Постанова № 41021718, 30.09.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року о 14 год. 19 хв.Справа № 808/5307/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу

за участю представників: від позивача - не з'явився, від відповідача - не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - позивач або ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач або ОСОБА_1), у якому позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 1400,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та зазначено, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у сумі 1400,44 грн. з єдиного податку з фізичних осіб, який виник в результаті несплати відповідачем самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. До суду 30 вересня 2014 року подана заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника. На заявлених позовних вимогах наполягає у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився. Про місце, час та дату судового засідання повідомлений належним чином. 24 вересня 2014 року до суду повернулась поштова кореспонденція, направлена відповідачу, з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини 11 статті 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За приписами частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних в справі доказів.

Відповідно до статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суддя, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності та матеріали позовної заяви, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 13 квітня 2010 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18679922 від 16 травня 2014 року.

Відповідно інтегрованої картки платника єдиного податку з фізичних осіб ОСОБА_1 загальна сума боргу відповідача із зазначеного податку складає 1400,44 грн., яка виникла в результаті наступного.

25 травня 2012 року відповідачем подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, у якій з 01 червня 2012 року відповідач просив перевести його на спрощену систему оподаткування. Обрано ставку єдиного податку 20% до розміру мінімальної заробітної плати та ІІ групу.

Щомісячна сума єдиного податку з фізичних осіб до сплати ОСОБА_1 у 2013 році становила 229,40 грн.

За рахунок наявної на момент виникнення податкового боргу переплати у сумі 205,36 грн., загальна сума до сплати за період з червня 2013 року по грудень 2013 року включно складає 1400,44 грн.

Таким чином сума податкових зобов'язань відповідача з єдиного податку з фізичних осіб складає 1400,44 грн.

Вказана сума податкових зобов'язань сплачена не була, у зв'язку з чим набула статусу податкового боргу.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме згідно з положеннями статті 59 Податкового кодексу України ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя 14 лютого 2014 року сформована податкова вимога №63-25 на суму 1400,44 грн., яка надсилалась відповідачу 06 березня 2014 року засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на час розгляду справи, відповідно до довідки позивача та інтегрованої облікової картки, у відповідача існує податкова заборгованість перед бюджетом по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 1400,44 грн., яка до теперішнього часу не погашена.

Оцінивши надані документи та матеріали, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пунктів 293.1, 293.2 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що відповідач відноситься до першої групи платників податку, про що свідчить заява відповідача від 05 березня 2012 року.

Пунктами 295.1, 295.2 статті 295 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Згідно пункту 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання відповідно до положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є податковим боргом.

Відповідно до підпунктів 95.1 - 95.2 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено у підпункті 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до приписів пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя 14 лютого 2014 року сформовано податкову вимогу №63-25 на суму 1400,44 грн., яка надсилалась відповідачу 06 березня 2014 року засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя на підтвердження податкового боргу відповідача з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 1400,44 грн. надано інтегровану картку платника ОСОБА_1

На час розгляду справи податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 1400,44 грн. відповідачем не сплачений.

Контролюючі органи відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Зважаючи на несплату у добровільному порядку відповідачем податкової заборгованості Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя звернулась до суду із позовом про стягнення з відповідача податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 1400,44 грн.

Згідно зі статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, проти позову заперечив, доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного суд вважає наявними обставини, які дають підставу для висновку щодо правомірності звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу, а саме: наявність податкового боргу та настання строку для сплати узгодженого податкового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов податкового органу є доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти в сумі податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 1400,44 грн. (одна тисяча чотириста гривень 44 копійки) на р/р 31511970700009, код платежу 18050400, отримувач Місцевий бюджет Шевченківського району, код отримувача 38025367, банк - ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з (дня отримання копії постанови), апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Д.В. Татаринов