконання вимог №Ф180У від 29.03.2011 року та №Ф518У від 05.11.2010 року. Пояснив, що 21.05.2014 року до ВДВС Здолбунівського РУЮ було скеровано скаргу УПФУ в Здолбунівського районі на бездіяльність посадових осіб ВДВС Здолбунівського РУЮ під час виконання зазначених вимог пенсійного фонду. Зазначив, що під час розгляду даної скарги було встановлено, що 31.10.2013 року ці виконавчі документи були повторно пред'явлені до виконання, однак на виконанні у відповідача згідно з даними ЄДРВП зазначені вимоги не перебували. Повідомив, що у зв'язку з цим, 25.06.2014 року УПФУ у Здолбунівському районі було надано дублікати виконавчих документів (вимог), 26.06.2014 року державним виконавцем винесено оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження. За таких обставин, вважає, що державний виконавець діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а оскаржувані постанови правомірні та обґрунтовані, а тому підстав для їх скасування немає. З таких підстав просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у ВДВС Здолбунівського РУЮ перебуває виконавче провадження від 25.06.2014 року ЄДРВП №44731837 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 1540,80 грн. на користь УПФУ у Здолбунівському районі.

Матеріали справи свідчать, що на підставі заяви про примусове виконання від 06.12.2010 року державним виконавцем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №23570092 з виконання вимоги управління Пенсійного фонду України №518У від 05.11.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 758,46 грн.(а.с.24).

13.05.2011 року на підставі заяви про примусове виконання від 13.05.2011 року державним виконавцем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №29963425 з виконання вимоги управління Пенсійного фонду України №518У від 05.11.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 782,34 грн.(а.с.23).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 31.10.2013 року ВП№29963425 та ВП№23570092 (а.с.25-26), вимоги УПФУ у Здолбунівському районі №Ф180У від 29.03.2011 року та №Ф518У від 05.11.2010 року були повернені стягувачеві у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.

31.10.2013 року на адресу відповідача надійшла заява УПФУ у Здолбунівському районі №3926/07 про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання рішення, зокрема, щодо ОСОБА_3 - вимоги про сплату боргу №180 від 29.03.2011 року та №518 від 05.11.2010 року (а.с.27).

20.05.2014 року УПФУ у Здолбунівському районі звернулося до ВДВС Здолбунівського РУЮ зі скаргою на дії (бездіяльність) посадових осіб ВДВС Здолбунівського РУЮ щодо примусового виконання вимог про сплату боргу №180 від 29.03.2011 року та №518 від 05.11.2010 року (а.с.28).

За результатами розгляду скарги 02.06.2014 року відповідач направив запит до УПФУ у Здолбунівському районі про надання дублікатів вимог УПФУ у Здолбунівському районі №180 від 29.03.2011 року та №518 від 05.11.2010 року (а.с.29).

У зв'язку з цим 25.06.2014 року на підставі заяви про примусове виконання від 25.06.2014 року та наданих дублікатів вимог, державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44731611 з виконання вимоги УПФУ у Здолбунівському районі №Ф518У від 05.11.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 758,46 грн. та ВП №44731495 з виконання вимоги УПФУ у Здолбунівському районі №Ф180У від 29.03.2011 року про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 782,34 грн.(а.с.30)

Надаючи правову оцінку постанові про відкриття виконавчого провадження від 25.06.2014 року по примусовому виконанню вимоги №Ф518 від 05.11.2010 року та вимоги №Ф180У від 29.03.2011 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 5 п. 7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"№2464-VI від 8 липня 2010 року стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Частиною 3 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"№1058-IV від 9 липня 2003 року (в редакції чинній до 01.01.2011 року, тобто на час винесення вимоги №Ф518У від 05.11.2010 року) (далі - Закон №1058) встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

Норми ідентичного змісту встановленні ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року (в редакції, чинній на час винесення вимоги №Ф180У від 29.03.2011 року) (далі - Закон №2464).

Згідно з ч.5 ст.25 Закону №2464 вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №606).

Відповідно до ст.2 Закону №606 примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 3 даного Закону встановлено, що державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

4-1) опротестовані нотаріусом векселі, крім векселів, опротестованих у недатуванні акцепту;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;

9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;

10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ст. 19 Закону №606 у виконавчому документі повинні бути зазначені:

1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Норми аналогічного характеру встановлені п.1.4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року за №74/5.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону №606 виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років;

3) посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців;

4) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

5) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з копії паспорта громадянина України, прізвище позивача - ОСОБА_3 (а.с.5).

Попри це, судом встановлено, сторонами в судовому засіданні не заперечувалося, що вимоги про сплату боргу №Ф518У від 05.11.2010 року та №Ф180У від 29.03.2011 року винесені УПФУ у Здолбунівському районі стосовно ОСОБА_3 (а.с.32-33). У зв'язку з цим на підставі оспорюваних постанов про відкриття виконавчого провадження від 25.06.2014 року виконавче провадження з виконання вказаних вимог відкрито стосовно ОСОБА_3, а не ОСОБА_3 (а.с.30).

В силу вимог ч.1, ч.2 ст. 25 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, всупереч вказаній нормі державний виконавець не перевірив чи відповідають виконавчі документи (вимоги УПФУ у Здолбунівському районі №Ф518У від 05.11.2010 року та №Ф180У від 29.03.2011 року) вимогам, передбаченим ст.19 Закону №606.

За таких обставин, оскільки державний виконавець не встановив відповідність ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) боржника, вказаного у виконавчих документах, то правові підстави для прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження ВП №44731611 та ВП № 44731495 від 25.06.2014 року у державного виконавця були відсутні.

Доводи представника відповідача про те, що боржника можна ідентифікувати за іншими реквізитам виконавчого документу, зокрема, ідентифікаційним номером платника внесків, суд до уваги не приймає, оскільки за приписами ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", ім'я боржника та ідентифікаційний код є самостійними обов'язковими реквізитами, що має містити виконавчий документ. Відтак, покликання відповідача на вказану обставину ну усуває допущене відповідачем порушення Закону України "Про виконавче провадження" в частині відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини в їх сукупності, суд вважає, що державний виконавець ВДВС Здолбунівського РУЮ Новак І.М., приймаючи постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №44731611 та ВП № 44731495 від 25.06.2014 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №44731611 та ВП № 44731495 від 25.06.2014 року не відповідають вказаним критеріям правомірності, оскільки винесені передчасно та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Поряд з цим, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про протиправність дій державного виконавця стосовно відкриття виконавчого провадження за виконавчими документами, що пред'явлені після закінчення терміну пред'явлення їх до виконання.

Встановлено, що виконавчі документи перебували на виконанні у відділі ДВС Здолбунівського РУЮ з 06.12.2010 року та 13.05.2011 року відповідно по 31.10.2013 року. Відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) вимоги органів Пенсійного фонду про сплату боргу могли бути пред'явлені протягом року.

В той же час, згідно п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження", строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Вимоги позивача правомірні, обґрунтовані, такі, що підтверджуються матеріалами справи, а тому позов підлягає до задоволення повністю.

Окремо суд зазначає, що скасування постанов про відкриття виконавчого провадження не позбавляє стягувача можливості повторного пред'явлення таких виконавчих документів до виконання в порядку та у спосіб, встановлений Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження державного виконавця відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції Новак І.М. від 25 червня 2014 року ВП№44731611.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження державного виконавця відділу державної виконавчої служби Здолбунівського районного управління юстиції Новак І.М. від 25 червня 2014 року ВП№44731495.

Присудити на користь позивача ОСОБА_3 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73,08 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гломб Ю.О.