Ухвала суду № 41023240, 16.07.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа №671/1192/13-ц

Провадження №22-ц/792/1597/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року м. Хмельницький

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого судді Харчука В.М.,

суддів: Кізюн О.Ю.,

Спірідонової Т.В.

при секретарі: Вінярській А.А.

з участю: представника апелянта

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-ц/792/1597/14 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 28 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія ,

В С Т А Н О В И Л А :

заочним рішенням Волочиського районного суду від 28 квітня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» задоволені.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 12/07/2007/840-К/69 від 12 липня 2007 року в розмірі 23 153,38 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 21 травня 2013 року еквівалентно 185 064,96 гривень, звернуто стягнення на предмет іпотеки - належну на праві власності ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 51,3 кв. метрів шляхом продажу вказаного предмета іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра» на прилюдних торгах із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», за ціною на

____________ Головуюча в першій інстанції - Бабій О.М. Справа № 22-ц/792/1597/14

Доповідач - Харчук В.М. Категорія №19, 27

рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій з наданням публічному акціонерному товариству комерційний банк «Надра» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» судові витрати в сумі 1 850,65 гривень.

В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції від 28 квітня 2014 року, поданій через представника ОСОБА_4, ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права - ст.40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 Житлового кодексу України, ст.ст. 17-18 Закону України «Про охорону дитинства» ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних», ч. 3 ст. 61, ч. 4 ст. 167 ЦПК України.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції цивільну справу розглянуто з порушенням норм матеріального та процесуального права, заочне рішення ухвалене в першому ж судовому засіданні, а не при повторній неявці відповідача.

Судом не ураховано постанову Волочиського районного суду від 23 жовтня 2012 року у кримінальній справі про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності на підставі ст. 222, ч. 1, ст. 358, ч. 3, ч. 4 КК України, якою було відмовлено у задоволенні цивільного позову про стягнення з відповідача 21 427,08 доларів США за безпідставністю позову.

Судом не ураховано, що кредитний та іпотечний договори діють, так як кредит надано до 2017 року і що строк виконання кредитного та іпотечного договорів ще не настав.

Мешканці іпотечного житла не можуть бути виселені без надання іншого житла, так як в іпотечному житлі проживає малолітня дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, права якої зверненням стягнення на іпотечне майно порушуються.

Тому апелянт просить скасувати рішення Волочиського районного суду від 28 квітня 2014 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити.

Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, ч.ч. 1 та 2 ст. 64, ст.ст. 60, ч.ч. 1 та 3 ст. 61, ст.ст. 212, 213, 308, ч. 3 ст. 309 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності та диспозитивності, в межах та на підставах заявленого позову та на підставі наданих сторонами належних і допустимих доказів.

Кожна сторона зобов"язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Письмовими доказами у цивільній справі є будь-які документи або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Обставини, встановлені судовим рішенням в іншій цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судове рішення повинне бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу апелянта і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе судове рішення з одних лише формальних міркувань.

Порушення судом норм процесуального права під час вирішення цивільного спору може бути підставою для скасування судового рішення лише у разі, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 16, 509, 524, 525-526, 533, 536, 546; ст.ст. 572, 574, ч.ч.1 та 2; ст. 575, ч. 1; ст. 577, ч.ч. 1, 2, 3; 590, 591, 610-611, 614, 617, 1046, 1048-1049, 1054 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду у визначений Законом спосіб за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Позивач сам обирає спосіб захисту порушеного права.

За договором кредиту банк надає позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов"язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити обумовлені проценти за користування ним.

Зобов"язання повинні грунтуватись на засадах добросовісності та розумності.

Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов"язань не допускається.

Зобов"язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов"язання в іноземній валюті.

Грошове зобов"язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов"язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов"язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до положень ст. 5 Декрету КМ України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст.ст. 2, 47, 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність", п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 року та зареєстрованого у Мінюсті України 21 серпня 2001 року за № 730\5921 банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу Національного Банку України вправі надавати громадянам України кредити в іноземній валюті.

За користування чужими коштами позичальником сплачуються проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Видами забезпечення виконання зобов"язань є неустойка (штраф, пеня), порука, застава.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов"язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Одним із видів застави є іпотека (застава нерухомого майна).

Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках і в порядку, встановлених законом.

