Постанова № 41024090, 21.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р. Справа№ 911/2589/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Фільманович М.Є.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Авєріна В.Є.;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

на рішення Господарського суду Київської області

від 19.08.2014р.

у справі №911/2589/14 (суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Відкритий

лист"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

про стягнення 212 853,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Відкритий лист" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (далі - відповідач) заборгованості за договором поставки №191-ПС-11/12 від 01.02.20112р. у загальній сумі 344 625,90 грн. (з них: 326 890,98 грн. - основний борг, 14 751,10 грн. - пеня, 2 983,82 грн. - 3% річних), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем в частині оплати вартості поставленого товару у погоджені сторонами строки та розмірах.

В процесі судового розгляду позивач уточняв розмір своїх вимог та згідно з останньою заявою просив суд стягнути з відповідача 216 854,11 грн. (з них: 202 182,90 грн. - основний борг, 12 138,41 грн. - пеня, 2 532,8 грн. - 3% річних) (том справи - 2, аркуші справи - 22-23).

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на безпідставності та необґрунтованості позовних вимог. Зокрема, відповідач просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення 148 000,00 грн. основного боргу, у зв'язку зі сплатою цієї суми після порушення провадження у даній справі. Решта позовних вимог відповідачем не визнано з посиланням на те, що строк оплати товару не настав, оскільки видаткові накладні містять певні недоліки (відсутня інформація щодо номеру та дати замовлення), тому виконання зобов'язання з оплати відстрочується до усунення цих недоліків відповідно до п.п.2.5, 4.2 договору поставки №8-13/У від 02.01.2013р.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.08.2014р. у справі №911/2589/14 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 198 181,98 грн. основного боргу, 12 138,41 грн. пені, 2 532,80 грн. процентів, а також 4 337,80 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором (том справи - 2, аркуші справи - 39-45).

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2014р. у справі №911/2589/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом, доводи апеляційної скарги відповідача ідентичні тим, які наводилися ним під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.09.2014р.

В судове засідання 29.09.2014р. представники сторін не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 21.10.2014р.

В судовому засіданні 21.10.2014р. представник відповідача надав колегії суддів пояснення, в яких зазначив про те, що він підтримує апеляційну скаргу, просить суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2014р. у справі №911/2589/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання 21.10.2014р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 21.10.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.02.2012р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір поставки №191-ПС-11/12 (далі - Договір), за умовами якого (розділ 1) постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору. Товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується у замовленні, узгодженому сторонами у встановленому цим Договором порядку (том справи - 1, аркуші справи - 39-44).

Асортимент, ціну та порядок розрахунків за товар сторонами погоджено в розділі 2 Договору, згідно з п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.6 якого асортимент і ціна товару, що поставляється за Договором, відображаються сторонами в Специфікації. Ціна товару, що вказана в накладних, які надаються постачальником покупцю разом із партією товару, повинна відповідати специфікації. Зміна ціни без попереднього узгодження сторонами шляхом складання та підписання нової специфікації, до виконання всіх діючих і не виконаних на момент такої зміни замовлень, не допускається. Ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно відповідних накладних за цим Договором. Усі розрахунки за договором здійснюються винятково у національній валюті України. Днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника. Обов'язковою умовою для оплати поставленого за Договором товару є наявність у покупця, оформлених у встановленому чинним законодавством України та п.п.4.2 цього Договору порядку, відповідної накладної і податкової накладної та інших документів, які передбачені розділом 4 Договору, а також відповідність цін в накладній діючій специфікації. При відсутності одного з зазначених документів, а також в разі їх неналежного оформлення, наявності розбіжностей у відомостях чи даних, постачальник повинен надати відсутні документи або привести документи у відповідність до вимог чинного законодавства України та вимог п.п.4.2 цього Договору протягом 7-ми днів з дати поставки. Оплата за товар здійснюється протягом 70 календарних днів з дати поставки за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п.п.2.5 Договору.

В п.11.1 Договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року; у тому випадку, якщо сторони, у термін не менш ніж за 20 днів до закінчення дії договору не повідомлять про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовженим на один рік.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 326 890,98 грн. Однак відповідач не розрахувався з позивачем в порядку та строки, обумовлені Договором, що призвело до виникнення заборгованості.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку виконати свої грошові зобов'язання перед позивачем, останній звернувся за захистом своїх прав до суду.

На час розгляду місцевим господарським судом даної справи сума основного боргу відповідача перед позивачем становила 202 182,90 грн.

Окрім вимог про стягнення з відповідача основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 12 138,41 грн. пені та 2 532,8 грн. 3% річних.

Місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив, визнавши їх нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що в період з 04.01.2013р. по 04.03.2014р. на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 326 890,98 грн., про що сторонами було складено та підписано видаткові та товарні накладні (том справи - 1, аркуші справи - 45-192).

Як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі відповідач зазначав про наявність у видаткових накладних, які були підписані сторонами, низки недоліків.

Однак жодних зауважень (претензій) щодо якості, кількості переданого позивачем товару, строків поставки та/або оформлення супровідної документації від відповідача не надходило. Доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Окрім того, згідно з умовами п.3.17 Договору датою приймання партії товару та переходу права власності та ризиків вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, наявні в матеріалах справи накладні є первинними обліковими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідають вимогам, встановленим ст. 9 названого Закону та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

До того ж, отриманий від позивача на підставі видаткових накладних товар був оприбуткований відповідачем, про що свідчать надані суду зведені бухгалтерські документи - акти звірки (том справи - 1, аркуші справи - 212-224; том справи - 2, аркуші справи - 15-16, 25-26). Доказів на підтвердження протилежного суду не надано.

В ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У встановлені в Договорі строки відповідач грошові кошти в оплату вартості поставленого позивачем товару не перерахував, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої на час вирішення спору місцевим господарським судом становив 202 182,90 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листом вих.№151 від 29.07.2014р. (том справи - 2, аркуш справи - 27), в якому він виклав пропозицію зарахувати передплату у розмірі 4 000,92 грн. за договором №07-ПС11/14 від 27.01.2014р. в рахунок погашення заборгованості за договором №191-ПС11/12 від 01.02.2012р.

З наданих відповідачем письмових пояснень б/н від 19.08.2014р. (том справи - 2, аркуш справи - 32) вбачається, що відповідач прийняв пропозицію позивача, внаслідок чого передплата за договором №07-ПС11/14 у розмірі 4 000,92 грн. було зараховано позивачем в погашення заборгованості за спірним договором поставки №191-ПС-11/12 від 01.02.2012р.

Наведене підтверджується також наявними у справі Актами звірки розрахунків (том справи - 2, аркуші справи - 26-27, 34).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2014р., на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 4 000,92 грн. було припинено (том справи - 2, аркуші справи - 36-37).

Таким чином, залишок несплаченого відповідачем основного боргу становить 198 181,98 грн.

Оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про здійснення ним повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 198 181,98 грн. основного боргу.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п.7.2 Договору передбачено, що у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим Договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку у розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Окрім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем, нарахування неустойки (пені) та 3% річних є правомірним.

Перевіривши розрахунок неустойки (пені) та 3% річних, здійснений місцевим господарським судом, колегія суддів погоджується з його обґрунтованістю, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 138,41 грн. пені та 2 532,80 грн. 3% річних.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2014р. у справі №911/2589/14 - без змін.

2. Матеріали справи №911/2589/14 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков