Постанова № 41019447, 16.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2667/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні до відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні (надалі - УПФУ в м. Херсоні, позивач) звернулось до суду першої інстанції з позовом в якому просило визнати дії відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні (надалі - ДВС) протиправними та скасування постанови про накладення штрафу в сумі 680,00 грн. від 26 червня 2014 року за ВП № 389 98 143.

В обґрунтування позовних вимог УПФУ в м. Херсоні послалось на те, що постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду є протиправною та суперечить вимогам чинного законодавства, так як відсутня їх вина щодо належного виконання судового рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі УПФУ в м. Херсоні зазначає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Так, зокрема апелянтом зазначено, що при ухваленні постанови, судом першої інстанції порушено норми Закону України «Про виконавче провадження» та Бюджетного кодексу України, у зв'язку з чим прийнято незаконне рішення.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, у зв'язку із неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

Також до суду надійшло клопотання апелянта про розгляд справи без його участі.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Так, матеріалами справи встановлено, що 25 липня 2013 року старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Суворовського районного суду м. Херсона по справі № 2-а-4678/11 від 16 липня 2013 про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 01 січня 2011 року по 19 червня 2011 року та надано боржнику для самостійного виконання рішення суду семиденний строк з моменту отримання даної постанови.

УПФУ в м. Херсоні 12 вересня 2013 року надіслано до ДВС лист, яким повідомлено, що пенсійним фондом виконано рішення суду в частині перерахунку надбавки до пенсії, а в частині виплати заборгованості зазначило, що виконання рішення суду є неможливим, оскільки виплати вказаної категорії громадян фінансуються з Державного бюджету України, яким не передбачено такі виплати на поточний рік.

У зв'язку із невиконанням судового рішення добровільно, 26 червня 2014 року старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні винесено постанову про накладення на УПФУ в м. Херсоні штрафу у розмірі 680,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про законність дій державного виконавця та про наявність законних підстав для накладення на позивача штрафу за невиконання судового рішення.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції та його правова позиція, не відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом (ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконання рішень за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення здійснюється відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення (ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсіонеру ОСОБА_1 пенсійних виплат

Проте, зазначені виплати не були фактично проведені у зв'язку з відсутністю відповідних коштів на рахунках позивача, які не були перераховані Пенсійним фондом України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач судове рішення у частині, яку він повинен був і міг виконати, виконав, провівши відповідний перерахунок доплат до пенсії ОСОБА_1.

Крім цього, суд першої інстанції правильно зазначив, що накладення штрафу за невиконання судового рішення можливо лише у випадку, якщо таке невиконання відповідно до положень ч. 2 ст. 75 та ч. 1,2 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» мало місце без поважних причин.

Відсутність відповідного бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення для УПФУ в м. Херсоні є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.

Відповідно до положень пп. 4 п. 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, основними завданнями управління, зокрема, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Тобто, виплати пенсій та інших виплат здійснюються районним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Також, пп. 2 п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року встановлено, що планування у відповідному регіоні доходів та видатків коштів Фонду віднесено до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року №1261, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

З викладеного вбачається, що до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в районах, питання планування доходів та видатків не віднесено, а виплати пенсій та інших платежів, управління здійснює виключно у межах фінансових ресурсів, виділених Пенсійним фондом України.

Враховуючи викладене, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав, і це встановлено судовими рішеннями, фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем семиденного строку виконати судове рішення в цій частині.

Накладення за таких обставин штрафу на боржника ще більше ускладнює його фінансове становище та ще більше утруднює виконання судового рішення про виплату доплати до пенсії.

У зв'язку з фактичною неможливістю виконання бюджетними державними органами судових рішень про стягнення, виплату коштів Верховною Радою України 5 червня 2012 року було прийнято Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до положень ч. 1 ст. 3 якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Тобто, списання коштів з рахунків державного органу на виконання судових рішень проводиться лише за умови наявності таких коштів.

Посилання суду першої інстанції на відповідні рішення Європейського суду з прав людини щодо неможливості державним органом при виконанні судових рішень посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань безпідставні, оскільки у даному випадку мова не йде про звільнення УПФУ в м. Херсоні від виконання рішення суду, а про оцінку причин такого невиконання та про наявність підстав для накладення штрафу.

Це ж саме стосується і роз'яснення Верховного Суду України № 1-5\400 від 14 липня 2006 року, наданого на підставі листа Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у справі Кечко проти України, відповідно до якого реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Накладення штрафу на боржника ніяким чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналіз позовних вимог УПФУ в м. Херсоні свідчить про наступне.

Так, позивач фактично оскаржуючи постанову виконавчої служби про накладення штрафу просить визнати протиправними дії даного органу щодо її прийняття.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що п.1 ч.2 ст.17 КАС України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори, зокрема на спори юридичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження правового акта індивідуальної дії, дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Дія - активна поведінка суб'єкта владних повноважень (органу чи посадової особи). Об'єктом оскарження може бути як одноразова, так і триваюча дія, яка порушує права чи інтереси позивача.

Колегія суддів вважає, що дії державного виконавця щодо складення постанови про накладення штрафу на орган Пенсійного фонду не можуть бути визнані протиправними, так як вони здійснені відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», а також у зв'язку з тим, що саме ці дії без створення документа, не створюють юридичних наслідків.

Юридичні наслідки створює постанова про накладення штрафу, про що фактично і зазначає позивач, яка повинна визнаватися протиправною та скасовуватись.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішуючи дану справу по суті, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а також порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, постановлене судове рішення, на підставі ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні - задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні до відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні Савицького Д.В. від 26 червня 2014 року за ВП № 389 98 143 про накладення на управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні штрафу в сумі 680,00 (шістсот вісімдесят) грн.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні Савицького Д.В. стосовно винесення постанови про накладення штрафу - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова