Рішення № 41023873, 30.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16047/14 30.09.14

за позовом Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у м. Києві

до Національного військово-історичного музею України

про стягнення заборгованості за послуги охорони

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Сватенко В.В. (дов.№1 від 30.09.2014)

СУТЬ СПОРУ:

Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у м. Києві звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Національного військово-історичного музею України про стягнення заборгованості за послуги охорони.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 22-Д/2013/Пч про надання послуг фізичної та технічної охорони від 15.01.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 порушено провадження у справі №910/16047/14 та призначено її до розгляду на 04.09.2014 року.

20.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі, у зв'язку із погашенням відповідачем суми боргу у повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.09.2014 розгляд справи відкладено на 30.09.2014 року.

У судове засідання 30.09.2014 представник позивача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення та зауважив на погашенні відповідачем суми заборгованості перед позивачем у повному обсязі до моменту порушення провадження у справі

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник позивача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2013 між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві («охорона») та Національним військово-історичним музеєм України («замовник») укладено договір № 22-Д/2013/Пч про надання послуг фізичної та технічної охорони (Договір).

За умовами Договору, «охорона» зобов'язується надати «замовнику» послуги по проведенню розслідувань та забезпечення безпеки об'єкту, розташованого за адресою: м.Київ, вул.Грушевського, 30/1.

Розрахунок вартості послуг «охорона» здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у протоколі узгодження вартості послуг охорони (додаток № 3 Договору). Вартість послуг визначається у розрахунку вартості охорони додаток №2 до Договору.

Проте, внаслідок не проведення оплати за надані позивачем послуги, у відповідача за січень-грудень 2013 виник борг у розмірі 46225,49 грн., у зв'язку із чим позивач звернувся із даним позовом до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дослідивши зміст Договору № 22-Д/2013/Пч від 15.01.2013, суд дійшов висновку, що зазначений правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Згідно положень статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена вище норма Господарського кодексу кореспондується із положеннями сттей 525, 526 ЦК України.

Як вбачається із наданої 17.09.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем заяви про закриття провадження у справі, відповідачем погашена сума заборгованості у повному обсязі, що підтверджується доданою до заяви довідкою про рух коштів на поточному рахунку позивача від 16.07.2014 року.

Пунктом 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Так, провадження у справі порушено 07.08.2014, про що постановлено ухвалу суду про порушення провадження у справі, у той час як погашення суми боргу здійснено 16.07.2014, тобто до порушення провадження у справі, що підтверджується довідкою про рух коштів на поточному рахунку позивача, що є достатньою та обґрунтованою підставою для відмови у позові.

Водночас, суд зауважує, що формулювання позивачем змісту заявленого клопотання як закриття провадження у справі, є помилковим, оскільки вчинення такої процесуальної дії можливо лише у межах цивільного і адміністративного судочинства, як то передбачено ст.205 Цивільного процесуального кодексу України та ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, та господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовується.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Так, як вище встановлено судом, підставою для звернення Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у м. Києві із даним позовом до суду є порушення відповідачем зобов'язань за договором надання послуг, а саме щодо належної та своєчасної оплати.

З системного аналізу вищевикладеного, оскільки звернення позивача із даним позовом до суду зумовили неправомірні дії відповідача, суд дійшов висновку, що витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 827,00 грн. належить покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у м. Києві до Національного військово-історичного музею України про стягнення заборгованості за послуги охорони - відмовити.

Стягнути з Національного військово-історичного музею України (01021, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 30/1; ідентифікаційний код 22999978) на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у м. Києві (04050,місто Київ, вулиця Студентська, будинок 9; ідентифікаційний код 08596920) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 30.09.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 06.07.2014 року.

Суддя К.В. Полякова