Постанова № 41018890, 13.10.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2499/14

13 жовтня 2014 року 18год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Лютко М.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: Фідря О.В.,

позивача: ОСОБА_1,

відповідача-1: представник Довгалюк І.Л.,

відповідача-2: представник Крет В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області, Управління Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області (з урахуванням заяв про зміну предмета позову та про збільшення позовних вимог) про стягнення не повернутих у його розпорядження після припинення підприємницької діяльності надміру сплачених та не відшкодованих коштів по податку на додану вартість в загальній сумі 140328,00 грн., в тому числі: від'ємне значення в сумах 111184,00 грн. та 28677,00 грн., зайво сплачені кошти в сумі 467,00 грн.

Обґрунтовуючи позов, покликається на ст.17,43,56,97,102,200 Податкового кодексу України та зазначає, що 22.07.2014 у зв'язку з отриманням повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця він звернувся до податкового органу з заявою про повернення невідшкодованої суми податку на додану вартість, яка задоволена не була. Правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, а також визначення бюджетного відшкодування в сумі 111184,00 грн. та в сумі 28677,00 грн. підтверджується судовими рішеннями у справах №2а-2325/10/1770, №2а/1770/5657/2011 та №2а/1770/3825/2011, які набрали законної сили. Наявність зайво сплаченої суми ПДВ в розмірі 467,00 грн. виникла на підставі платіжного доручення № 59 від 27.05.2009. Зазначає, що на час припинення його підприємницької діяльності була відсутня заборгованість платника податків перед бюджетами, а тому суми надміру сплачених грошових зобов'язань та суми невідшкодованих податків з бюджету не були перераховані органом державної податкової служби в його розпорядження протиправно.

Позивач в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити повністю.

Відповідач-1 Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області позов не визнав. Представник відповідача-1 в судовому засіданні пояснив, що від'ємне значення з ПДВ не є надмірною сплатою податку до бюджету, а тому у податкового органу відсутні підстави для повернення 111184,00 грн. Окрім цього, в стягненні з бюджету обумовленої суми податку на додану вартість СПД ОСОБА_1 було відмовлено судовим рішенням в адміністративній справі № 817/1103/13-а, яке набрало законної сили. Зазначив, що від суми 28677,00 грн. позивач відмовився самостійно, оскільки ліквідаційна декларація за червень 2011 року у зв'язку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ була подана до податкового органу СПД ОСОБА_1 з нульовими показниками. Податкове зобов'язання в сумі 467,00 грн. було надмірно сплачене до бюджету платіжним дорученням № 59 від 27.05.2009, щодо повернення зазначеної надмірно сплаченої суми платник податків впродовж 1095 днів не звертався, а тому позивачем пропущено строк звернення за поверненням вказаної суми коштів. Зазначив, що на час припинення підприємницької діяльності заборгованість позивача перед бюджетами була відсутня, по картці особового рахунку з податку на додану вартість рахується переплата в загальній сумі 111651,00 грн.

Представник відповідача-1 вважає відсутніми підстави для задоволення адміністративного позову та просив у позові відмовити повністю.

Відповідач-2 управління Державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.68-69 т.1). Представник відповідача-2 в судовому засіданні пояснив, що в управління Державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області відсутні правові підстави для проведення відшкодування податку на додану вартість, оскільки відсутні узагальнена інформація про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та висновки Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області згідно з деклараціями за березень 2010 року в сумі 111184,00 грн., за червень 2011 року в сумі 28677,00 грн.

З наведених підстав представник відповідача-2 в задоволенні позову просив відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Прокуратурою м. Рівне подано до суду клопотання в порядку ст.60 КАС України про вступ у справу на стороні відповідачів, яке судом задоволене.

Прокурор в судовому засіданні пояснив, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. В даному випадку існує загроза стягнення коштів за рахунок Державного бюджету, що, в свою чергу, може негативно позначитись на фінансуванні соціальних та економічно важливих напрямів державної діяльності, чим порушуються інтереси держави. Запобігання неправомірному стягненню коштів з Держбюджету є одним з пріоритетних напрямків прокурорської діяльності. Заперечення відповідачів проти адміністративного позову підтримав, в позові просив відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, прокурора, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 16.02.2009, номер запису про державну реєстрацію 26080000000021044; перебував на податковому обліку в ДПІ у м. Рівне з 17.02.2009; був зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво від 24.02.2009 № 100201659, анульоване рішенням №20 від 29.06.2011 (а.с.9, 174 т.1).

