Ухвала суду № 41022953, 21.10.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8257/14

Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.

Доповідач Ступаков О. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А.

суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.

при секретарі - Стадніченко А.І.

розглянувши цивільну справу за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19.06.2014 року, -

ухвалила:

ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного кредитного договору № 6454 від 03.12.2007 року ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 89 385 грн., з терміном остаточного погашення не пізніше 03.12.2013 року та сплатою 15 % річних за користування кредитом.

На цей час відповідачка не виконує свої обов'язки щодо погашення боргу. Про порушення зобов'язання та необхідності повного погашення боргу відповідач повідомлений належним чином.

Після збільшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом в розмірі 148 733,60 грн., яка складається із: простроченого основного боргу по кредиту - 74 202,54 грн.; прострочені проценти за користування кредитом за період з 01.01.200 8року по 14.04.2014 року - 32 414,80 грн.; пеня за прострочений основний борг по кредиту за період з 01.02.2008 року по 01.09.2013 року - 30 168,31 грн.; пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 01.01.2008 року по 11.09.2013 року - 11 947,95 грн. а також судові витрати в розмірі 1487,33 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити без участі представника позивача про що надав письмову заяву.

Відповідачка в судове засідання не з'явилася, сповіщена належним чином.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.06.2014 року позов задоволений в повному обсязі.

Не погодившись за зазначеним рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог позивача про стягнення пені, в зв'язку з тим, що рішення в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції в іншій частині сторонами не оскаржується і не є предметом апеляційного розгляду, оскільки апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог. Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» - суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог рішення не оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, сторони, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що згідно з умовами кредитного договору № 6454 від 03.12.2007 року ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 89 385,00 грн., з терміном остаточного погашення не пізніше 03.12.2013 року та сплатою 15 % річних за користування кредитом.

Відповідно до умов кредитного договору кредит надавався шляхом перерахування коштів в національній валюті з кредитного рахунку позичальника на поточний рахунок продавця товару, на підставі платіжного доручення позичальника для здійснення оплати за автомобіль Dadi Suv BDD6491E 2 WD за договором купівлі-продажу № 94 від 30.11.2007 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Банком 03.12.2007 року укладено з ОСОБА_2 договір застави транспортного засобу до Кредитного договору. Предметом застави вказаний вище автомобіль.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 14.04.2014 року складає 148 733,60 грн., яка складається із: простроченого основного боргу по кредиту - 74 202,54 грн.; прострочені проценти за користування кредитом за період з 01.01.2008 року по 14.04.2014 року - 32 414,80 грн.; пеня за прострочений основний борг по кредиту за період з 01.02.2008 року по 01.09.2013 року - 30 168,31 грн.; пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 01.01.2008 року по 11.09.2013 року - 11 947,95 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник належним чином прийняті на себе зобов'язання по договору не виконувала, що є порушенням Закону України «Про банки та банківську діяльність» та умов кредитного договору.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно із частиною 2 статті 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Ст.629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. 1048 ЦК України встановлено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Колегія погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі, що відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність 1 рік, а тому пеня повинна стягуватися лише за однин рік, а не за період з 01.01.2008 року по 11.09.2013 року, колегія вважає помилковим.

Верховний Суд України 21 листопада 2012 року у справі № 6-101 цс 12, зробив правовий висновок, відповідно до якого позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою нею до винесення рішення судом першої інстанції, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів.

Відповідач сповіщався судом про день та час розгляду справи, однак відповідач не подав до суду заяву про застосування строків позовної давності відносно вимог про стягнення пені, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування річного строку до вимог про стягнення пені.

На підставі наведеного колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи, висновки суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п. 1, 308, 313-315, 317 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19.06.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді О. А. Ступаков

В. А. Станкевич

О. Д. Варикаша