Рішення № 41023879, 14.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"14" жовтня 2014 р. Справа № 911/3925/14

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖ ЗБВІК», м. Вінницядо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1про стягнення 38422,14 грн.за участю представників:

позивача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномвідповідача:ОСОБА_1 - паспортсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖ ЗБВІК» (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 38422,14 грн., з яких 30500 грн. основний борг, 4451,22 грн. інфляційні втрати, 1070,92 грн. 3% річних та 2400 грн. збитки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 20.09.2013р. № 19 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Проте від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 14.10.2014р., у зв'язку з перебуванням представника у відрядженні.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають до господарського суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства. Таким чином, представник позивача, який на час розгляду даної справи перебуває у відрядженні, не є єдиним можливим законним представником, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

Відповідач, присутній в судовому засіданні письмовий відзив на позов не подав, проти позовних вимог про стягнення основного боргу не заперечує, щодо решти вимог заперечує.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 20.09.2013р. № 19 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов'язується передати у власність відповідача - покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти і оплатити товар (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.5 договору загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються Сторонами у видаткових накладних.

Згідно п. 1.5 договору загальна ціна товару за цим договором становить 300000 грн. з ПДВ.

У відповідності до п. 2.3 договору покупець зобов'язаний сплатити постачальникові загальну ціну товару на умовах 100% попередньої оплати товару.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору, та діє до 31 грудня 2013р. (п.п. 7.1, 7.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наступними видатковими накладними: від 20.09.2013р. № РН-0000165 на суму 6700 грн., від 25.09.2013р. № РН-0000168 на суму 28879,98 грн., від 25.09.2013р. № РН-0000169 на суму 38106 грн. Зазначені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 30500 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами, повернутим товаром та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 30500 грн. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 30500 грн. заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за загальний період прострочки з жовтня 2013р. по липень 2014р. включно складають 4451,22 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за вказаний час прострочення з врахуванням повернутого відповідачем товару та здійснених проплат є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно розрахунку позивача 3% річних з простроченої суми за загальний період прострочки з 20.09.2013р. по 01.09.2014р. складають 1070,92 грн.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар починається з наступного дня після здійснення поставки товару.

Таким чином, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням встановленого початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, періоду нарахування 3% річних, заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних з простроченої суми за загальний час прострочення з 21.09.2013р. по 01.09.2014р. в розмірі 1067,78 грн. В решті заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 3,14 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 30500 грн. основного боргу, 4451,22 грн. інфляційних втрат, 1067,78 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог в частині стягнення заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 3,14 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Що стосується вимоги в частині стягнення збитків в розмірі 2400 грн., які полягають в понесених позивачем витратах на юридичну допомогу у зв'язку із захистом та відновленням свого порушеного права, то такі витрати не є збитками. Так, віднесення до збитків витрат товариства на правове обслуговування суперечить приписам статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюванню шкодою (збитками).

З огляду на викладене суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення збитків в заявленій до стягнення сумі, в зв'язку з чим відмовляє в їх задоволенні.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖ ЗБВІК» (21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Айвазовського, 4, ідентифікаційний код 35527011) 30500 (тридцять тисяч п'ятсот) грн. основного боргу, 4451 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят одну) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 1067 (одну тисячу шістдесят сім) грн. 78 коп. 3% річних, 1712 (одну тисячу сімсот дванадцять) грн. 73 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 22.10.2014р.