Постанова № 41021182, 16.10.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14638/14-а

Провадження № 2-а/161/578/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 року м.Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі :

головуючого - судді Присяжнюк Л.М.,

при секретарі - Фурман Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправною відмови в наданні разової грошової допомоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправною відмови в наданні разової грошової допомоги. Вказує, що є пенсіонером ОВС та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», інвалід війни ІІ групи, та у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідач виплатив йому 18.06.2014 року допомогу в значно менших розмірах, ніж передбачено законом. В серпні 2014 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою провести перерахунок та виплату йому допомоги до 05.05.2014 року із врахуванням норм закону, однак відповідач відмовив йому у проведенні такого перерахунку. Вважає таку відмову у виплаті допомоги незаконною та просить визнати відмову Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області у виплаті йому разової грошової допомоги до 05.05.2014 року в повному розмірі, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» неправомірною; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату йому разової грошової допомоги, які інваліду ІІ-ої групи відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, встановленої абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплаченої суми.

ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подав на адресу суду заяву, якою просив справу за його позовом до відповідача без його участі, в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явилася, подала на адресу суду письмові заперечення, якими просила в задоволення позовних вимог відмовити повністю, а справу розглядати у відсутності представника Департаменту соціальної політики.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши та оцінивши подані суду докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 від 27.04.2012 року (а.с.11), та у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком.

18.06.2014 року позивач ОСОБА_1 отримав щорічну разову грошову допомогу у розмірі 2250 грн. на рахунок в станові Ощадбанку, що підтверджується пояснення позивача та листом Департаменту соціальної політики від 28.08.2014 року № Д -783/060/20-11 (а.с. 14).

У серпні 2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому різниці між належною йому до сплати сумою разової грошової допомоги до 5 травня та фактично виплаченою сумою. У своєму листі від 28.08.2014 року № Д -783/060/20-11 відповідач відмовив позивачу у сплаті такої різниці (а.с. 14).

Водночас, ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.12.1998 року, яка набрала чинності з 27.05.1999 року було визначено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до змін внесених до п. 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, внесених до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які набрали чинності з 01 січня 2008 року передбачалося, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Положення пункту 20 розділу II втратили чинність, як такі, що не є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

В той же час, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007визначено, що відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Натомість Кабінет Міністрів України у п. 1 ч. 1 постанови № 102 від 16 квітня 2014 року встановив, що у 2014 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», зокрема, інвалідам війни ІІ групи здійснюється у розмірі 2250 гривень, тобто у розмірі меншому, ніж це було передбачено частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).

Згідно із ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Згідно із ст. 7 вищевказаного Закону, визначений перелік осіб, які належать до інвалідів війни.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 вищевказаного Закону, нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Отже, станом на 18 червня 2014 року правовідносини щодо виплати позивачеві грошової допомоги за 2014 рік, а також розмір цієї виплати регулювалися Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З урахуванням загально-правових засад пріоритетності закону над урядовими нормативними актами, суд приходить до висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як нормативно-правового акта, що має вищу юридичну силу у порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України № 102 від 16 квітня 2014 року, якою істотно звужено обсяг встановлених законом прав позивача щодо отримання грошової допомоги. Крім того, на час виплати допомоги зміни до вказаних статей Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Верховною Радою України не вносились, вона не визнана неконституційною, будь-яких інших законодавчих актів щодо визначення розміру щорічної грошової допомоги до 05 травня не приймалося.

Розмір мінімальної пенсії за віком передбачено ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і встановлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (із наступними змінами та доповненнями) на 2014 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність - 949 грн.

З урахуванням викладеного, позивачеві разова щорічна грошова допомога повинна бути виплачена в розмірі (949,00 грн.*8 мінімальних пенсій за віком), що з урахуванням проведеної виплати у розмірі 2250 грн. становить 5342 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами. - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підставі, а тому слід визнати відмову відповідача у виплаті йому разової грошової допомоги до 05.05.2014 року в повному розмірі, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» неправомірною та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату йому разової грошової допомоги, які інваліду ІІ-ої групи відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком із урахуванням виплаченої суми.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд вважає, що судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 99, 122, 138, 159-163, 167 КАС України, на підставі ст.ст. 13,17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 7, 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати відмову Департаменту соціальної політики Луцької міської ради у виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 05.05.2014 року у повному розмірі, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» неправомірною.

Зобов'язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 разової грошової допомоги, як інваліду війни ІІ-ої групи в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, встановленої абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплаченої суми.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Луцького міськрайонного суду Присяжнюк Л.М.