Рішення № 41020669, 16.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18197/14

16.10.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Альпсервіс"

до Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління №813"

про стягнення 292 205,13 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Альпсервіс" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління №813" (далі-відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 254 899,08 грн., пеню у сумі 31 544, 63 грн. та 3 % річних у розмірі 5 761, 42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати виконаних робіт згідно договору субпідряду № 506/2 від 05.06.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.09.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п.1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У дане судове засідання представники сторін не з’явились, причин неявки суду не повідомили, однак були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 16.10.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Будівельне управління №813» та Акціонерним товариством «Альпсервіс» укладено договір субпідряду № 506/2 на виконання робіт по капітальному ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення Харків - Красноград - Перещепіне у Харківській області, умовами якого передбачено, що відповідач доручає, а позивач зобов’язується в порядку та на умовах, визначених даним договором виконати наступні роботи:

- по капітальному ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення Харків - Красноград - Перещепіне у Харківській області ділянка №2 км 15+274-км 22+438 по захисту залізобетонних конструкцій шляхопроводу 20+251 км від корозії;

- по капітальному ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення Харків - Красноград – Перещепіне на ділянці №3 км 22+438 – км 29+000 по захисту залізобетонних конструкцій шляхопроводу км 23+338, 15 від корозії (надалі - роботи), види та обсяги яких обумовлені в проектно – кошторисній документації, яка є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно з п.п. 1.2 та 1.3. договору, позивач в межах договірної ціни виконує на свій ризик власними силами і засобами всі передбачені договором роботи і передає їх в обумовлені строки відповідачу, усуває власними силами і засобами на протязі гарантійного строку недоробки/дефекти, що зумовлені неякісним виконанням робіт. Відповідач зобов’язується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах даного договору.

Договірна ціна робіт за даним договором становить: шляхопровід 20 + 251км – 279 956, 40 грн., у т. ч. 20 % ПДВ, що складає 46 659, 40 грн.; шляхопровід 23 + 338, 15 – 260 101, 10 грн., у т. ч. ПДВ 20 % 43 350, 18 грн. Договірна ціна робіт є динамічною і може переглядатися сторонами (п. 2.1. та п. 2.3. договору).

Пунктом 5.1. договору визначено, що відповідач проводить розрахунки з позивачем за фактично виконані роботи на підставі підписаних сторонами проміжних актів виконаних робіт - «Актів приймання виконаних підрядних робіт» (форма КБ-2в) та «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» (форма №КБ-3), згідно п. 2 сумісного наказу Держкомстату та Держбуду України від 21.06.02 №237/5, але в будь-якому випадку – після отримання грошових коштів від замовника.

Відповідно до п. 5.2. договору кінцевий розрахунок, з урахуванням положень, викладених в п. 5.5. та в п. 5.6. договору, проводиться після завершення усього комплексу робіт за даним договором та їх здачі у порядку, що передбачені даним договором.

Відповідач при проведенні розрахунків за даним договором з позивачем утримує 2 % від вартості субпідрядних робіт на покриття витрат відповідача, пов’язаних із виконанням зобов’язань щодо забезпечення технічною, дозвільною та іншою документацією, координації дій позивача при виконанні робіт, приймання виконаних позивачем робіт та інші (п. 5.5. договору).

Пунктом 5.6. договору визначено, що відповідач має право при проведенні розрахунків з позивачем притримати 10 (десять) відсотків від договірної ціни робіт за даним договором з перерахуванням даних коштів позивачу через 1 рік з моменту закінчення строку дії даного договору.

Згідно з п. 13.1 договору здавання-прийняття робіт за даним договором здійснюється шляхом підписання сторонами проміжних актів виконаних робіт - «Актів приймання виконаних підрядних робіт» (форма КБ-2в) та «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» (форма №КБ-3) та після закінчення усього комплексу робіт за актом про здачу робіт за договором.

У відповідності з п. 17.5 договору, в разі порушення грошових зобов’язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, несвоєчасний перерахунок авансів) при умові отримання фінансування з Державного бюджету та в повному обсязі у відповідності з Планом фінансування згідно затверджених видатків відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0, 05% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Даний договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами обов’язків по даному договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем змінено вид товариств на типи, зокрема на приватне та публічне відповідно.

Так, згідно п. 1. 4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 зазначено, що господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.