Відповідно до довідки Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби №31/17-228 від 10.01.2013 станом на 11.01.2013 у ОСОБА_1 заборгованості по сплаті платежів, що пред'являються до сплати податковим органом до бюджету, немає (а.с.8 т.1).

01.03.2013 ФОП ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у м. Рівне з заявою про видачу довідки про відсутність заборгованості по сплаті податків та довідки для пред'явлення у пенсійний фонд, у зв'язку з початком процедури припинення підприємницької діяльності (а.с.117 т.1).

На зазначене звернення платника податків податковим органом повідомлено листом від 11.03.2013 № 5525/18-313 про те, що у зв'язку з прийняттям ФОП ОСОБА_1 рішення про припинення підприємницької діяльності та внесення до ЄДР запису за №260802104441 від 27.02.2013 про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення підприємницької діяльності ДПІ відповідно до п.11.3 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом ДПА України № 1588 від 09.12.2011, приймається рішення про проведення документальної позапланової перевірки платника податків, за результатами якої формується довідка про відсутність заборгованості по податках, зборах (ф.22-ОПП), яка подається у реєстраційну палату виконавчого комітету Рівненської міської ради для завершення процедури припинення підприємницької діяльності (а.с.118 т.1).

Матеріалами справи стверджено, що оскільки позапланова документальна перевірка ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з початком процедури припинення підприємницької діяльності ДПІ у м. Рівному не проводилась, платник податків неодноразово звертався до податкового органу з заявами про проведення позапланової документальної перевірки з підстав, передбачених пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

У зв'язку з процедурою припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у м. Рівне з заявою від 01.03.2013 про відшкодування йому суми від'ємного значення податку на додану вартість за деклараціями з ПДВ за березень 2010р., якою задекларовано суму бюджетного відшкодування 111 184,00 грн., та за червень 2011р., якою задекларовано суму бюджетного відшкодування 28677,00 грн., всього 139861,00 грн., шляхом повернення на рахунок у банку (а.с.115 т.1).

19.12.2013 ФОП ОСОБА_1 подано ліквідаційну декларацію про майновий стан і доходи з нульовими показниками (а.с.145-146 т.1).

ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 по 19.12.2013 проведена 19.12.2013, за результатами якої складено довідку від 19.12.2013 №1811/17-16-17-01-19/НОМЕР_1 про не встановлення порушень податкового законодавства. При цьому в розділі 1.16.3 довідки зазначено, що в періоді, що перевірявся, суб'єкт підприємницької діяльності не заявляв до відшкодування з бюджету податок на додану вартість (а.с.9-13 т.1).

11.07.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №26080060002021044 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (НОМЕР_1), про що позивачу надіслано повідомлення за вих. №999 від 12.07.2014 (а.с.191 т.1).

У зв'язку з проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 22.07.2014 подано до Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області заяву про повернення з Державного бюджету України суми коштів заборгованості бюджетного відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 111184,00 грн. з урахуванням пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, встановленої на день виникнення пені, а також повторну заяву від 26.08.2014 аналогічного змісту (а.с.6 т.1).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.07.2014 Державною податковою інспекцією у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області листом №15686/17-16-17-03-13 від 21.08.2014 повідомлено, що заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування в розмірі 111184,00 грн. подано разом з уточнюючим розрахунком від 18.03.2013. Зазначений уточнюючий розрахунок ДПІ у м. Рівному не визнаний податковою звітністю у зв'язку з тим, що на час подання декларації реєстрацію ФОП ОСОБА_1 платником податку на додану вартість анульовано. Зазначено, що правомірність дій податкового органу підтверджується постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 у справі №817/1103/13-а (а.с.7 т.1).