У разі порушення зобов"язань настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди, звернення стягнення на предмет застави.

Боржник та його майновий поручитель несуть таку відповідальність за наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов"язання.

Особа, яка порушила зобов"язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталось внаслідок випадку чи непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов"язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.ст. 11, 12, 33, 38, 39 Закону України „Про іпотеку" № 898-ІУ від 05.06.2003 року майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

Залишок коштів після такого розподілення повертається іпотекодавцю.

Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цих вимог, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Іпотечне майно може бути реалізоване і за рішенням суду. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, в тому числі, зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Ці вимоги повинні зазначатись позивачем у поданій до суду позовній заяві та обгрунтовуватись і підтверджуватись належними і допустимими доказами.

Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» та звертаючи стягнення на належну відповідачу ОСОБА_2 квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 12 липня 2007 року укладено кредитний договір за яким банк надав, а ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 14 000 доларів США зі сплатою 14,49% річних за користування коштами з кінцевим терміном погашення до 03 липня 2017 року.

На забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором між сторонами також 12 липня 2007 року укладено договір іпотеки № 3856, за яким ОСОБА_2 передав банку в заставу (іпотеку) належну йому квартиру АДРЕСА_1.

Банк повністю виконав свої зобов»язання за кредитним договором і видав ОСОБА_2 кошти в сумі 14 000 доларів США.

Однак, ОСОБА_2 своїх зобов»язань за кредитним договором не виконав, допустив заборгованість за кредитним договором станом на 21 травня 2013 року в сумі 23 153,38 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України складає 185 064,96 гривень. З них 12 835,42 доларів США, що еквівалентно 102 593,51 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 7 156,99 доларів США, що еквівалентно 57 205,81 гривень - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1 500,83 доларів США, що еквівалентно 11 996,13 гривень пені, 260,14 доларів США, що еквівалентно 2 070,31 гривень заборгованість по комісії, 1 400 доларів США, що еквівалентно 11 190,20 гривень штраф. Так як умовами кредитного договору передбачено право банку на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором у випадку порушень його умов з боку позичальника, то суд вважав підставним звернення стягнення на предмет іпотеки на погашення заборгованості за кредитним договором.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, підтвердженим належними і допустимими доказами, зроблені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 12 липня 2007 року між що між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 12/07/2007/840-К/69, за яким банк надав, а ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 14 000 доларів США зі сплатою 14,49% річних за користування коштами з кінцевим терміном погашення до 03 липня 2017 року. Пунктом 4.2.4 кредитного договору надано право банку вимагати від позичальника дострокового виконання зобов»язань за кредитним договором щодо повернення всієї суми кредиту, нарахованих відсотків та інших платежів, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений п.3.3.3 Договору, тобто до 06 числа поточного місяця відповідно до затверджених графіком строків платежів та їх розмірів.

На забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором між сторонами також 12 липня 2007 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстром № 3856, за яким ОСОБА_2 передав банку в заставу (іпотеку) належну йому квартиру АДРЕСА_1 іпотечною вартістю 143 155 гривень.

Банк повністю виконав свої зобов»язання за кредитним договором і видав ОСОБА_2 кошти в сумі 14 000 доларів США.

Однак, ОСОБА_2 своїх зобов»язань за кредитним договором не виконав, допустив заборгованість за кредитним договором станом на 21 травня 2013 року в сумі 23 153,38 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України складає 185 064,96 гривень. З них 12 835,42 доларів США, що еквівалентно 102 593,51 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 7 156,99 доларів США, що еквівалентно 57 205,81 гривень - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1 500,83 доларів США, що еквівалентно 11 996,13 гривень пені, 260,14 доларів США, що еквівалентно 2 070,31 гривень заборгованість по комісії, 1 400 доларів США, що еквівалентно 11 190,20 гривень штраф. На вимогу банку погасити заборгованість ОСОБА_2 не реагує.

Наведені обставини повністю підтверджуються дослідженими доказами: копіями кредитного та іпотечного договорів з графіком погашення кредиту та нарахованою заборгованістю (а.с. 2-12, 81-86), копією постанови Волочиського районного суду від 23 жовтня 2012 року про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за злочини, пов»язаними із його шахрайством з фінансовими ресурсами згідно акту амністії, копією рішення апеляційного суду Хмельницької області від 19 березня 2014 року (а.с.69-70, 114-115).