Згідно ст. 5 та п. 5 ч. 2 прикінцевих та перехідних положень закону України «Про акціонерні товариства», зміна виду акціонерного товариства на тип, зокрема, із закритого на публічне не його реорганізацією.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на загальну суму 260 101, 10 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2013 р., № 2 за листопад 2013 р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за листопад 2013 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався.

Позивачем було враховано п. 5.5. договору, відповідно до якого відповідач при проведенні розрахунків за даним договором з позивачем утримує 2 % від вартості субпідрядних робіт на покриття витрат генпідрядника, пов’язаних із виконанням зобов’язань щодо забезпечення технічною, дозвільною та іншою документацією, координації дій позивача при виконанні робіт, приймання виконаних позивачем робіт та інші.

Таким чином, відповідно 2 % від загальної вартості будівельних робіт, становить 5 202,02 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов’язання щодо оплати виконаних робіт, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 254 899, 08 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 31 544, 63 грн. – пені та 5 761, 42 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договір субпідряду №506/2 на виконання робіт по капітальному ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення Харків - Красноград - Перещепіне у Харківській області від 05.06.2008 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов’язання за договором належним чином, зокрема, передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень по актам приймання виконаних будівельних робіт.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, судом встановлено, що договір субпідряду № 506/2 від 05.06.2008 р. містить умову, відповідно до якої, виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з діями особи, яка не є стороною такого договору.

Однак, за змістом ст. 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України, у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Також, згідно ч. 2 ст. 838 ЦК України, генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду.

Частиною 2 ст. 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідальним за виконання зобов’язання з оплати виконаних робіт на суму 254 899, 08 грн. залишається відповідач та факт неотримання коштів від замовника будівництва не являється підставою для відмови від виконання зобов’язань за договором субпідряду № 506/2 від 05.06.2008 р.

Такої позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постановах від 03.10.2012 р. у справі №5011-53/4606-2012 та від 03.12.2012 р. у справі №5011-16/4107-2012.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Також, суд відмічає, що відповідно до п. 5.6. договору відповідач має право при проведенні розрахунків з позивачем притримати 10 (десять) відсотків від договірної ціни робіт за даним договором з перерахуванням даних коштів позивачу через 1 рік з моменту закінчення строку дії даного договору.

Так, договірна ціна робіт за даним договором становить 540 057, 50 грн., відповідно 10 % складає 54 005, 75 грн.

Отже, за розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума у розмірі 200 893, 33 грн. з утриманням за відповідачем 10 %, передбачених п. 5.6 договору.

Враховуючи строки оплати, встановлені п. 5.1 договору, обов’язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи в розмірі 200 893, 33 грн. настав з моменту підписання актів приймання виконаних будівельних робіт.

Проте, станом на день прийняття рішення по справі, відповідач за виконані роботи в повному обсязі не розрахувався.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов’язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору субпідряду № 506/2 на виконання робіт по капітальному ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення Харків - Красноград - Перещепіне у Харківській області від 05.06.2008 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором підлягає частковому задоволенню у розмірі 200 893, 33 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 31 544, 63 грн. – пені та 5 761, 42 грн. - 3 % річних за період з 16.11.2013 р. по 17.08.2014 р.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду прострочення грошового зобов’язання, розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 14 079, 04 грн., які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов’язання за період не більше 6 місяців з 16.11.2013 р. по 16.05.2014 р., а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 5 761, 42 грн. - 3 % річних за період з 16.11.2013 р. по 17.08.2014 р., суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3 % річних і встановлено, що в останньому допущено помилку у нарахованні суми 3 % річних.

За розрахунком суду, обґрунтованими визнаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 4 540, 44 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Альпсервіс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління №813" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, офіс 302, ідентифікаційний код - 01383865), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Альпсервіс" (61064, м. Харків, вул. Наріманова, буд. 1 А, ідентифікаційний код - 23463151) 200 893 (двісті тисяч вісімсот дев’яносто три) грн. 33 коп. – основного боргу, 14 079 (чотирнадцять тисяч сімдесят дев’ять) грн. 04 коп. - пені, 4 540 (чотири тисячі п’ятсот сорок) грн. 74 коп. - 3% річних та 4 390 (чотири тисячі триста дев’яносто) грн. 27 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 17.10.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.