Крім того, у листі №15686/17-16-17-03-13 від 21.08.2014 зазначено, що порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справляння яких здійснюється органами державної податкової служби України, затверджено наказом ДПА України від 18.07.2005 №276, п.10.5 якого визначено, що при проведенні ліквідаційної процедури платника податків за платниками податків, які не мають заборгованості перед бюджетами, особові рахунки закриваються у день зняття з податкового обліку таких платників податків і зборів (обов'язкових платежів) та присвоєння відповідної ознаки відомостям, що заносяться до районних рівнів Єдиного банку даних про платників податків.

З дослідженої картки особового рахунку по податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 встановлено, що станом на 30.06.2011 (кінець звітного періоду, в якому анульовано свідоцтво платника ПДВ) обліковується переплата в сумі 111651,00 грн., в тому числі в сумі 111 184,00 грн. заявленої до відшкодування по декларації від 16.04.2010 та в сумі 467,00 грн. сплачено 27.05.2009 платіжним дорученням № 59 (а.с.235-240 т.1)

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує наступне.

Відповідно до пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 200.1 ст.200 ПКУ встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПКУ).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПКУ).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4 ст.200 ПКУ).

Дослідженими судом доказами стверджено, що ФОП ОСОБА_1 в податковій декларації з ПДВ за березень 2010р. № 29956 від16.04.2010 задекларував суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів в сумі 111184,00 грн. (а.с.194-202 т.1).

Правомірність визначення суми бюджетного відшкодування в сумі 111184,00 грн. підтверджена постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 в адміністративний справі № 2а-2325/10/1770 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у м.Рівному про скасування податкових повідомлень-рішень, яка набрала законної сили згідно з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 (а.с.22-27,28-30 т.1). При цьому, судовим рішенням встановлено, що право на бюджетне відшкодування ПДВ ФОП ОСОБА_1 виникло у зв'язку з формуванням податкового кредиту при сплаті митним органам податку на додану вартість за операціями імпорту.

Відповідно до п.184.6 ст.184 ПКУ, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

При цьому, пунктом 184.9 цієї статті встановлено, що у разі якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні.

Судом встановлено, що заявлена ФОП ОСОБА_1 в декларації з ПДВ за березень 2010р. сума бюджетного відшкодування ПДВ 111184,00 грн. не була використана в погашення податкових зобов'язань наступних податкових періодів (до моменту анулювання реєстрації платника ПДВ), що відповідає картці особового рахунку та сторонами визнається. Таким чином, відповідно до приписів п.184.9 ст.184 ПКУ право позивача на отримання такого бюджетного відшкодування протягом строків, визначених цим розділом, зберігалося, незалежно від подальшого факту реєстрації платником цього податку.

Відповідно до п.97.1 ст.97 ПКУ під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

За змістом п.97.3 ст.97 ПКУ у разі якщо внаслідок ліквідації платника податків частина його грошових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною у зв'язку з недостатністю майна, така частина погашається за рахунок майна засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника податків згідно із законом, у межах повної або додаткової відповідальності, а в разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи - за рахунок юридичної особи незалежно від того, чи є вона платником податку, стосовно якого виникло грошове зобов'язання або виник податковий борг такої філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.

Згідно з п.97.5 ст.97 ПКУ у разі якщо платник податків, що ліквідується, має суми надміру сплачених грошових зобов'язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету, такі суми підлягають заліку в рахунок його грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом.

При цьому відповідно до п.97.6 ст.97 ПКУ у разі якщо суми надміру сплачених грошових зобов'язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету перевищують суми грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом, суми перевищення використовуються для погашення грошових зобов'язань або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за відсутності таких зобов'язань (боргу) перераховуються у розпорядження такого платника податків. Порядок проведення заліків, визначених у цьому пункті, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Судом встановлено, що на час державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 у останнього були відсутніми непогашені грошові зобов'язання перед бюджетами та податковий борг, що підтверджується довідкою позапланової документальної перевірки від 19.12.2013 №1811/17-16-17-01-19/НОМЕР_1 та не заперечується відповідачем-1.

