Рішення № 41020692, 22.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19440/14 22.10.14

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Нова» провідшкодування шкоди в порядку регресу 17 155,35 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Різунов Р.С. - представник за довіреністю № 13/3061 від 09.12.13;від відповідачаБоронило І.М. - представник за довіреністю № 141 від 26.08.14

В судовому засіданні 22.10.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Нова» про відшкодування шкоди в порядку регресу 17 155,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "СК "Провідна" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0660242/0602/13 від 15.01.2013р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Skoda», державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «ЗИЛ», державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ СК «Нова», позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 17 155,3 грн. шкоди в порядку регресу.

Ухвалою суду від 16.092014 порушено провадження у справі № 910/19440/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 15.10.2014.

02.10.2014 року через загальний відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України на виконання вимог ухвали суду надійшли відомості щодо страхової компанії, якою видано Поліс № АС/6755477, цивільно-правова відповідальність якого водія застрахована за вказаним полісом, який автомобіль був застрахований за даним полісом та термін дії зазначеного полісу, ліміти відповідальності страховика та розмір франшизи.

14.10.14 через канцелярію суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання, документи на виконання вимог ухвали суду, а також відзив на позов. У відзиві на позов відповідач зазначив, що вартість замінених складових частин необхідно розраховувати з урахуванням фізичного зносу, крім того, від загальної вартості робіт слід відняти вартість мийки та вартість підбору фарби. Враховуючи викладене, відповідач визнав позовні вимоги в розмірі 13859,84 грн., та просить суд відмовити в частині стягнення 3295,51 грн.

У судове засідання, призначене на 15.10.2014, з'явився представник позивача. Вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі позивачем не виконані, витребуваних судом документів не надано. Представник відповідача в судове засідання 15.10.14 не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103030435137.

Ухвалою від 15.10.14 суд задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи на 22.10.14.

В судове засідання 22.10.14 з'явились представники сторін, надали пояснення по суті спору, представник позивача позов підтримав, представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

15 січня 2013 року за договором добровільного страхування наземного транспорту № 06/0660242/0602/13 ПрАТ «СК «Провідна» було застраховано автомобіль марки «Skoda», державний номер НОМЕР_1, страхувальник - ОСОБА_3, вигодонабувачем по договору є ПАТ «ВТБ Банк».

Пунктом 13 договору визначено строк його дії з 17.01.13 по 16.01.14.

З Відомостей про дорожньо-транспортну пригоду № 9324576 вбачається, що 24.12.2013р. в м. Києві по вул. Шевченка 196 - Жулинський шляхопровід мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобіля «Skoda», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, під її керуванням та автомобіля «ЗИЛ», державний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ «ВФ Завод залізобетонних конструкцій», під керуванням водія ОСОБА_4.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 13.01.2014р. справа № 760/55/14-п.

26.12.13 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Skoda», державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження у ДТП, відповідно до Звіту № 05784/КВ від 02.02.14 складає 16 436,65 грн.

22.04.14 позивачем на підставі рахунку-фактури № СЛ-К2 від 17.01.14 та акта виконаних робіт № СЛ-К-05550 від 14.04.14 було складено страховий акт № НОМЕР_3 на суму 17155,35 грн. Виплата страхового відшкодування позивачем на рахунок СТО підтверджується платіжним дорученням № 0024189 від 20.06.2014р на суму 17155,35 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія, який керував автомобілем «ЗИЛ», державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 13.01.2014р. справа № 760/55/14-п.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ТОВ «ВФ Завод залізобетонних конструкцій» як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв станом на 24.12.2013 (Поліс АС/6755477), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «ЗИЛ», державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 0,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Skoda», державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 06/0660242/0602/13 від 15.01.2013р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «ЗИЛ», державний номер НОМЕР_2.

В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АС/6755477) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 0,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого позивачем в розмірі 17 155,35 грн., що відповідає розміру позовних вимог.

В матеріалах справи наявна копія заяви позивача на виплату відшкодування в порядку регресу за вих. № 546-15/ФПА від 28.07.2014р., що згідно фіскального чеку № 0258 була направлена відповідачу 31.07.14.

Суд погоджується з твердженнями відповідача щодо необхідності врахування коефіцієнту фізичного зносу при визначенні вартості відновлювального ремонту, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Згідно п. 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерством юстиції України, Фонду державного майна, № 142/5/2092 від 24.11.2003р. значення зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до п. 7.39 Методики винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Фізичний знос КТЗ (його складових) - утрата вартості КТЗ, яка зумовлена експлуатацією в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) (п.п. а) п. 7.39 Методики), досліджувався оцінювачем ОСОБА_5 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_4 від 20.02.13, дійсний до 20.02.16), у відповідності до зазначеної Методики, відповідно до звіту про оцінку вартості збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу № 05784/КВ, складеного 02.02.14, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda», державний номер НОМЕР_1, з урахуванням зносу складає 16 436,65 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, оцінювачем було враховано, що в акті огляду транспортного засобу від 17.01.14, складеного представником позивача та підписаного власником автомобіля «Skoda», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 зазначено про наявність пошкоджень ТЗ не пов'язаних з даним страховим випадком: сліди деформації складових частин кузова, що є підставою для розрахунку коефіцієнту фізичного зносу. Враховуючи викладене, оцінювачем було визначено коефіцієнт фізичного зносу в розмірі 0,2932.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено належними засобами доказування наявність обставин, зазначених в п.7.39 Методики, та правомірно застосовано коефіцієнт фізичного зносу при визначенні вартості відновлювального ремонту.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При цьому, здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки, вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспорту № № 06/0660242/0602/13 від 15.01.2013р, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить. Враховуючи вищевикладене, розмір страхового відшкодування, право на яке набуто позивачем складає 16 436,65 грн.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АС/6755477) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 0,00 грн, таким чином розмір страхового відшкодування, який зобов'язаний був сплатити відповідач в порядку регресу, становить 16 436,65 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 16436,65 грн., в частині позовних вимог про стягнення 718,70 грн. слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (02660 м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 11, ідентифікаційний код 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049 Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 25, ідентифікаційний код 23510137) 16 436 (шістнадцять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 65 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1750 (одну тисячу сімсот п'ятдесят) грн. 46 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 718 грн. 70 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.10.2014 р

Суддя Л.Г. Пукшин