Рішення № 41020767, 22.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12935/14 22.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СИТРОН»

про стягнення 6 754,58 грн.

судді: Пукшин Л.Г. - головуючий

Головатюк Л.Д.

Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача Ковальчук В.Ф. - представник за довіреністю від 05.02.14

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 22.10.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СИТРОН» про стягнення 6 754,58 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.10.2012 між сторонами був укладений договір поставки № 426-12, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити отриманий товар. На виконання умов договору позивачем було поставлено алкогольні напої на суму 6799,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № 26221/25931 від 21.02.2014. За доводами позивача, відповідач порушив зобов'язання за договором, а саме не в повному обсязі оплатив поставлений товар, в результаті чого у відповідача утворився борг у розмірі 5817,97 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 239,25 грн., 20 % річних у розмірі 290,10 грн. та штраф у розмірі 407,26 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.07.2014 порушено провадження у справі № 910/12935/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 23.07.2014.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.07.2014 у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням витребуваних судом доказів, розгляд справи було відкладено на 06.08.2014.

05.08.2014 до канцелярії господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи та про продовження процесуального строку розгляду справи.

Ухвалою суду від 06.08.2014 продовжено строк розгляду спору у справі № 910/12935/14 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 17.09.2014.

У судове засідання 17.09.2014 з'явився представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2014 вирішено здійснити розгляд справи № 910/12935/14 колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.09.2014 справу № 910/12935/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пукшин Л.Г. (головуючий), Головатюк Л.Д., Грєхова О.А.

Ухвалою суду від 17.09.2014 колегією суддів прийняти справу № 910/12935/14 до свого провадження та призначено розгляд справи на 22.10.2014.

Представник позивача у судове засідання 22.10.2014 з'явився позовні вимоги підтримав.

У судове засідання 22.10.2014 відповідач вкотре явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду надсилалися на адреси відповідача, що зазначені в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 04114, м. Київ, вул.. Автозаводська, буд. 97, літ. Д та 04205 м. Київ, проспект Оболонський, буд. 23-А, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

12 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СИТРОН» (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 426-12 (гадалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця алкогольні напої (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

У розділі 3 договору сторони визначили умови поставки, зокрема: постачальник зобов'язався поставити товар за адресою, зазначеною в замовленні. Також у п. 3.4. договору зазначено, що підпис уповноваженого представника покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий покупцем від постачальника за кількістю та якістю. Претензії покупця щодо якості товару після підписання ним накладної на товар розглядаються та задовольняються постачальником в окремому порядку, який визначається постачальником в кожному випадку окремо.

Найменування, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній (п. 4.1. договору).

Згідно з п. 5.2. договору ціна на товар визначається постачальником у видатковій накладній.

Розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін шляхом попередньої оплати (п. 6.1 договору).

За доводами позивача ТОВ «Баядера Логістик» за видатковою накладною № 26221/25931 від 21.02.2014 поставило відповідачу товар на суму 6 799,08 грн. відповідачем в свою чергу було порушено умови договору щодо своєчасності та повноти оплати за отриманий товар, а тому борг відповідача перед позивачем становить 5 817,97 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6 799,08 грн, що підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками/штампами, а саме: № 26221/25931 від 21.02.2014.

Відповідачем було повернено товар на суму 981,11 грн, що підтверджується накладною про повернення товару від 20.03.2014 р. № 2397, а відтак борг становить на момент розгляду справи по суті 5 817,97 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 6.1. договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковою накладною, підписаною сторонами, копія якої міститься в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 5 817,97 грн

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 5 817,97 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пеню у розмірі 239,25 грн., 20 % річних у розмірі 290,10 грн. та штраф у розмірі 407,26 грн за несвоєчасне виконання умов договору.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати, у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі сім відсотків від суми боргу.

Крім цього, сторони у п. 9.2. договору визначили, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими грошима.

У п. 5.5. договорів сторони прийшли до згоди щодо зміни розмір процентної ставки, передбачений частиною 2 ст. 625 ЦК України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Враховуючи положення ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до умов яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення штрафу та 20% річних.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за поставлений товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 239,25 грн., 20 % річних у розмірі 290,10 грн. та штрафу у розмірі 407,26 грн за розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СИТРОН» (04205 м. Київ, проспект Оболонський, буд. 23-А, ідентифікаційний код 38215991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул.. Озерянівська, буд. 2, ідентифікаційний код 35871504) основну суму боргу у розмірі 5 817 (п'ять тисяч вісімсот сімнадцять) грн 97 коп.; пеню у розмірі 239 (двісті тридцять дев'ять) грн 25 коп.; 20 % річних у розмірі 290 (двісті дев'яносто) грн 10 коп.; та штраф у розмірі 407 (чотириста сім) грн 26 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмір 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.10.2014 року

Судді Л.Г. Пукшин (головуючий)

Л.Д. Головатюк

О.А. Грєхова