Відтак, відповідно до приписів п.97.6 ст.97 Податкового кодексу України невідшкодована сума податку на додану вартість в розмірі 111184,00 грн. підлягала перерахуванню у розпорядження позивача, про що позивач подавав неодноразові заяви до податкового органу.

Відповідно до п.5 розділу І Порядку проведення заліку надміру сплачених грошових зобов'язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов'язаної з банкрутством, затвердженого наказом Міністерство фінансів України № 1674 від 28.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.01.2011 за № 117/18855 (далі - Порядок №1674), підставою для вжиття заходів щодо процедури заліку є:

заява до органу державної податкової служби про зняття з обліку платника податків;

копія розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те установчими документами, про ліквідацію, не пов'язану з банкрутством;

копія розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії;

внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, її відокремлених підрозділів або внесення запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення підприємницької діяльності;

довідка про суми надміру сплачених грошових зобов'язань та суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу платників податків (додаток 1).

Таким чином, відповідно до Порядку №1674 підставою для вжиття відповідних заходів щодо процедури заліку, в даному випадку, є внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення підприємницької діяльності від 27.02.2013.

Згідно з розділом ІІ Порядку №1674 процедура розгляду і проведення заліку розпочинається за наявності підстави, визначеної пунктом 5 розділу I цього Порядку. Залік у рахунок сум грошових зобов'язань та/або податкового боргу платника податків перед відповідним бюджетом здійснюється органами, що контролюють справляння надходжень до бюджету, за узгодженими сумами грошового зобов'язання та/або податкового боргу.

Залік здійснюється шляхом погашення сум грошових зобов'язань та/або податкового боргу платника податку або повернення йому надміру сплачених грошових зобов'язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов'язаної з банкрутством (далі - надміру сплачені суми).

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку №1674 органи, що контролюють справляння надходжень до бюджету, за наявності заяви про зняття з обліку платника податків готують довідку про суми надміру сплачених грошових зобов'язань та суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу платників податків.

Суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу, що підлягають заліку, визначають за даними особових рахунків платників податків та/або довідок про суми надміру сплачених грошових зобов'язань та суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу платників податків (п.2 розділу ІІІ Порядку №1674).

Згідно з п.3 розділу ІІІ Порядку №1674 орган державної податкової служби приймає рішення про проведення заліку та/або повернення надміру сплачених сум (далі - Рішення) за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків відповідної заяви до органу державної податкової служби.

Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку №1674 передбачено, що орган державної податкової служби на підставі Рішення відповідно до Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 21.12.2010 № 974/1597/499, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1386/18681, готує та передає до органу Державного казначейства України висновки, згідно з якими орган Державного казначейства України здійснює перерахування та/або повернення надміру сплачених сум.

Пунктами 7, 8 розділу ІІІ Порядку №1674 передбачено, що у разі наявності надміру сплачених сум, справляння яких до бюджету контролюється іншими (ніж органи державної податкової служби) органами, повернення надміру сплачених сум платнику податків проводиться лише за відсутності податкового боргу з податків, зборів у такого платника податків у разі ліквідації, не пов'язаної з банкрутством.

Залік проводиться в першу чергу в межах відповідного бюджету. У разі коли надміру сплачені суми до відповідного бюджету перевищують суми грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом, суми перевищення використовуються для погашення грошових зобов'язань або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за відсутності таких зобов'язань (боргу) перераховуються у розпорядження такого платника податків.

Відповідно до п.9 розділу ІІІ Порядку №1674 органи державної податкової служби за місцем обліку платника податків за наявності підстав для визнання його таким, що ліквідується, складають довідку про відсутність заборгованості по податках, зборах або про зняття з обліку платника податків відповідно до законодавства.

Згідно з п.11 розділу ІІІ Порядку №1674 заяви про повернення надміру сплачених сум у випадках, передбачених податковим законодавством, можуть бути подані протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплачених сум.

Відповідно до п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Всупереч законодавчо установленому порядку відповідачем-1, після внесення до ЄДР запису про рішення підприємця про припинення підприємницької діяльності, встановивши відсутність у платника податків, який припиняється, грошових зобов'язань перед бюджетами та податкового боргу, за наявності в такого платника невідшкодованої суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 111184,00 грн., не було прийняте рішення про проведення заліку та/або повернення надміру сплачених сум за встановленою формою, не підготовлено та не передано до органу Державного казначейства України висновки, згідно з якими орган Державного казначейства України здійснює перерахування та/або повернення надміру сплачених сум.