Зокрема, цими судовими рішеннями у кримінальній та цивільній справі встановлено факти вчинення ОСОБА_2 шахрайських дій під час оформлення кредитного договору, а саме: підробляв та надавав банку довідки про свою заробітну плату і заробітну плату дружини, підробив та надав банку договір поруки від імені дружини, , надав банку недостовірну довідку про те, що в іпотечній квартирі він проживає один.

Тому судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дослідив докази, які їх підтверджують, ухвалив законне та обгрунтоване судове рішення, підстави до скасування якого в межах доводів апеляційної скарги апелянта відсутні.

Апеляційний суд не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги апелянта щодо допущених процесуальних порушень, зокрема, ухвалення заочного рішення в першому ж судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідач викликався в судові засідання та був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань на 20 червня 2013 року на 9.00 голину (а.с.34), 04 липня 2013 року - повістку отримав 25 червня 2013 року (а.с.35, 47), 31 липня 2013 року - повістку отримав 04 липня 2013 року (а.с.50), однак в жодне судове засідання не з»явився.

В судове засідання 27 вересня 2013 року ОСОБА_2 з»явився, справа відкладена через неявку відповідачки ОСОБА_7 (а.с.72-73) і відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про судове засідання на 14 жовтня 2013 року (а.с.75).

14 жовтня 2013 року позивачем змінено предмет позову і ОСОБА_2 вручено копію зміненої позовної заяви та судову повістку про явку до суду на 22 жовтня 2013 року (а.с.77-90).

Саме за клопотанням ОСОБА_2 та через його неявку 22 жовтня 2013 року справа відкладена на 07.11.2013 року (а.с. 92-93).

07 листопада 2013 року справа відкладена на 20 листопада 2013 року за участі представника відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_4 (а.с.96-99) через перебування головуючої у справі судді Бабій в нарадчій кімнаті по кримінальній справі.

20 листопада 2013 року відбулось судове засідання в цивільній справі за участі представника відповідача ОСОБА_4 (а.с.105) і справа за клопотанням представника зупинена до вирішення іншої цивільної справи про визнання іпотечного договору недійсним.

Ухвалою Волочиського районного суду від 08 квітня 2014 року провадження в даній цивільній справі відновлене, справа призначена до розгляду на 28 квітня 2014 року на 15 годину, про що відповідач ОСОБА_8 належним чином повідомлений, розписка у справі (а.с.126-127).

За його неявки 28 квітня 2014 року суд першої інстанції на законних підставах ухвалив заочне рішення. Відповідач протягом тривалого часу не являвся в неодноразові судові засідання, хоч про них належним чином повідомлявся.

Не являються підставою для скасування судового рішення доводи апеляційної скарги апелянта в тому, що заочним рішенням порушуються житлові права його неповнолітньої доньки ОСОБА_5.

Позивачем у позовній заяві не заявлялись вимоги про виселення неповнолітньої доньки із іпотечного житла, ці вимоги не вирішувались і судом. Зміна власника іпотечної квартири на цій стадії судового процесу не впливає на житлові права дитини.

Крім того, законодавець в першу чергу на батьків покладає обов»язок по забезпеченню дітей житлом. Між тим, ОСОБА_2 при укладенні кредитного та іпотечного договорів вчинив злочин, приховав від позикодавця наявність неповнолітніх осіб, які мають право на проживання в іпотечній квартирі. А рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 19 березня 2014 року у визнанні іпотечного договору недійсним через порушення прав дитини відмовлено.

Не ґрунтуються на вимогах закону заперечення апелянта в тій частині, що спір між сторонами вирішений судом шляхом відмови у позові постановою Волочиського районного суду у кримінальній справі від 23 жовтня 2012 року про відмову банку у задоволенні позову.

З матеріалів справи вбачається, що в кримінальній справі був заявлений позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, в даній же справі предмет спору інший - звернення стягнення на іпотечне майно. Цей предмет спору судами не вирішувався.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов»язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дослідив докази, які їх підтверджують, ухвалив законне та обгрунтоване судове рішення, підстави до скасування якого в межах доводів апеляційної скарги апелянта відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 28 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя:/підпис/ судді:/підписи/

Згідно з оригіналом:суддя апеляційного суду В.М.Харчук