Більш того, зазначені дії безпідставно не були вчинені ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області й після внесення до ЄДР запису про припинення підприємницької діяльності позивача, незважаючи на неодноразові звернення ОСОБА_1 до податкового органу щодо повернення невідшкодованих сум податків.

Покликання податкового органу на закриття рахунків припиненого платника податків не може бути визнано обгрунтованою підставою для непроведення розрахунків з таким платником у встановлений законом спосіб, за наявності у останнього невідшкодованого з бюджету податку.

Суд враховує, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 в справі № 817/1103/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2013, було відмовлено в позові ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів бюджетного відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 111184,00 грн. з урахуванням пені.

При цьому підставою для прийняття рішення в справі № 817/1103/13-а слугував аналіз норм ст.200 ПК України, ст.7 Закону № 168/97-ВР та фактичних обставин справи, які вказують на те, що жодної заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість перед ОСОБА_1 не існує, оскільки не існує обов'язку державних органів податкової служби та казначейства вчиняти будь-які дії щодо бюджетного відшкодування, оскільки позивачем було обрано самостійно такий напрям бюджетного відшкодування як зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних звітних періодах.

Слід зазначити, що предметом спору в адміністративній справі № 817/1103/13-а було стягнення коштів бюджетного відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 111184,00 грн. з урахуванням пені з підстав п.200.7, п.200.23 ст.200 ПКУ, якою регламентовано порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Предметом даного адміністративного спору в справі № 817/2499/14 є стягнення не повернутих у розпорядження ОСОБА_1 коштів, зокрема, на підставі ст.97 ПКУ, якою врегульовано погашення грошових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством.

Таким чином, предмет та підстави спорів в судових справах №817/1103/13-а та №817/2499/14 є відмінними.

Доводи відповідача-1 в даній адміністративній справі грунтуються, зокрема, на тому, що ФОП ОСОБА_1 декларував бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 111184,00 грн. за березень 2010 року не на рахунок у банку, а в погашення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.

З цього приводу суд зазначає, що визначення платником податків напрямку бюджетного відшкодування податку на додану вартість (зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних звітних періодах або повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника) має визначальне значення в разі застосування порядку бюджетного відшкодування платнику податку відповідно до ст.200 ПКУ. При цьому, незалежно від визначеного платником податку напрямку бюджетного відшкодування його суть (як бюджетне відшкодування) не змінюється.

Спірні правовідносини сторін в даній адміністративній справі виникли не у зв'язку з реалізацією механізму бюджетного відшкодування з ПДВ, а у зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності позивача та наявністю в нього суми невідшкодованого з бюджету податку.

Право особи, підприємницьку діяльність якої припинено, що не пов'язано з банкрутством, на одержання в своє розпорядження суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету в разі відсутності податкового боргу, встановлене п.97.6 ст.97 ПКУ, при цьому податковий закон не ставить таке право в залежність від попередньо визначеного напрямку бюджетного відшкодування. Визначальним є факт невідшкодування такого податку (ні на рахунок у банку, ні в погашення податкових зобов'язань).

Відтак суд вважає, що визначення платником податку бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок податкових зобов'язань наступних звітних періодів, за умови фактичного невикористання суми бюджетного відшкодування за визначеним напрямом, не може слугувати підставою для відмови в поверненні такому платнику податків зазначеної суми коштів в разі припинення його підприємницької діяльності, не пов'язаної з банкрутством.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України встановлює обов'язок кожного сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що у ФОП ОСОБА_4 під час підприємницької діяльності на законних підставах виникло та було у встановленому порядку задеклароване право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 111184,00 грн. На момент державної реєстрації припинення підприємницької діяльності бюджетне відшкодування в зазначеній сумі не було отримане позивачем, у тому числі й в рахунок податкових зобов'язань, що підтверджується карткою особового рахунку позивача, за даними якої зазначена сума обліковується як переплата. Відтак, не перерахувавши обумовлену суму податку позивачу після припинення його підприємницької діяльності, відповідач-1 діяв необгрунтовано, не в порядку та не у спосіб, встановлений ст.97 ПКУ, чим порушив право платника податків на повернення надмірно сплаченого податку.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом N 475/97-ВР від 17.07.97) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відмовляючи ОСОБА_1 в перерахуванні у його розпорядження суми невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість в сумі 111184,00 грн. в разі припинення підприємницької діяльності, не пов'язаної з банкрутством, Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області діяла неправомірно, порушила права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом стягнення зазначеної суми коштів з Державного бюджету України, а тому адміністративний позов в зазначеній частині підлягає до задоволення.

Вирішуючи спір в частині позовної вимоги про стягнення невідшкодованої суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 28677,00 грн., задекларованої позивачем в податковій декларації за червень 2011 року, суд встановив та врахував наступне.

В податкових деклараціях з ПДВ за березень, квітень, травень 2011 року ФОП ОСОБА_1 декларував залишок від'ємного значення в сумі 28677,00 грн. (а.с.203-215 т.1)

В податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року (ліквідаційна податкова декларація у зв'язку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ) ФОП ОСОБА_1 залишок від'ємного значення, суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню не декларував, декларація подана з нульовими показниками (а.с.217-218 т.1).

Покликання позивача про помилкове незаповнення ним показників декларації з ПДВ за червень 2011р. не можуть бути враховані судом, оскільки відповідно до п.46.1 ст.46 ПКУ податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. При цьому відповідальність, зокрема, за недостовірність інформації, наведеної у документах податкової звітності, покладається на платників податків (ст.47 ПКУ).

Та обставина, що 29.08.2011 ФОП ОСОБА_1 подав до ДПІ у м. Рівне уточнюючий розрахунок за червень 2011р., яким задекларував від'ємне значення в сумі 28677,00 грн. та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 28677,00 грн. (а.с.222-228 т.1) не береться судом до уваги, оскільки рішенням № 20 від 29.06.2011р. було анульовано реєстрацію платника ПДВ ОСОБА_1 і таке рішення позивачем не оскаржувалось. Відтак, відповідно до приписів п.184.6 ст.184 ПКУ у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Таким чином, після анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість у такого платника відсутні правові підстави для складання податкової звітності з цього податку та внесення змін до податкової звітності попередніх періодів.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування суми ПДВ в розмірі 28677,00 грн. за червень 2011р., зазначена сума правомірно не відображена по картці особового рахунку позивача на момент анулювання реєстрації платника ПДВ, а відтак в задоволенні позовної вимоги про стягнення зазначеної суми коштів з бюджету у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності позивача слід відмовити.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з бюджету суми надмірно сплаченого податку в розмірі 467,00 грн., суд враховує наступне.

За даними картки особового рахунку позивача обліковується переплата в сумі 467,00 грн., яка виникли у зв'язку зі сплатою податку платіжним дорученням № 59 від 27.05.2009. Зазначена обставина позивачем визнається.

З заявою про повернення зайво сплаченої суми позивач звернувся до податкового органу 14.02.2013 (а.с.113 т.1).

Відповідно до п.102.5 ст.102 ПКУ заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати.

За таких обставин, суд вважає, що під час здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 у встановлений законом строк не звернувся до податкового органу з заявою про повернення надміру сплаченого податку в сумі 467,00 грн., відтак втратив право на перерахування в своє розпорядження суми надміру сплаченого грошового зобов'язання в разі припинення підприємницької діяльності, не пов'язаної з банкрутством. З огляду на наведене, підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині відсутні.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати суд присуджує на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області (33001, м. Рівне, вул. Яворницького,34, код ЄДРПОУ 38012714) на користь ОСОБА_1 (33028 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) суму не відшкодованих з бюджету в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством, коштів з податку на додану вартість в сумі 111 184,00 грн. (сто одинадцять тисяч сто вісімдесят чотири гривні 00 коп.).

В решті позову відмовити.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір в сумі 222,37 грн.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 222,37 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.